Ой у неділеньку рано-пораненьку

Запис Дніпрової Чайки

Ой у неділеньку рано-пораненьку

Виряджала мати дочку в чужу стороночку.

Чужа стороночка, ще й чужії люде…

– Ой хто ж тебе, моя доню, жалувати буде?

– Ой буду робити, ще й людям годити,

Тоді будуть мене, мамо, чужії любити.

Ой буду ж я, буду неділеньки ждати,

Чи не прийде, не приїде ненька одвідати.

Неділя минає, – матінки немає;

Мабуть же, їй не жаль мене, що й не одвідає.

Уже ж я й робила, ще й людям годила,

Та не знайшла тії неньки, що мене зродила.

Та не знайшла тії неньки, що мене зродила,

Тільки знайшла море, глибоке, безоднє…

Ой піду ж я з горя до синього моря:

– Прийми мене, моє море, тепер мені горе.

– Раде б я приймати, так земля не прийме,

Проклинала тебе ненька, як була ти маленька.

Тоді проклинала, як пшеницю жала,

На гору йшла, тебе несла, ще й води набрала.

– Було б тобі, мати, водиці не брати,

Аніж тобі свою доньку тяжко проклинати.

Було б тобі, мати, і мене не брати,

Аніж тобі свою доньку тяжко проклинати!

Примітки

Зап. в с. Збур’ївка Лисенко, вип. 5, № 6; рукопис Лисенка, арк. 68, № 4.

Подається за виданням: Народні пісні з голосу Дніпрової Чайки та в її записах. – К.: Музична Україна, 1974 р., с. 177 – 178.