2
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Там білий домичок стоїть.
Наокруга густенький пліт
І на колах горшки новенькі
І хата, і будинки всенькі
Обшиті наново були.
Перед воротами росли
Дві липи гарних і широких,
А на току стіжків високих
Стирчало щось мало не п’ять.
Ще хазяї, здається, сплять:
Не рипає бігун частенько,
І дим із комина тоненько
По яснім небі не летів.
Но от бігун і заскрипів,
І сонні двері відімкнулись…
Дівчини думи стрепенулись:
«То він іде! коханий мій!
То він іде, душа Гордій!..»
І за порогом показався,
Що Гордієм, знать, називався.
Він сонні очі протирав,
В руках збанок пустий держав
І до керниці йшов помалу…