Леоніду Мосендзові

Порфирій Горотак

Нарікшись сином зодіака,

без крил полинувши в етер,

руками ти повітря дер

і віршем присмиряв макака.

Шукаючи до зір моста,

ти цілував прекрасну музу,

не безсоромну, а безпузу,

у неціловані вуста.

Суворіший, ніж Робесп’єр,

духовного прокляв ти ланця,

що сів на корабель голландця,

який чужі простори жер.

Свербкий загострюй свій язик.

Нащо тобі земна клоака?

Лишайся сином зодіака,

плекай турецький молодик.

Переповзай, мов таракан,

Молочний Шлях. Дурний нащадок

доробок твій візьме у спадок

і скаже він: «Канітферштан!»

Пий у висотах неба чай

(хай місяць буде за цитрину)

і галаганами шпурляй

у нашу прокляту долину.

10. 6. 1946

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 231 – 232.