Знекульбачений Пегас

Порфирій Горотак

Вона дрімає, полум’ям зорі

вечірньої залита,

на адамантовій горі

у вежі з хризоліта.

На подушці, що пухом із кульбаб

набита, спочиває

голівонька, яка могла б

моделлю стать для Гокусаї.

Прикрита шерехом легких повік

очей блакить озерна.

О, що тепер земний твій вік,

і що життя твоє мізерне!

Вдивляйся і поволі кам’яній

у радіснім полоні.

Все, що ти вимріяв, у ній

співає, наче у канцоні.

То муза спить лагідно-чарівна

незаймана і чиста,

така погожа і ясна

в прозорім світлі аметиста.

Вона, у Косача шукавши тем,

поринула у сплячку,

і хаос первісний з поем

їй закрутив вві сні Осьмачка.

Хвицнувся переляканий Пегас,

не стравив баляндрасів,

чкурнув і бродить самопас

десь аж в околицях Мадрасу.

4. 2. 1947

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 237.