Ой із-за гори та буйний вітер віє

Запис Дніпрової Чайки

Ой із-за гори та буйний вітер віє,

Ой там удівонька та пшениченьку сіє. (2)

Ой, посіявши, стала волочити,

А заволочивши, стала бога просити: (2)

– Ой вроди, боже, та пшеницю, як лаву,

На вдовине щастя та на людську славу! (2)

Ой ще ж удова та додому не дійшла,

А вже кажуть люде, що пшениченька зійшла. (2)

Ой ще ж удова та на лавці не сіла,

А вже кажуть люде, що пшениця поспіла. (2)

Ой пішла вдова та пшеницю косити, –

А там перепілка та вивела діти. (2)

Ой ти, перепілко, не літай же ти вночі,

Бо повиколюєш та на стебельці очі! (2)

– Дітоньки ж мої! Горенько ж мені з вами,

Ой що не маю я перепела над вами! (2)

– Ой ти, наша мати, не журись-бо ти нами:

Ми повиростаєм і розлетимося сами. (2)

Которії більші, ті знялися – полетіли,

Которії менші – ті на камені сіли. (2)

Которії більші – ті по дорозі скачуть,

Которії менші – ті по матінці плачуть. (2)

Которії більші – ті калину дзьобають,

Которії менші – то ті й так пропадають! (2)

Примітки

Зап. в с. Нестерівка, Олександрівського пов., Херсонської губ. («Укр. пісні», 1904, № 68).

Подається за виданням: Народні пісні з голосу Дніпрової Чайки та в її записах. – К.: Музична Україна, 1974 р., с. 117 – 118.