Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Література / Р / Степан Руданський / Небилиці / Люба / 4

Небилиці

Люба

4

Степан Руданський

Знов долина край печери

Стихла, оніміла.

Лиш їдна душа живая

Край дубків ходила.

То уражений Данило

Ходить-походжає,

Кругом себе поглядає,

В злості промовляє:

«От де ви, мої коханки,

Сходитесь з собою!..

Не будете ж ви тут більше –

Ложу головою!..

Ще лиш ніч – і більш Якима

На світі не буде!..

Там в печері тій страшнії

Бог його забуде!..

Прийдеш ти сюда, небого,

З ним поговорити,

Но даремне будеш звати,

Рученьки ломити.

Лучче б ти його не знала,

Лучче б не любила:

Будеш знати, як то гнати

Парубка Данила!..»

І окинув ще раз оком

Милії дубочки,

І, як вовк, побрів додому

Через два горбочки.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1364

Модифіковано : 8.09.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.