9

Степан Руданський

В кінці поля є тополя,

Могила під нею.

Там Ганнуся із Івасем

Лежать під землею.

І над ними чорний ворон

Сидить та чекає,

Коли сонечко з полудня

Повертати має.

І як тілько повертає

І ворон побаче:

Стрепенеться, пролетиться,

Потім сяде, кряче.

І проходить його голос

Через ту могилу

І в могилі розбуджає

Милого і милу.

І встають Івась, Ганнуська,

Встають і сідають,

І по самую опівніч

Тихо розмовляють.

І як тілько сонце згасне,

Північ наступає –

Чорний ворон той кричати

Знову начинає.

І почувши його голос,

З миленькою милий

Забираються ізнову

До свої могили.

23 сентября 1853 года. Кам[енец]-Подол[ьск].