Щасливий з того, що живу

Михайло Харишин

Щасливий з того, що живу,

Що не черствію, не жену

Літа зозулею накуті,

Нажиті серцем, не забуті.

З птахами в вирій відпускаю

Без жалю, легко їх, бо знаю,

Що стрінуть там вони весну,

Незайману, п’янку, стрімку,

І на міцних лелечих крилах

Повернуть свіжі мені сили

Життю зізнатися в любові,

Й нескореним принадам волі…

Щасливий з того, що живу,

Що не черствію, що люблю,

Хоч кажу інколи – доволі,

Та вдячний, вдячний вкотре долі

За мамину мою весну,

Ту березневу, гомінку.

І зізнаюся всьому світу

Відверто, щиро, неприкрито

Віночком барв, барвінком мови,

Усім до чого в мене змога:

Щасливий з того, що живу,

Що не черствію, що люблю.

8.01.2014, Київ