Чужа стихія

Михайло Харишин

Один я з тих, якого зрада

Не оминула, обійшла,

Якому замість слів відради

Злорадства і болю принесла.

Із тих, хто марно сподівався

Хоч на примарну допомогу,

Чужим сльозам хто піддавався,

І вірив кожному їх слову.

Та не діждавшись вкотре, знову

Пірнав в глибокі міркування,

Шукав біблейськую основу

Пояснень за розчарування.

І розумів, якщо чесноти

Відкинуть геть, тоді, о диво,

Уже й нема ніде підлоти,

Немає зради, все «правдиво».

Ні, друзі любі, суть не в тому,

Що ніби в вас нема страху,

Хоч мислить мусиш по-земному,

Та суд звершиться … наверху.

Даремні ваші всі старання,

Не випадає з вами путь,

В душі не гаснуть сподівання,

Що люди честі ще живуть.

24.05.2013, Київ