1

Степан Руданський

Назад тому за двісті літ

Гора миленько зеленіла;

І на горі, де хрест стоїть.

Колись хатинонька біліла.

Від хати рівно до води

Стояли сходки каміннії,

І коло сходок в два ряди

Шуміли липи молодії…

В кінці тих липів, над Дніпром,

Скала розбитая стояла,

А із-під неї джерелом

Вода погожа витікала.

В хатині жив старий рибак.

Він називався Лободою.

Знакомий з Польщею, з Москвою.

Ходив не раз і за Дунай,

І туркові взнаки удався:

І там крутий його нагай

Над бісурманами звивався…

Багатий був старий рибак,

Доволі мався він усього,

Було для баби і для нього.

У них іще дочка була,

Дочка хороша Акелина.

Вона лиш тілько розцвіла

І була чари – не дівчина!..

Рум’яна, гарна на лиці,

Хороша, з чорними бровами,

Вона сушила молодців

Своїми ясними очами.

На кого очі навела –

Пропав спокій навіки, амінь!

Та от сама коса найшла

І зачепилася на камінь.