Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Розкрита книга життя

Крутікова Н. Є.

Іван Семенович Левицький (Нечуй) – класик української літератури, один з найвидатніших реалістів XIX ст. Хто не читав його чудових повістей «Микола Джеря», «Бурлачка»? Хто від душі не сміявся над комічними монологами баби Параски та баби Палажки, не захоплювався живими епізодами «Кайдашевої сім’ї»? Образи цих творів з юних літ входять у свідомість читача і завдяки своїй яскравій художній силі та емоційності на все життя вкарбовуються в пам’ять. Проте надзвичайно багата і різноманітна спадщина письменника й досі повністю не досліджена і значною мірою не відома широкому читачеві.

За півсторіччя невпинної й натхненної праці І. Нечуй-Левицький написав понад п’ятдесят творів. Серед них – короткі оповідання й широкі епічні повісті, комедії та історичні драми, художньо-етнографічні праці, науково-популярні нариси, літературно-критичні статті, театральні рецензії і мовознавчі праці.

У творах письменника поряд з реалістичними картинами часів панщини бачимо характерні явища пореформеної епохи на селі: боротьбу за власність, за землю, пролетаризацію села, появу заможної верхівки та маси бурлаків, заробітчан, що йдуть на перші капіталістичні промисли і поповнюють лави фабричного люду. На сторінки його оповідань і повістей широким потоком вийшли чудові народні образи, різноманітні типи селян та найманих робітників. Письменник виводить колоритні постаті міщан, чиновників, посесорів, польських панів і шляхтичів, старосвітських та «новомодних» попів і ченців. У його творах також виразно змальовані образи інтелігентів різного гатунку, представників артистичної богеми та людей суспільного «дна». Яскравими барвами письменник малював природу рідної країни, відтворював красу безмежних ланів, синього Дніпра та величного Чорного моря.

Все це дало підставу І. Франкові назвати І. Нечуя-Левицького «колосальним, всеобіймаючим оком України», «великим артистом зору» [I. Франко, Ювілей Івана Левицького (Нечуя), «Літературно-науковий вісник», 1905, січень, стор. 41]. На його думку, письменник займає визначне місце в українській літературі «як по красоті і плавності складу, так і по силі’ та живості картин та тій хватаючій за серце теплоті чуття, яка відзначає поміж російськими письменниками Тургенєва та Помяловського» [І. Франко, Твори в двадцяти томах, т. 17, Держлітвидав України, К., 1955, стор. 173. І. Франко, Твори в двадцяти томах, т. 17, Держлітвидав України, К., 1955, стор. 173].

Вірність правді життя та глибокі демократичні симпатії допомогли йому створити чимало справжніх шедеврів української літератури, а загалом твори Нечуя-Левицького складають справжню епопею сучасної йому дійсності.


Примітки

Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. Ф. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1965 р., т. 1, с. 5 – 50.