4. Марія (пісня про пречисту Діву)
Юрій Федькович
Хто сиє-сияє, як ясная зоря,
Що рано купаєсь у голубім мори? – Марія!
Православних християн надія.
Бо лакома Ева Адама скусила,
Запрещений овоч вона перша вкусила. – О гаде!
А все тоє з твоєї наради!
А Господь уходить в великій тривозі:
«А де ж ти, Адаме, та де ж ти небоже? Адаме!
Умиєшся сім раз на день сльозами!»
Узяли ангелі мечі огневії:
«Гой руш ти, Адаме, де зимами віє, в земский край!
Сім раз на день пригадаєш світлий рай!
Ти бразду бо в’ореш, осотій посходить,
Ти зерно посієш, а пирій ти вродить, та й терен.
Заридаєш ти, небоже, сім раз в день!
А де ногов ступиш, там камінь ся зкупить,
Удариш кіянев, він ще твердший стане – за твій гріх;
Сядеш з труду відпочити, зродить гліг!
Аж зійде по звіздах такая невіста,
Як зоря прекрасна, як Господь пречиста – Марія,
І породить всему світу Месія.
Той буде по світі три роки ходити,
Євангельє правди у світ голосити, на весь день,
Ісус Христос Назарейский, Дівин син.
За тоє ж невіри дадуть ’го на муки,
Прошиють ’му гвіздєм і ноги і руки на хресті…
Покрається гой серденько Пречистій».
Бо кров єї сина в три погої грає,
Кагал препоганий з него ся ругає… Маріє!
За що ж твоє тай серденько так мліє?
А син твій зітхнув лиш до самого Бога,
Склонив головоньку до сердечка свого, та й спочив,
Та й з своєв ся матіночков розлучив!
А Діва Марія під хрестом умліла…
Ученики зняли пречистое тіло Христове,
Та й зложили на спочинок в гріб новий.
А пречисту Діву невісти узяли,
Сім раз до години водов відливали… Маріє!
Се за Єви гой проступки тяжкії!
За них твого Сина кровавії ріки
Погоями грали і грають во віки і віков!
Да спасеть нас пресвятая єго кров!
2/ІІ. 1876.
Примітки
Друк. Бібліотека для молодежи, 1888, стор. 129.
Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 588 – 589.
Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ
|
