II

Володимир Самійленко

О, де набрати слів? де виразів найти

Для мук, що душу всю шматують,

Коли я подивлюсь, як лютії кати

У нашій хаті бенкетують?

Щодня те бачити! І очі ще мої

Не вийшли разом із сльозами?

І не згоріли ще від сорому в огні

Уста, закуті кайданами?

Який же сором нам! Так смійтеся ж із нас

Ви, горді волею народи:

Се перед вами ті, що в божевільний час

Самі відкинулись свободи.

Так, смійтеся тепер! Але вже близько дні,

Що оживе наш люд забутий,

І ті, що слухають од нас самі пісні,

Почують голос ще не чутий.

І правди світ ясний, якого не було,

Здивована земля побачить,

І світом тим новим гнобителям на зло

Народ великий наш оддячить.

1889 р.

Примітки

Вперше, під рубрикою «З пісень про Вкраїну», надруковано в журн. «Правда». – 1889. Т. III. – Вип. 8. – Трав. – С. 128. Авторство зазначене: «З пісень про Вкраїну. В. Сивенького». У першодруку і в подальших передруках твір подається як диптих: перша частина, з 12 рядків, починається: «О, де набрати слів? де виразів найти…»; друга частина, 8 рядків, починається: «Так смійтеся тепер! Але вже близько дні…»

Вірш входив (під заголовком «Так смійтеся!..») у збірку «Україні». Під кожною частиною диптиха дата – 1889 р. З посмертних видань вірш містили лише Вибр. твори. – X., 1926.

Торкаючись форми публікації вірша, В. Самійленко в уже згадуваному листі до І. Франка писав: «В ямбі «О, де набрати слів…» цифри, котрими окремо помічені 2 частини, викинути, а замість того відступити на одну стрічку після вірша: «Самі відкинулись свободи» (Твори. – Т. 2. – С. 442).

Подається за виданням 1906 р. з врахуванням побажання автора.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 67.