Дія друга – На вечорницях
Михайло Старицький
Середина багатої, просторної хати. Піч.
Вихід І
Степанида сама.
Степанида
(порається коло печі і погляда на вікно).
Що це нікого й досі нема? Побігти б, де колядники ті, так мені од печі не можна одскочити та он ще треба з Хомового барила горілку розлити. А що то я любила оці вечорниці, а надто святками, як була дівчиною! Колядуєш було цілісеньку ніч, бігаєш, штовхаєш-су, замерзнеш було як цуцик, аж щоки побіліють – байдуже! За сміхами та жартами і морозу не чуєш!.. А як зберемося потім було на складчину, то й хата ходила ходором! Як тільки стіни видержували! Ex, тріщали в мене тини й перелази!
Вихід ІІ
Степанида і Хома.
Хома
(кланяється).
Здорові були, паніматко, з празником, з Новим роком!
Степанида
Спасибі!
Хома
Що, принесли горілку?
Степанида
Принесли, принесли!
Хома
Оце ми у вас будемо складчину справляти.
Степанида
А що ж, раді гостям.
Хома
І Грицько прийде…
Степанида
Хіба він приїхав?
Хома
Вернувся… там Галина за ним, і-і, господи… та й він за нею…
Степанида
Та він же за Марусею пропадав? Вони ж любилися, як голубків пара.
Хома
Так що ж! Любилися… а тепер розійшлися, як чорная хмара. Всяко буває… Може б, ви мені що поворожили за Марусю?
Степанида
Тобі?! За цим ділом подавайся краще до своєї баби.
Хома
Та я не про те… а от ви, як захочете, і слівцем більш запоможете, ніж приворотом… Та я не про себе й дбаю: Потап, бачите, закоханий у Марусю… дак прохав мене… каже, що половину добра віддасть вам, аби допомогли…
Степанида
Та Потап славний парубок…
Хома
Отож-бо й є! Ви коли побачите Грицька, то скажіть йому, що уже у Марусі з Потапом діло до рушників доходить.
Степанида
Та це можна.
Хома
Ну, а Грицьку з Галиною допоможіть… Знаєте, одному слівце, другому слівце – і діло піде як по маслечку…
Степанида
Та так, так… Тільки чого ти за них так клопочешся?
Хома
З приязні, тіточко-голубочко, з приязні: я обох їх – і Грицька, і Потапа – дуже люблю: славні хлопці! Я їм і грошима допомагаю…
Степанида
Та чула, чула; люде хвалились…
Хома
Коли, тіточко, ви моїм приятелям допоможете, то я вам і сам так подякую – озолочу!
Степанида
Спасибі тобі, синку!
Хома
Так помагайте ж, голубочко! А я оце до колядників вернусь… Ви не кажіть, що я забігав до вас.
(Пішов).
Степанида
Добре, ходи здоров! Щось недаром Хома крутить! Бреше, певно, що для приятелів… а проте… Обіцяє озолотити, а коло його можна руки погріти… Та й Потап подякує, це я знаю… І Галина багата. Ну що ж? Утік не утік, а побігти можна!
(Починає поратися коло печі і вточує у пляшку горілку).
Вихід ІІІ
Степанида і Грицько.
Грицько
(кланяється).
З Новим роком будьте здорові!
Степанида
Спасибі! От несподіваний гость! Сідай же! Яким це вітром тебе занесло?
Грицько
Своїм, рідним… Хіба ви мене вже до чужесторонців записали?
Степанида
Та, либонь, так, бо ти все десь по світах вештаєшся, а дома не сидиш…
Грицько
З хурою ходив.
Степанида
Що ж заробив?
Грицько
Та копійка яка перепала.
Степанида
Та дивись, там, на чужині, може, що заробиш чи не заробиш, а дома то проробиш.
Грицько
Це ви, паніматко, про що?
Степанида
Наздогад буряків, щоб дали капусти.
Грицько
Ви про Марусю?
(Пройшовся).
Степанида
Може, й про неї, може, й про другу.
Грицько
(знову сів).
Слухайте, паніматко, скажіть мені про неї щиру правду.
Степанида
Багато казати, та мало тобі слухати.
Грицько
(з усміхом).
Невже вона подала слово Потапові?
Степанида
Чула, що уже й між старими погоджено.
Грицько
(схоплюється і б’є кулаком об стіл).
Ач, гадюка! А як присягалася! Змалку ще!
(Ходить стурбований).
Закохалась би то так?
Степанида
Певно.
Грицько
Чим же він їй приподобився – чи слинявим ротом, чи мишиним вусом, чи своєю дурною макітрою?
Степанида
Вже, значить, чимсь догодив!
Грицько
Ну, догоджу ж і я їй!
Степанида
Та ти не побивайся, Грицьку, може, ще знов привернеш її до себе, адже кохала вона тебе перше!
Грицько
Не треба мені її перекупного кохання: нехай вона ним на базарі торгує!
Степанида
Ти б все-таки побалакав з нею.
Грицько
Що мені у неї Христа ради ласкавого слова прохати? Чи навколішках благати, щоб зглянулась над ошуканим дурнем? Чи п’яти їй цілувати, щоб не міняла мене на слинявого? Не на такого напала! Надо мною не погордує, не потішить пихи! Хто мені раз наступив на ногу – другий раз не підставлю… А!
(Ходить).
Та звідкіля ви взяли, що я побиваюсь за нею? Ані же! Байдужісенько! Варт вона того? Хіба тільки й світа, що в вікні? За вікном більше.
Степанида
Оце то правда, ще які єсть дівчатка, як вугірочок.
Грицько
Аби хіть!
Степанида
Та от Галина Шеньова. Що то за дівчина! Гарнесенька, жвавесенька, багата! Що ти трусишся? Чи не замерз? Може, чарку горілки вип’ємо?
Грицько
Дайте.
Степанида
Зараз.
(Наливає й дає).
Грицько
Ви і в голову собі не кладіть, що я за Марусею гину… начхав я на неї!
(П’є).
Спасибі! Чи не можна, з ласки, ще одну, бо щось холодно?
Степанида
Пий на здоров’я! Це могорич Хоми.
Грицько
А, мого приятеля? Що, він прийде?
Степанида
Прислав горілку, то певно.
Грицько
(п’є).
Спасибі! Тепер гаразд! А у вас сьогодні Галини Шеньової не буде?
Степанида
Мабуть, з колядниками прийде… А, знаєш, ти їй в око впав!
Грицько
Був би радий… Вона мені самому до вподоби… принаймні хвостом не ганя на всі боки…
Степанида
О, ця вже не зрадить певно!
Грицько
Правда, не паленої вдачі, що спалахне полум’ям, аж тебе осяє й огріє, а через хвилину й полетить за буйним вітром…
Вихід IV
Тіж і Маруся.
Маруся
(ввіходить весело).
Здорові були, паніматочко, з святим днем! Ще наших нікого нема?
Грицько, побачивши Марусю, сумно закурив люльку.
Степанида
Сідай! Незабаром будуть!
Грицько
(до Степаниди).
Що ж, багато сподіваєтесь? І Потап причвала?
Степанида
О, той конечне.
Грицько
(сплюнувши).
Ха-ха-ха-ха! Звичайно, без його й свято не в свято!
Степанида
Та він веселий, його дівчата люблять.
Грицько
Вилюднів, значить?
Степанида
Як ще додать до нього шибеника Дмитра, то, здається, і мертвий не влежав би!
Грицько
Такий би то язикатий став? Ха-ха-ха! Хто ж це йому язика розв’язав? Перше було мовчить, мовчить та як бовкне, то мов Пилип з конопель… а тепер, кажете, трохи став не таким дурним?
Степанида
Та ні ж! Він парубок нічого собі – друзяка!
Грицько
Як жидівська собака!
Маруся
Я не знаю, Грицьку, з якої ти речі так уївся на Потапа.
Грицько
А, і заступниці знайшлись? Вибачайте, я вас не примітив.
Маруся
Спасибі за ласку!
Грицько
Та знаєте… зайшла річ за таку парсону, що нам уже і підступити страшно. Ви вибачте вже мені, що насміливсь… уразити ваше серце… таке упадливе до благеньких!..
Маруся
Мого серця не чіпай!.. Може, воно справді дурне… не вміє розпізнати людини; але на зневагу не дасться!
Грицько
Вірно?
Маруся
Побачиш!
Степанида
Та годі вам! Щось таке завели! І чого ти, Грицьку, справді присікався? Хіба Марусі заказано заступатись за Потапа? Ну, він тобі таким здається, а їй другим…
Маруся
Тут не в Потапі діло… а коли чоловік може з доброго дива, з великого чуда ламати усе, не розпитавшись… то такого не слід і шанувати…
Грицько
Ха-ха-ха! Пропащі, значить, ми… Чи нема у вас, паніматко, хустки очі утерти?
Степанида
Схаменись та перепросись краще!
Вихід V
Ті ж, Хома і парубки.
Хома
Вітаймо зразу піснею!
(Співа).
Ой у лузі та і при березі
Червона калина.
Хор
Породила та й удівонька
Хорошого сина.
Хома
Та було ж тобі, моя [рідна] мати,
Цих брів не давати!
Хор.
А було ж тобі, гей, ти моя мати,
Щастя й долі дати.
Хома
Розвивайся а ти, сухий дубе, –
Завтра мороз буде.
Хор.
Убирайся, молодий козаче, –
Завтра похід буде.
Хома
Я морозу та і не боюся,
Зараз розів’юся.
Хор.
Я походу та і не боюся,
Зараз уберуся!
Дмитро
Вечір добрий, дайте нам пиріг довгий, а коли скупі на плату, то пустіть хоч у хату!
Степанида
Спасибі, спасибі! Милості просимо! На чім стоїте – сідайте, що принесли – вживайте, нашим гостюванням не гребайте!
Дмитро
Де там гребати – понаставляли з ласки, що й не поїмо!
(Показує на порожній стіл).
1-й парубок
Не журись! На поміч дяка покличемо, то й стіни погризе!
Дехто
Правда, правда!
Сміх.
1-й парубок
От у нас паніматка щедра, як матка.
Дмитро
Штука?! А сини ж які? Один я чого варт!
1-й парубок
Що й казать! Сім літ хліб не родився, поки ти на світ появився!
Дмитро
То-то ж?
Степанида
Ну, роздягайтесь же, дітки, та грійтесь: певно, померзли?
Дехто
Подубли на гробаки, чисто…
Веселий сміх; хто гріється коло печі, хто тупає; Грицько здоровається з хлопцями, Маруся з деякими кланяється; чутно: «Здоров!», «З Новим роком!», «Як ся маєш?»
Потап
(підходить до Марусі).
Здрастуй, моя кралечко! Спасибі, що прийшла!
Маруся
Нема чого дякувати: прийшла сама для себе.
Потап
Хоч і для себе, а нам утіха!
Маруся
Малий мені в тім клопіт!
Потап
То-то й наше горе!
(Говорить тихо).
Маруся понура.
Хома
(на другім боці кону, до себе).
Маруся тут була з Грицьком! Досадно!
(До Грицька).
Здоров, Грицьку! Що, балакав з Марусею? Порозумілись?
Грицько
Порозумілись: як собака з кішкою!
Хома
Жалко мені тебе, голубчика; якого парубка зацурала!
Грицько
Ет, байдуже!
Хома
Та й то правда, не до пари вона!.. А що ти, не думаєш після свят на Дін по рибу?
Грицько
Хто його зна. Грошенят обмаль!
Хома
Про це діло можна й поміркувати.
Йдуть углибину, тихо балакаючи.
Дмитро
(од печі).
Ой замерзну, замерзну! Уже я коло печі труся та мнуся, половину на себе витер, та нічого не помага: зверху мов і одтав, а всередині самий лід, чиста сковзалка! Дайте, мамо, чого не чого туди влити, щоб розмокло, а то пропаду!
Маруся
А, бідний хлопець! Та порятуйте-бо його справді! На пробі ж кричить.
Дмитро
Спасибі тобі, Марусечко, що зглянулась!
Дехто
Як за нього то й заступаються; а нас хіба корчі не беруть?
Хома
Паніматко! Котіть барило!
Степанида
Не помруть, хай заждуть трохи: дівчат нема, та її в посудину треба перелити.
Дмитро
Я поможу!
1-й парубок і другі
Куди тобі! Молодий ще, надірвешся… Ось ми до послуги!
Кидаються до Степаниди, сміх, сутолока. Чутко голоси: «Не штовхайся!», «Перевернеш!», «Барило перевернеш!», «Розіб’єш!», «Та гетьте к бісу!»
Хома
(тихо до Потапа).
Не дайся ж на посміх.
Потап
Аж очмаріє!
Хома відходить вглибину і жартує з деякими парубками.
Дмитро
(його відштовхнула юрба).
Що ж це за розбій? І дівчат катма, і до барила не пускають! Дайте мені хоч насіння на забавку, а то сяду отут та й плакатиму!
(Сідає долі).
Маруся
(сидячи осторонь, лузає насіння).
Ох і нещасний! Треба вже його пожалувати; наставляй шапку!
(Сипле, а далі відходить і балака тихо з Степанидою).
Дмитро
Ага! Ага! А вам заськи!
Дехто
Е, не по правді: давай і нам!
(Одбирають).
Дмитро
Та ну вас, роздавите!
Грицько
А у вас оце, хлопці, без мене новина сталася?
1-й парубок
Яка?
Грицько
Кажуть, що одному молодцеві, у якого дев’ятої клепки бракувало змалку, якась ласкава душа свинячу вставила?
1-й парубок
І що ж – прийшлась?
Грицько
Прийшлась акурат… Тепер такий балакучий став: одне хрюка!
2-й парубок
(набік, до хлопців).
Це він про Потапа!
Сміх.
Потап
(схоплюється).
Не тільки, кажуть, хрюка, а й сам вибива клепки з лоба тому, хто його зачепить.
Грицько
Цікавий би це свиномордіє здибати!
(Засукує рукава).
Сміх. За дверима чутно веселий дівочий сміх.
Дмитро
Стійте, стійте! Дівчата йдуть! Потривайте ж, я їм за жданки штуку устругну!
(Бере кочерги й рогачі і ставить на двері).
Дехто
Ану-ну!
Двері раптом одчиняються, і усе пада на дівчат.
Голоси
Ой стережись, кочерги!
Регіт у хаті.
Вихід VI
Ті ж, Галина, Дарина і дівчата.
Галина
А хто це з вас, каторжний, трохи голови не провалив?
Дехто
То не я, не я!
(Показують на байдужого Дмитра).
Галина
Дмитро? Ну, тривай же, шибенику!
Дмитро
І сном і лухом! Е-еге!.. Не видавать, братці!
Галина
Ловіть його, сестрички, та нагріємо!
Дмитро
Ой не буду, не буду!
Починається біготня й гвалт: «Держи!», «Ось він!», «Тю на вас!»
Степанида
Навіжені! Трохи мене не звалили!
Настила стіл; ставить хліб, пироги та горілку. Маруся їй допомага.
Галина
(хоче вдарити Дмитра і наліта на Грицька).
Ось тобі! Ось тобі!
Грицько
(схоплює Галину).
А це за віщо?
Галина
Ой це Грицько!
Грицько
Е, за помилку треба оддячити!
(Цілує її).
Маруся на авансцені остовпіла з мискою в руці.
Галина
(засоромившись).
Пусти! Пусти-бо!
Грицько
Голубонько! Це вже моє таке щастя!
Маруся упустила на діл миску.
Галина
(випручається).
Геть-бо! Помилився в двері!
Грицько
Ні, не помилився, серце!
Хома
Молодець Грицько, тільки оком накинув дівчину, уже й його!
1-й парубок
Забісований.
Маруся
(схаменувшись).
А, так такий ти!
(Вголос).
Потапе, голубчику, підбери оці черепки; я така незручна… мене отой паливода штовхнув, я й розбила миску. Не сердьтесь, тіточко-голубочко, я вам кращу принесу.
(Жартливо штовха Потапа).
Збирай, збирай, лебедику, я тебе оддячу!
Потап
Для такої зіроньки і голки вночі збиратиму!
Маруся
(знервовано жартлива й весела).
Здрастуйте, сестрички: Дарино, Мокрино, Прісько…
Цілуються.
Дарина
(дає хліб і кланяється).
З святою Меланкою будьте здорові! Дай боже Новий рік стрічати і на той рік діждати!
Степанида
Дай боже! Спасибі!
Грицько щось шепотить Галині, та сміється; він придержав Дмитра; Галина жартливо б’є його. Хома з Марусею. Парубки з дівчатами. Стоїть легкий гомін.
Дмитро
Ні, такого, як оце мені, не дай боже!
1-й парубок
Та мовчи вже та диш!
Степанида
Ну, що ж, може б, уже й по чарці?
Усі
Цитьте, тихо! Діло кажуть!
Хома
Час уже частувати, паніматочко!
Усі
Час, час! Ого-го!
Хома
Частуйте ж, щоб часу не гаяти, мовчки; ви дівчат, а я парубків.
Степанида
Та й сількісь! А де ж ваша щедрівка?
Дарина
А ось!
(Кладе на стіл всячину).
1-й парубок
Чи ба, як мало!
3-й парубок
Лодарювали!
Галина
А ви й того не нащедрували, то й мовчіть!
Частують у дві руки і закусюють біля столу. Маруся крутиться і заграє з дівчатами й парубками, найбільше з Потапом; раз у раз сміється, дає йому свою чарку; той п’є до парубків. Дмитро тихесенько виходить.
Степанида
А ти, Дарино, чому не п’єш?
Дарина
Спасибі, тіточко, не хочу.
Степанида
Чому?
Дарина
В мене голова болить… Певно, додому піду…
Степанида
Ото!
Маруся
(в цей час підносить Потопові маківника).
Хочеш?
Потап
Спасибі! Такої ласки не забуду!
Маруся
(жартливо).
Бачиш, казала, що оддячу, і оддячила!
Хома
(тихо до Грицька).
Так мені шкода, братику, твоєї сестри: сидить он бідненька… Потап поводив, поводив, а тепер Маруся закрутила йому памороки.
Грицько
Я йому сьогодні бебехи одіб’ю! Горілки давай! Коли гулять, так гулять! Галино, за твоє здоров’ячко! Дарино! Випий зі мною горілки та плюнь межи очі кому слід…
Дмитро
(ускочив у хату з собакою).
Ось, хлопці, дівчата ще свою коляду забули!
Сміх.
Парубки
Чому ж ви за хвіст не держали?
Дівчата
Почепіть собі на шию!
Дмитро
Та візьміть же котора! Бачите, як скигле!
Дівчата
Геть, геть! К бісу!
Степанида
Та винеси його надвір. От шибеник!
Дмитро
Ходім, цюцю! Бач, і твої родичі тебе цураються!
Маруся
От проклятий! Тривай же!
(Випиха).
Хома
Пийте, братці, пийте! Ще два відра ставлю!
Усі
Спасибі! От пан Хома так справив Меланку!
Хома
Хто б побіг за горілкою?
Дмитро
За цим і я можу!
(Бере гроші й біжить).
Вихід VII
Ті ж без Дмитра.
1-й парубок
А хто хоче в орлянку?
Дехто
Давай, давай!
На однім кінці сцени збирається невеличка купка; чути голоси: «Орел!», «Решка!» Деякі пари тихо розмовляють.
Грицько
(до Галини).
Не віриш хіба, що ти мені люба?
Галина
Не дратуй мене, Грицю!
Грицько
Чому?
Галина
Бо ти смієшся, а мені…
(Говорить тихо).
Маруся
А що ж ви, сестрички, поснули? Давайте танцювати, співати… Мені так весело! А що, Хомо, будуть музики?
Хома
Будуть, будуть, моя ясочко!
Маруся
Ох, і потанцюю ж я! З ким би ж з вами, парубки-козаки, піти горлиці?
Голоси
Зі мною! Зі мною!
Степанида
А мене й забули?!
Дехто
Не забудемо!
Маруся
(підбіга до столу).
Та годі вам грати! Уже й почали!
(Змішує).
Хома
(до Потапа).
І як ти йому змовчав за клепку?
Потап
Пожди! Знатиме!
Грицько
Галино, Галино! Утни мені якої веселої!
Дівчата
Визволи!
Галина
(співа й пританцьовує).
На вулиці скрипка грає,
Бас гуде, виграває;
Мене мати не пускає
На вулицю погулять…
Хома теж пританцьовує, більше біля Марусі.
Вихід VIII
Ті ж і Дмитро з барилом; за ним музики.
Дмитро
Розступіться! Дорогу, дорогу!
(Співа, останні два рядки кожного куплета співають двічі).
Ой дівчина-горлиця
До козака горнеться;
А козак, як орел,
Як побачив, так і вмер.
А цур же тій горлиці,
Коли лихо коїться:
Краще мила така –
Звеселить козака!
Ой дівчата-зрадоньки,
Нема у вас правдоньки,
А у цім же добрі
Уся правда на дні!
Всі пританцьовують: ліворуч Грицько з Галиною, праворуч Маруся з Потапом, просто всі другі.
Хома
Ex, гуляй, душа! Рубай метелиці!
Усі
Метелиці! Метелиці!
(Приспівують і беруться за руки).
Ой надворі метелиця,
Чому старий не жениться?
Як же йому женитися, –
Будуть люде сваритися!
Маруся
(крутиться з Дмитром. Тихо Потапові).
Візьми Дарину, потанцюй з нею!
Потап
(бере Дарину за руку).
Ходім танцювати!
Дарина
(з плачем).
Геть, не піду!
Потап
Ходім! Ще царамониться!
(Тягне силоміць).
Дарина
(плачучи).
Пусти! Що ж це, ще знущається?
Грицько
Яка собака сміє знущатись?
Потап
Та, що кусається!
Грицько
Ти мене вкусиш? Задавлю!
(Кидається).
Потап
Побачимо!
Коротка боротьба. Грицько подужав і штовхнув Потапа так, що той мало не впав. У боротьбі перекинули стіл; Потап одлетів аж у той бік, далеко.
Дарина
(кидається).
Братику! Що ти?! Кинь!..
Дехто
Розніміть їх!
Потап
А, так так?!
(Вихоплює з-за халяви ножа і ранить Грицька).
Грицько
(схоплюється за груди).
Ножем ударив?!
Хлопці придержують обох.
Потап
Пустіть!
Грицько
Харциза! Хизується дурень, що покидьку мою взяв!
Маруся
Ай!
(Зомліла).
Хома і Степанида до неї.
Завіса
Примітки
Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1964 р., т. 2, с. 457 – 469.