Дія перша – Меланка
Михайло Старицький
Замерзлий ставок, пообіруч хати. Здалеку село. З крутого берега, в глибині, спуск до ставу. Вечір, а далі ніч.
Вихід І
Маруся, Галина, Дмитро, дівчата і діти. Сковзаються і спускаються на санках з горки.
Галина
Ану, хто кого перегонить?
Дмитро
Давай!
Галина
Е, в тебе ноги довгі!
Дмитро
Хіба тут бігти? Он у тебе хоч коротюсенькі, та на підківках!
Галина
Так ставай же разом! Ей, ви, дітвора! З сковзалки геть!
Дмитро
Наталко, набік!
Сковзаються, діти розбігаються, а Наталка підсковзнулась і упала, – плаче.
Наталка
Чого ти штовхаєшся? Гм-м!
(Плаче).
Дмитро
А чого з дороги не збігла?
Наталка
Так я не підбіжу, бо в батькових чоботях, а-а!
(Плаче).
Дехто
Бідненька, не плач!
Дмитро
Заживе до весілля!
Другі дівчата
А ти чого до нас затесався? Галина, йшов би на хлоп’ячу сковзалку!
Дмитро
Я з вами щедрувати піду! За міхоношу приймете?
Дівчата
Не треба, не треба, ще покраде все!
Дмитро
(до рябої дівчини).
Не бійся, тебе не вкраду: ти ще Хомі знадобишся, бо вже давно на тебе носом клює.
Дівчина
Іди к бісу, до родичів твого Хоми!
Дмитро
То ж, певно, вони на твоїм виду горох молотили!
Другі дівчата
Та чого він лається? Проженім цього шибеника!
Починають в нього кидати сніжками, той назад одкида, але дівчата беруть перевагу.
Дмитро
Та стійте! Бо ще вб’єте, то й Меланки не буде у вас!
Дівчата
Не треба нам такої поганої Меланки!
Дмитро
Та я кращий за вас усіх!
Дівчата
Ах ти, харциз! Женіть його!
Дмитро одступа одбиваючись. Хлопчик плаче.
Дмитро
Що ж ви всі на одного?
Хлопчик
У мене вуха померзли…
Наталка
Насунь шапку!
Хлопчик
Ой ударили снігом!
1-а дівчина
Та йдіть додому; вже ніч, а вони на сковзалці.
2-а дівчина
Ходім до матері, а то ще дадуть прочухана!
З крутого берега на гринджолах спускаються Маруся і Дарина.
Дівчата
(напираючи).
Бийте його, бийте!
Дмитро
(тікає).
Ой гвалт!
Маруся
(кричить).
З дороги! Цабе! Цабе!
Дмитро
(упавши).
Рятуйте: ноги переб’єте!
Маруся
От скажений! Через його трохи не застряла в заметі!
Дарина
А я аж через тебе перескочила!
Маруся
От я йому!
Дмитро
Та цур вам! І без того дісталось!
(Побіг).
Маруся
А що ж, дівчатка, будемо Мелана возити?
Дівчата
Авжеж, авжеж!
Дехто
Он і другі сюди йдуть!
Маруся
От і добре! А де ж ми дістанем хлоп’ячої свитки й шапки?
Галина
Онде Дмитро, тікаючи, кинув!
Дарина
Чудесно! А хто ж Меланом буде?
Маруся
Нехай Галина: вона легенька.
1-а дівчина
А справді, не важко буде возити.
2-а дівчина
Так одягайся ж!
Дарина
Та мерщі, бо вже й зорі на небі.
Маруся
Дай же я тобі вусики ще намалюю.
Галина
Та ти мене всю вугіллям обмажеш!
Маруся
(намалювавши).
Ні, ні, не бійсь!
(Одходить).
Гляньте-бо, який гарнесенький хлопчисько! Я б зараз закохалась!
Дівчина (ряба)
Тільки маненький.
Дарина
А тобі б якого, з верству?
Сміх.
Маруся
Ну, запрягайтесь, дівчатка, – час, час! Та підвозьмо зараз до Хоминої хати.
1-а дівчина
Та цур йому! Такого ідола і зачіпати страшно.
2-а дівчина
Е, він відьмак: з чортами знається.
Дарина
А батьки його? Здирщики ж були пекельні! Все село обнищили.
Галина
А баба його? Та всяке обминає цю відьмацьку хату…
Маруся
Хоч і відьмак, та багатий: побачите, скільки виправимо у нього всякої всячини.
Галина
Як струсоне носом…
Дівчина (ряба)
То замість червінців, чорти повипадають.
Маруся
То тобі подаруємо.
Дівчина (ряба)
Спасибі за ласку, – візьміть собі у запаску.
Дарина
А, бодай вас! Рушаймо!
Підвозять до хати Галину.
Дехто
Заводь же, Марусе: ти у нас до всіх пісень голова.
Всі
(співають).
Ой дзвін дзвонить,
Місяць сходить.
Наш паниченько
Перебірниченько –
Все перебирає:
А що краще – собі бере,
А що бридче –
Служенькам дає.
Ой дзвін дзвонить,
Місяць сходить.
Наш паниченько
Перебірниченько
До господаря прибуває,
До господаря прибуває, –
Подарунків чекає.
Щедрий вечір!
Ой вийди, господарю,
Із своєї хати
Паниченька вітати!
Винось блаватас, оксамитки,
Добрі наїдки, напитки;
Та винось щиро, без спору,
Щоб не було перебору!
Щедрий вечір!
Галина
(з викриком).
Щедрик-ведрик, дайте вареник, грудочку кашки, кільце ковбаски; а як не дасте – самі не з’їсте!
Вихід ІІ
Ті ж і Хома.
Хома
Спасибі, дівчатка, що не минули моєї хати!
Маруся
То мені дякуй, бо я без тебе й щедрувать не хотіла.
Хома
Кепкуєш? Ох, усе кепкуєш!
Маруся
От розпитайся, коли не віриш.
Дарина й другі
Правда, правда! Там просто гине за тобою, сказано – коха!
Хома
Смійтесь! З посміху люди бувають! Я от такий до вас, що й господи, а ви й добрим словечком не згадаєте!
Маруся
А чом же тебе не згадувать? Ти щедрий! От і тепер, певно, нашого хлопчика, Мелана, всім наділиш!
Хома
Аякже, якже! Для такого хорошуна нічого не пожалую.
(До Марусі).
А для тебе, зіронько, і птичого молока дістану.
Маруся
Тобто така до вподоби?
Хома
Перервався б!
Дарина
Що ж, доставай!
Хома
А далі?..
Маруся
Серце в мене м’яке, а після птичого молока, може, і зовсім розкисне.
Хома
Е-ех! Куди вже нам!
Маруся
А ти, парубче, не плошай! Пива, меду давай, срібла-злота підсипай!
Дарина
Та швидче, бо ніколи!
Хома
Зараз, зараз!
(До вікна).
Бабусю, бабусю!
Маруся
Ота баба й єсть відьма.
Дівчата
І-і! Матінко!
Голос баби
А що там?
Хома
Подавайте сюди, бабусю, книшів, пирогів, ковбас.
У вікно подають.
А хто у вас за міхоношу?
Галина
Я.
Хома
Наставляй торбочку!
Маруся
А гроші, гроші?! Однією свининою не одкаснешся.
Хома
Заспівай-бо мені, ясочко, то повну жменю одсиплю!
Маруся
О?!
Хома
Далебі! Ось і гроші.
(Виймає повну жменю мідяків).
Маруся
Давай же вперед!
Хома
А не одуриш? Ні? Ну, наставляй пригорщенята.
(Сипле гроші).
Дарина
Ого! За це справді слід пошанувати!
Маруся
Пошануємо, пошануємо! Я для тебе й пісеньку склала. Підхоплюйте, дівчатка!
(Співає).
Чумарочка рябесенька,
Пригортає злегесенька.
Той мене пече, ріже,
Що не люблю, в вічі лізе;
Той мене порива,
Кого люблю, то й нема!
Хор жіночий
Той мене порива,
Кого люблю, то й нема!
Маруся
Та й цей пробі гарнесенький,
Як кілочок рівнесенький,
Ніженьки, як цівки,
Брівоньки, як п’явки.
Ніс тільки похиливсь,
На губу, бач, задививсь!
Хор жіночий
Ніс тільки похиливсь,
На губу, бач, задививсь!
Маруся
На тарілці два лини,
Прийди, серце, прилини,
До стрункого твого стану,
Може, я таки дістану;
Тільки, орле, не барись,
Тополею розігнись!
Хор жіночий
Тільки, орле, не барись,
Тополею розігнись!
Маруся
А як же я пригорну
Твою гору – не спину
До серденька щирого
Хорошуна милого!
Бо я дівчина лиха,
Ха-ха-ха-ха! Ха-ха-ха!
Хор жіночий
Бо я дівчина лиха,
Ха-ха-ха-ха! Ха-ха-ха!
(Побігли).
Вихід ІІІ
Хома сам.
Впродовж цієї сцени здалеку несеться pianissimo та сама щедрівка жіноча.
Хома
(скажено).
Смієшся?! Глузуєш?! Ще й других нацьковуєш! І чим я винен, що за батьків мушу поневірятись? Самі вони, породивши мене, зненавиділи дитину; хлопцем ні од кого я й доброго слова не чув; тільки сміх, та лайка, та бійка виховували мене. Я мусив їх приймати покірно, з сміхом, а в серці кипіла злоба. Доріс я до літ, хазяїном став, а все-таки і грошима не здолав купити собі серця, – ну й зненавидів же я усіх! Став я ховатися од людей, поки й сивизна вкинулась, – та не сховавсь од Марусі! Пройняла вона мене гострим поглядом, вразила ущипливим словом, опалила красою! Вона сміється з мене, а в мене печінки тліють: вона глузує з мене, а моя кров від того ще більше смолою кипить… І невже я її не дістану?.. Невже розум і гроші не можуть поборотись з красою?! Ні, поборемось ще!
(Іде у ворота до себе, але не зачиня їх зовсім).
Вихід IV
Маруся і Дарина.
Маруся
І де б ті парубки колядували?
Дарина
Не видко щось… а ти до наших не вернешся?
Маруся
Нехай самі… обридло, та й холодно…
Дарина
Не так, кажи, холодно, як скучно.
Маруся
Та таки й скучно самим… Що це твого брата, Грицька, ніде не видко? Слабий, може, чи що?
Дарина
Ні, хвалити бога, здоровий; його ж оце з місяць дома не було: ходив з хурою.
Маруся
Знаю. Так уже ж буде з тиждень, як він вернувся, а й у хату не плюне, очей не покаже… Не знаєш ти, серце, з якої б причини?
Дарина
Хто його зна… Я й сама помічаю, що брат перемінивсь… Все сумний якийсь ходе… Часом закине про тебе слово, та немов подавиться…
Маруся
Сердиться б то, чи так?.. Може, не хоче і згадувати?
Дарина
Либонь, сердиться.
Маруся
Наговори якісь… Чиї ж би-це штуки?.. Треба довідатись.
Дарина
Та бачиш, серденько, ти таки часом необачна: жартуєш з усіми… не пропустиш нікого; то словом ущипнеш, то квітку пришиєш, то пісню зложиш…
Маруся
Ну, так що ж?
Дарина
А то, що за тобою всі парубки нападом, мов їх трясця трясе!
Маруся
Нехай і трясе на здоров’ячко: мені байдуже…
Дарина
Тобі байдуже, а другому, може, серце розривається надвоє…
Маруся
Себто мені для вашого спокою у черниці пошитись, чи що?
Дарина
Не в черниці, а вдовольнитись одним.
Маруся
Так ні з ким би то й слова не промовити? Я не така!
Дарина
Так ото й не гаразд… може, через те й брат сумує!..
Маруся
Ні, сестрице, Грицько мене зна: коли я полюбила кого, то до смерті не викину з серця… а то, що я весела, жартлива, то така моя вдача. Я, може, часом сміюсь і співаю, а у мене отут (показує на серце) клекотять сльози…
Дарина
Чого ж тобі журитися? Хороша, як сонце, щаслива… всі за тобою гинуть… То кому другому, так, може, тільки подушка зна!..
Маруся
Ex, голубонько моя, у всякого своє горе! А що братові твому нема чого думати: не переміню я, кого вибрала, хіба сам одкинеться… Тільки й дати посміятись над собою, то краще мені живій у сиру землю лягти!
Дарина
Слухай, Марусе… я б тебе попросила…
Маруся
А що?
Дарина
Давно хотіла… та якось ніяково… трудно…
Маруся
Та що ж там такого? Кажи мені щиро, не бійся: я люблю тебе.
Дарина
Знаєш, голубко, я за Потапом… мука моя, погибель моя!.. Як це лихо мені сталось, і незчулася… Перше, здавалось, і він упадав коло мене, тим і вразив моє серце… а тепер, бачу, за тобою гине… Пропаща я!
(Плаче).
Маруся
Не плач, моя квіточко, не плач!
(Обніма її).
Дарина
Коли ти мене жалієш хоч краплю… не жартуй з Потапом… не дратуй його! Адже ти його не любиш? Може, коли ти одсахнешся… він знову… Ох, нещасна я!
Маруся
Заспокойся, заспокойся, Дариню! Я так жартувала з ним, як і з іншими; я не знала, що ти його любиш… Тепер обминатиму третьою вулицею… Ну, розвеселися ж! Засмійся, моя квіточко!
Дарина
Та я вже не плачу… Так не чіпатимеш?
Маруся
Та ні, ні! Цур йому! Так оджахну, що й носом закрутить!
Дарина
(цілує Марусю).
Голубочко моя, серденько, рибонько!
Маруся
А ти й сама не потурай журбі; дивись байдуже, – сам побіжить! Далебі, так!
Дарина
З серцем не справлюсь!
Маруся
Здави та смійся, співай! Ну! Та кинь, єй-богу, лихом об землю! Ну, ну!
(Крутить Дарину).
Дарина
Та я вже сміюся!
Маруся
Так і слід. Давай краще йому пісню зложимо! Слухай та підтягуй!
(Співа, останні два рядки кожного куплета співають двічі).
Маруся і Дарина
(останні два рядки кожного куплета співають двічі)
Ой Потапе, джигуне,
Який ти ледащо:
Ведуть тебе до пана,
Сам не знаєш за що.
Тоді будеш знати,
Як будуть карати –
І на руки, і на ноги
Диби надівати!
Ой на руки дибки,
На ноги дибиці:
Оце ж тобі, джигуне,
Гарні молодиці!
А на руки дибки,
На ноги диб’ята:
Оце ж тобі, джигуне,
Молоді дівчата!
На вулиці не була:
Конопельки терла;
Не бачила джигуна,
А таки не вмерла!
Не бачила джигуна,
І журби чорт має:
Нехай же він, волоцюга,
До двох не ходжає!
Маруся
(скінчивши).
Отак йому й справді!
Вихід V
Ті ж і Грицько. Чути здалеку пісню.
Маруся
Чи не Грицько?
Дарина
Він, здається, він.
Маруся
Пождім, він сюди йтиме.
Грицько
(співа спочатку за сценою, а потім другий куплет на сцені).
Добривечір тобі, зелена діброво!
Переночуй хоч ніченьку мене, молодого!
Не переночую, бо славоньку чую,
Та про твою, козаченьку, голову буйную!
Добривечір тобі, зелений байраче!
Переночуй хоч ніченьку ти волю козачуї
Не переночую, бо ворогів чую,
Що на волю козацькую кайдани готують!
(Скінчивши пісню, йде далі).
Маруся
Чи не вгледів, чи не хоче й здороватись?
Дарина
Грицьку! Грицьку!
Грицько
Га! Хто там? Це ти, Дарино?
(Вертається).
Дарина
Я та ще хтось!
Грицько
(підійшов).
А, здорові були! З різдвом святим!
(Здоровається).
Маруся
Спасибі… хоч на снігу здибались, а то не знали б, може, що сьогодні й свято.
Дарина
Хіба ти у них не був?
Грицько
Та якось… то за сим, то за тим…
Маруся
І то, – тепер і хату трудно знайти!
Грицько
Може, кому й легко, коли стежка протоптана.
Маруся
Була протоптана, та, либонь, хуртовиною замело.
Грицько
Прошеному гостю прометуть і замети, а непрошений – за татарина здасться.
Маруся
На прошеного гостя треба багато; а ми люде не з перцем, а тільки з щирим серцем: хто прийде – раді, а хто забув – бога ради!
Грицько
Ну, що ж! До бога позиватись не підемо… Зоставайтесь щасливі!
Дарина
Та куди ти? Наплескав, що й купи не держиться, та й руша!
Грицько
(йде).
Ніколи; треба додому, діло єсть.
Дарина
Яке там діло у свято? Слухай, вернись!
Грицько пішов.
Що це з ним? Мов кукільвану наївся.
Маруся
(збентежено).
Не знаю… Зовсім не хоче говорити й дивитись… Закида щось образливе… Зневажа умисне… Наклепи якісь, чи що? Я мушу знати причину! За віщо ж? За віщо ж?!
Дарина
Я допитаюсь у його…
Маруся
Так ходім зараз і ми туди; я спитаю його, яка причина, що він цурається мене, що важким духом дише? Нехай по щирості скаже, чим я перед ним провинила? Хто нас розраяти хоче?
(Розстібує кожушанку).
Ходім швидче! Душно мені.
Дарина
Ходім, ходім!
Пішли.
Вихід VI
Хома сам.
Хома
(виходить).
Гаразд, що підслухав: вона закохана в Грицька! А-а! Я добре зробив, що пустив Грицькові про неї жука. Але треба ще й матері: вона горда, а він ревнивий, завзятий… Розміркуємо, розміркуємо… Грицько, значить, найбільший ворог: його треба здихатись. Але як? Яким способом? Маруся закрутила Потапові голову… його, значить, на Грицька нацькувати. Ex, коли б обох разом до чорта! Зосталася б вона сама собі, без помочі, без поради, – а я б тоді один з щирістю, з приязню… один без супротивників… Хе-хе-хе-хе! Ця думка, мов блискавка, вдарила мені в голову…
(Замислюється).
Що б же його придумати? Яку б пастку поставити? В голові гуде, думки розбігаються…
Вихід VII
Хома, Потап, Дмитро й другі парубки.
Дмитро
(за коном).
Ей, ви, медведики, жвавіше! Корінний, наляж, орчиковий, звивайсь!
Другі голоси
Батогами їх, ледачих!
Сміх. На кін виїжджають санки, запряжені двома медведями; на санках сидить Дмитро, одягнений дівчиною: на голові йому паперовий вінок, осяяний зсередини свічкою. Позаду дві кози і хлопці. Процесія під’їжджа до хати Хоми. Всі співають.
Хор
Ой наша Меланка
Вбрана, як панянка,
Що ж то люба й мила:
Коси розпустила,
Витріщила очі
Серед глупої ночі.
Ой чого ж їй дати,
Щоб ушанувати?
Та скидайте з миру
Яєць, масла, сиру,
Горілочки в жбани
Догодити пані.
Хома
(одчиня двері).
Спасибі вам, пани молодці, за честь і за шану!
Потап
А вже й панну привезли до тебе, як намальовану, та таку палку, що й зиму спалить.
Другі
Треба звеличати її!
Хома
Я вам два відра горілки поставлю. Чи згода?
Усі
Згода, згода, спасибі!
Дмитро
А ясній панні, господарю, дай за труди окроме, бо оті лодарі мені не дадуть. Мені хоч трішечки, та наливочки хоч піввідра!
Усі
Ой мала мила, мало й запросила!
Хома
(до Дмитра).
Забіжи до мене, як одщедруєте, то дам.
Дмитро
Мені стидно: я дівчина.
Хома
То вишнівки не матимеш.
Дмитро
От наказаніє дівчиною бути, а проте вишнівка дорожча.
Сміх.
Хома
(до Потапа).
Я маю тобі щось сказати.
Потап
(до парубків).
Ідіть, я зараз!
Парубки виходять з піснею; вона ще довго розлягається здалеку.
Вихід VIII
Хома і Потап.
Хома
Стрічали дівчат?.. Не бачив між ними Марусі?
Потап
Стрічали, але Марусі нема: кажуть, додому вернулась, чи що?
Хома
А Грицько з вами?
Потап
Ні, й не приходив.
Хома
Гм… Я так і думав.
Потап
Що думав?
Хома
А то, що коли Грицька і Марусі у гурті нема, то, значить, вони десь-інде.
Потап
Де ж саме?
Хома
Не знаю де, а що вкупі, то певне.
Потап
А, вона знов до Грицька? Вернувся, каторжний, і знов до його! Ну, попаду її!
Хома
Стоїть того, голубчику! Ти от краще Грицькові переламай ноги та одбий печінки – то так!
Потап
Та й Грицькові… О, тому собаці я б не знаю що зробив… тільки він здоровший…
Хома
А ти візьми для помочі товариша в халяву…
Потап
(з жахом).
Щоб шелеснути?
Хома
Хе-хе-хе-хе! Гарячий ти і завзятий! Страх отаких палених люблю, що нікому, мовляв, не спустить, не дасть собі на хвіст наступити! Я не знаю, і як тій Марусі мінять такого козака на слинявого Грицька? Хіба тим, що підпанок? От я й сам його ненавиджу, що такий ще хвалько з нього: похвалявся оце, що насміється з дівчиною над дурнем, тобто над тобою, і що ще й кістки поламає.
Потап
(скажено).
Похвалявся! А, бісова худоба, не животіти тобі!
Хома
Ти тільки не гарячись; лучче тихесенько, з-за кутка укусити… вірніще діло, братику, вірніще…
Потап
Та що ж мені робити? У мене аж горить!..
Хома
А ти притуши до часу! Гвалтом дівочого серця не візьмеш, а лисицею прокрадешся… Тобі треба, щоб Маруся зненавиділа Грицька… Значить, треба іначе повернути…
Потап
Так порадь же мене, братику!
Хома
Та хіба ж ти послухаєш?
Потап
Єй-богу, послухаю; от щоб я луснув!
Хома
Слухай же: у Грицька, я довідався, закохана Галина Шеньова, і Грицькові вона більше під пару, бо багата, і мати Грицькова за неї ухопиться обома руками. Коли б сьогодні на складчині була Галина… Вона сусідка ваша, постарайся, а я приведу Грицька…
Потап
Чому ні? Я попрошу…
Хома
А от коли Маруся прийде на вечорниці, то ти не одступайся од неї і не підпускай до неї Грицька; то він тоді удариться до Галини напевно… а це тобі буде на руку ковінька.
Потап
Так, так…
Хома
А коли він присікається до тебе, то ти ж не встоїш за себе?!
Потап
Ого-го! Уже що б не було, а й горло перетну!
Хома
Гарячий, гарячий!.. Та ти тільки на язиці більше… хе-хе-хе!.. А на ділі, то, мовляв, засуну та й далі посуну!
Потап
Побачиш!
Хома
Значить, допік!
Потап
Ірод каторжний! Ну, уже ж або мені, або йому!
Хома
Ох, ох, ох! Так ти ж поведи діло хитро.
Потап
Еге!
Хома
Для того-то ти сьогодні і виду не подавай Марусі, що сердишся… розумієш?
Потап
Так, так! Спасибі тобі, братику, за раду.
Хома
А я забалакався та й забув: я давно тобі купив у городі дорожнього ножа, що ти прохав, та й забув оддати… ось на!
Потап
(роздивляється).
Ху, славний, здоровий! От спасибі, так спасибі!
Хома
Носи здоров… Так постарайся ж за Галину… а вже я поможу тобі здобути оті чорні брівки, як віночок, а карі оченьки, як терночок, а станок отой тонкий та хисткий… та щоб обняти його, то можна б весь світ перевернути!
Потап
О, звичайно! Зараз біжу!
(Побіг).
Хома
Ха-ха-ха! Поставив уже першу чортові свічку; побачимо, як начадить!
(Швидко йде).
Вихід IX
Дарина і Маруся (йдучи по сцені; Дарина йде, а Маруся зостається) та Вустя.
Маруся
Чи це не мати?
Вустя
(співа).
Поїду по добрій пороші
Пошукати, де хлопці хороші…
Присіла я на заметі, молода,
Бо немає, серденько, ні сліда!
Підсковзнулась на льоду я двічі,
Як глянула парубкові в вічі;
А він давай реготатись на весь ріт.
Побий тебе трясця аж вісім літ!
Що ж мені на світі робити,
Що не хочуть хлопці любити:
Ой зберіться, хлопці, по грошу –
Купіть мені бинду хорошу!
А якщо не купите, то матері вашій хрін! Я й сама собі куплю… Ого-го! Хіба я в Шандури дочки не вигодувала? Що її, то й моє! Он іще Марусю, дочку мою, за такого встругну, що вам у носі закрутить! Та й дочка ж у мене хороша: вилита я! Щоб мене хрест убив, коли брешу! Хто мені сміє не вірити?
Маруся
(підходить).
Мамо! Ходім додому; тут не гаразд…
Вустя
Ти думаєш, доню, що я п’яна?
Маруся
Та ні, мамо… я так…
Вустя
Моя зірочко, моя лебідочко!
(Цілує).
Була я в Шандурихи, Грицькозої матері… Трактували мене, ще й як… Он то що!
Маруся
Ходім-бо додому!
Вустя
Нехай тобі твоя дома завалиться! На чорта мені дома? Мені й тут весело! Он швидко тебе, голубк заміж віддам… Уже перебалакала й з матір’ю…
Маруся
Мамо, годі про це…
Вустя
Ого, годі! Такого зятя доскочу, що тільки тпру! – та й нікуди! Отоді вже я нап’юсь! Уже ти, доню, хоч сердься, хоч що хоч, а нап’юсь… до прости господи нап’юсь… та й уже!
Маруся
Мамо, онде люде йдуть!
Вустя
Начхать мені, доню! Нехай люде знають, який в мене зять!
Маруся
Хоч мене пошануйте!
Вустя
Ото ще!
(Співа).
Ішов Гриць з вечорниць
Темненької ночі:
Сидить гуска на купині,
Витріщила очі!
Маруся хутко відходить.
Я на неї: гиля-гиля!
А вона й присіла:
Коли б мені не сопілка,
Вона б мене з’їла!
Коли б мені не сопілка
Та не тая дудка…
Ой пропала б я навіки,
Сизая голубка!
Дарина
З ким це тітка Вустя співа?
Вихід X
Парубки, дівчата, Галина, Дмитро. Ведмеді везуть на санках Галину й Дмитра; кругом парубки і дівчата.
Парубки
(кричать).
Везіть просто до Степаниди!
Галина
Е, я там не хочу хлопцем бути!
Дмитро
Та й мені хлопцем краще бути.
Злазять з санок.
Парубки
Гля! Якась баба танок водить!
Дівчата
Сама танцює! От чудасія!
Парубки
Ану, ходім!
Вустя
(тим часом співа).
Коли б мені не сопілка
Та не тая дудка,
То пропала б я навіки,
Сизая голубка!
Усі
Славно, славно!
Дарина
Це ж моя мама! Ходім додому, он сміються!
Вустя
Не піду. Як піти, коли тут і Мелан, і Меланочка.
Дарина
А правда, тіточко, славненькі?
Вустя
Горобеняточка молодесенькі! Заспівайте ж мені, звеселіть! Дарино, серденько, ти ж мені як рідна дитина, вигодувала ж тебе; попроси їх!
Дарина
Добре, добре!
Галина
А ми потанцюємо.
Дарина заводить, усі підспівують; Дмитро і Галина танцюють, а Вустя з ними пританцьовує.
Дарина
Як пішла я по суниці у ліс,
Причепився до мене рябий біс!
Хор
А ти, дівко, не дивись, не плошай
Та червонії сунички збирай!
Дарина
Він до мене близенько присів
І хотів мені дать відро слив.
Хор
Дурна була, коли слив не взяла;
Гуляючи смоктала [б], смоктала!
Дарина
Така і я ж, не мала, не мала,
На йому ягідки потовкла!
Хор
Ця навчить і самих молодиць,
Тільки жалко їй солодких суниць!
Дарина
Так і він, не взяв кат, не взяв кат:
Замість слив – мені в руки дукат!
Хор
Ну, дукат, що робити, взяла
І його обняла, обняла!
Завіса
Примітки
Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1964 р., т. 2, с. 439 – 456.