2

Степан Руданський

Врочисте святенько було

(Здається, було Миколая),

І от до церкви на село

Пішла дівчина молодая!..

Свічок у церкві без ліку,

В попа кадильниця курилась.

І Акелина при боку

Межи дівчатами молилась.

І задивились молодці,

Де та дівчинонька стояла.

А у дівчини на лиці

Згасала краска і згасала!..

І стала біла, як стіна,

Замовкла губа, не молилась.

Іще минута – і вона

Без сил на землю повалилась.

А як поглянула на світ –

І де вона, сама не знає!..

Над нею парубок стоїть

І снігом личко відтирає…

Хороший, гарний, молодий,

Смуглявий, з чорними очима!..

«Скажи мені: ти хто такий?» –

Його спиталася дівчина.

«Як хочеш знати, я Трохим», –

До неї парубок озвався

І з словом сим пропав, як дим,

І більш до неї не являвся.

І встала дівчина, якось

До свого дому повернула.

Вона задуманая була!..