Руський лірник
Юрій Федькович
Побожні піснї для руского народа
Малъ бѣхъ въ кратіи моей, и юнній въ дому отца моего: пасохъ овцы отца моего. Руцѣ мои сотвористѣ орган. и персты мои составиша псалтирь. И кто возвѣститъ Г[с]дви моему; сам Г[с]дь, сам оуслышитъ: сам посла аггла своего, и взятъ мя от овец оца моєго, и помаза мя елеемъ помазания своего. Братия моя добри и велицы. и не благоволи въ нихъ Г[с]дь. Изыдохъ въ стретение иноплеменнику, и проклятъ мя идоли своими. Азъ же исторгнув мечъ от него, обезглавихъ его. и отяхъ поношение от сынов И[зра]илевыхъ.
Псалм РИ [108]
Примітки
В 1902 р. Іван Франко написав про цю збірку духовних пісень так:
Під таким титулом лагодив мабуть Федькович видати збірку набожних легенд віршованих на лад лірницьких пісень і призначених для співу в супроводі ліри. На се вказує те, що деякі з тих пісень були друковані в «Бібліотеці для молодежі» та «Буковинськім Календарі» під титулом «Із Руського лірника». На жаль, автограф тої збірки (коли вона була зроблена, а не лишилась тільки планом) не дійшов до нас. Як і загалом затратились автографи всіх віршів сеї групи крім трьох (св. Іван Новий, св. Параскева і Сирітка). Ми подаємо під Федьковичевим титулом усі віршовані легенди, які він написав від 1873 р.
Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 562 – 603.
Далі Осип Маковей знайшов автограф «Руського лірника» і в 1910 р. опублікував ті пісні, які, не були надруковані в 1902р.:
Федькович мав уже 1864-го р. охоту вчитися на лірі. Але сю гадку виконав він тільки у Львові в осени 1872 р., купивши собі дві ліри. Був пересвідчений, що ліра – дуже гарний інструмент, пригожий для всіх, для школи і дому: дораджував людям учитися грати на лірі, а щоби мали що до ліри співати, він сам видумував пісні. «За пісні ми постараємося, – сказав він у передмові до «Дванацяти пісень» про св. Николая – і справді виконав це, уложивши пізніше «Руского лїрника».
У І-ім томі писань Федьковича, на стор. 562-ій сказано, що автограф «Руского лірника» затратився, і тому з нього подано там лише кілька пісень, що були давніше друковані. Тимчасом автограф віднайшовся і на основі програми, яку сам Ф-ич уложив для цієї збірки, ми мусимо вилучити із неї «Дванацять пісень про св. Николая» (пор. т. І, 562 – 578) і «Три пісні во честь св. Юрія» (т. І, 578 – 586), видані І873 р. «Просвітою»; натомісць повинні ми взяти до збірки інші пісні з «Руского лїрника», надруковані вже у 1-ім томі. Робимо се так, що де на них у збірці приходить черга, там їх лише зазначуемо. покликуючись на 1 том і даючи поправки. Всі інші пісні даємо по черзі, як ідуть дні святих в році, бо так Ф-ич це собі укладав.
Автограф, писаний на цілих аркушах, переважно 1876 і 1878 р., кожна пісня окремо, має заголовок: «Руский Лірник. Побожні Пісні для Руского Народа. Зложив Ю. Федькович.» На відворотній стороні подана цитата:
Па початку мала бути у збірці
1. Піснь трисвятая. 2. Піснь до Іесуса Христа.
Цих двох пісень нема: здається, Ф-ич не зложив їх. Так само нема далі пісень про св. Петра вериги (січень), про Йова праведного (травень) і про Артемія великомученика (жовтень), хоч Ф-ич у своїй програмі зазначив собі ці теми.
Подається за виданням: Писаня Осипа Юрія Федьковича. – Львів: 1910 р., т. 4, с. 593 – 594.
В нашому е-перевиданні ми намагаємось відтворити склад оригінадьної збірки Федьковича, об’єднуючи матеріал з двох видань.