Друга фаланга письменників Жовтня

Володимир Коряк

Року 1921 у Харкові виходить альманах «Жовтень», що в ньому бере участь друга фаланга пролетарських письменників. У післяслові редакція писала:

До першої фаланги славних імен – Андрія Заливчого, Гната Михайличенка, Василя Чумака й Еллана – приєднується гроно нових імен. В українську поезію прийшли робітники з Донбасу – Володимир Сосюра і Микола Хвильовий. І це є знаменне.

Перші поети-робітники України походять з її індустріяльного осередку. Вони несуть з собою нові співи, нові настрої. Вони ліквідують остаточно стару національну ідеологію, що досі панувала в українській літературі, роблячи її провінціяльною…

Ці рядки писав я… Нині бачу, що трохи був тоді захопився. Саме Хвильовий спричинився до «контакту» пролетарської літератури з націоналістичними правими колами. Але на той час було дійсно так, не треба було тільки «видавати авансів»…

Кожна нова література починається з поезій і вже потім переходить на прозу. Так буває з цілою літературою, так є і з окремими поетами. Таку еволюцію відбув і Микола Хвильовий (нар. 1893 p.), що почав як поет, а потім перейшов на прозу. В часи військового комунізму Хвильовий дав цикл прекрасних революційних поезій, писаних у новій формі, насичених романтикою перших боїв революції, відчуттям пролетарського колективізму і того, що революція зі Сходу має піти на Захід і що мета її – «Електричний вік».

Є у Хвильового прекрасні ліричні поезії і гімни-проклямації, і навіть молитви новій добі. Є в нього порівняння робітників з франк-масонами. Але цей молитовний настрій, звичайно, не має в грунті ніякої містики, лише безконечне почуття захвату перед величчю історичних подій. Особливо боляче сприйняв Хвильовий перехід від військового комунізму до НЕПу, і тут почався в нього безперечно хворобливий процес, що призвів до зневіри в сили революції, до паніки перед контрреволюцією і, нарешті, до капітулянтства перед так званою «психологічною Європою» та представниками старої буржуазної літератури. Пішовши на виучку до неоклясиків, Хвильовий здав позиції пролетарської літератури, за що його засуджено від власної партії. Визнавши свої помилки прилюдно, поет нині переживає певну кризу.

Примітки

Уривки з книжки: В. Коряк «Українська література», конспект, ч. І, Харків, ДВУ, 1928, стор. 175 – 176.

Подається за виданням: Хвильовий М. Твори у 5 тт. – Нью-Йорк: 1986 р. т. 5, с. 399 – 400.