5

Степан Руданський

От вітер буйний повійнув,

З дерев пов’яле листя здув

І зачинає сніг котити.

Стають дівчата говорити

За вечорниці, де будуть…

Аж слухають: Тетяна тут

Спершу до себе запрошає…

Село дивується, не знає,

Що в голову її вплило!..

Но дармо! Як там не було,

Настали тілько вечорниці –

Дівчата, хлопці, молодиці –

Всі до Тетяни побрели, –

І от музики загули!..

І хлопці жвавії танцюють,

Дівчат голублять і милують…

Як сонце ясне2, печуться…

Вареники із маслом труться…

От все готово. Шум затих.

Стіл застеляється у них,

І показалася горілка,

І деренівка, і вишнівка,

І мед, і пиво, та і квас,

Як часом водиться у нас.

От і вареники з’явились!

Веселі хлопці похмелились,

За стіл сідають, і їдять,

І все Тетяноньку хвалять.