IV

Володимир Самійленко

Не будемо ми йти на ворога свого,

Щоб з ним кривавим боєм битись.

Ми знаєм не на те про варварство його,

Щоб дикості від його вчитись.

Хай ніж і кайдани зістануться тому,

Хто іншого не має права;

Для нас же, щоб розбить страшну свою тюрму,

Дісталась праця не кривава.

Ненавидим ми зло, проти його стоять

По всякий час душа готова;

Але на згин йому не будемо вживать

Ми зброї іншої, пріч слова.

Ми тим поб’єм його, що чесні почуття

У всі серця вкладати будем,

Що скрізь понесемо правдивеє знаття

І в головах думки розбудим.

І прийде час, коли між усіма людьми

Ідею любо привітають.

Нехай тоді встають усі раби пітьми –

Вони її не подолають.

1 мая 1889 р.

Вперше надруковано (під заголовком «Не будемо ми йти…») у збірці «Україні». – 1906. – С. 48. Під віршем дата написання.

Подається за цим виданням.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 68 – 69.

Лист на сайт