Ой зимушка, зимушка ти холодная

Запис Дніпрової Чайки

Ой зимушка, зимушка, ти холодная!

Не намітай, зимушка, піску жовтого.

Не намітай, зимушка, піску жовтого

І не спали личенька мого білого.

Та не спали личенька мого білого,

Як випроводжатиму свого милого…

Як випроводжатиму аж до Києва,

А з Києва-города аж до Ніжина.

А з Києва-города аж до Ніжина,

А з Ніжина-города до Чернігова…

В Чернігові-городі становилися, –

Воронії коники потомилися.

Воронії коники потомилися,

Золоті сіделиця попилилися.

Золоті сіделечка попилилися,

В сіделечках стремена поломилися.

А вся наша вармія здивувалася,

Як я з своїм миленьким розпрощалася.

Як я з своїм миленьким розпрощалася –

У білеє личенько цілувалася.

Примітки

Зап. в с. Королівка («Укр. пісні», 1902, № 31). Примітка А. Конощенка: – Каже «зімушка». Початок сеї пісні співають ще так:

Не вій, не вій, вітроньку, із Чернігова

Та не пили личенька мого білого.

Ой не пили личенька мого білого

Та не крути серденька мого вірного.

Бо вже ж моє личенько запилилося.

А вірнеє серденько сокрушилося,

Як я з своїм миленьким розставалася,

До Киева-города вибиралася.

А з Києва-города аж до Ніжина,

А з Ніжина-города до Чернігова.

Подається за виданням: Народні пісні з голосу Дніпрової Чайки та в її записах. – К.: Музична Україна, 1974 р., с. 62 – 64.