3.04.1919 р. До Наталі Романович-Ткаченко
| 3 квітня 1919 р., Полтава |
Вельмишановна добродійко Наталя Даниловна!
Оце збирається їхати до Києва мій добрий знайомий Іван Іванович Хандожинський. Через його я й повертаюся до Вас з такими проханнями:
1) Будь ласка, передайте через його рукопись мого покійного брата Білика "За водою". Вона мені дуже дорога як пам’ятка небіжчика, а Ви мене сповіщали, що задля друкування Ви повість переписували окремо.
2) Нащо Ви друкували цю повість під однією моєю назвою, а не під двома, як я зазначив в рукопису (Білик – Мирний)? Це дуже буде неприємно задля сина покійного, коли він дізнається, що повість друкується тільки під моїм підписом, коли справді виконували її ми удвох, та ще Білик додав більше праці до неї, чим я. Якщо можна це справити в дальнійших частинах друку – дуже прохав би Вас про це. Зазначте, що помилково вона пущена тільки за одним моїм підписом.
3) Коли повість уже скінчиться друкуванням? Вона вже аж у трьох книжках "Л[ітературно]-н[аукового] в[існика]" появилася, та й досі ще не скінчена. А може, вже й скінчена, та я не одібрав останніх книжок або вони запропастилися на пошті під ці рухливі часи. Коли це так, то благаю Вас передати через Івана Івановича і останні книжки "Л[ітературно]-н[аукового] в[існика]".
4) Крім цього, я писав Вам якось про відбитки і Ви сповіщали мене 23/ѴІІ – 1918 р., що, мабуть, на це редакційний комітет згодиться. Якщо він справді згодився і редакція зробила відбитки, то я прохав би передати через Івана Івановича хоч 5 примірників, бо треба буде засилати до "Сіяча", а в мене зайвого немає і
5) Чи не чули Ви чого-небудь про це видавництво, тобто "Сіяча", – чи воно існує, чи ні? Я давно писав йому заказного листа, оже й досі не одібрав ніякої оповістки, чи через перерву в зносинах, чи з іншої якої причини – невідомо. Не знаю, чи вже скінчили вони друкування першого тому, чи й досі тягнуть? Це мені дуже незручно з боку платні за видання, і якщо ця справа і надалі буде отак гальмуватись, то доведеться передати право видання якому-небудь іншому видавництву, що буде справніше з цього боку. Теперішня дорожнеча так доймає, що ледве доводиться сяк-так прожити, а от синові, що учиться в Катеринославі в Горному інституті, на допомогу й не вистачає. Коли Вам доводилося чути що про "Сіяча", то дуже порадували б мене, сповістивши, чи видавництво існує, чи припинило свою діяльність.
З щирою пошаною Панас Рудченко.
Примітки
Вперше надруковано у виданні: Панас Мирний, Твори в п’яти томах, т. 5, стор. 432 – 433. Подається за автографом (ф. 5, № 349).
…Ви сповіщали мене 23/VII – 1918 р…. – цей лист зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (ф. 5, № 701).
Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 577 – 578.