Дія четверта – Приворот-зілля
Михайло Старицький
Глупе місце. На авансцені руїни млина, що поросли хмелем і мохом. Тут же кущі і очерет. Далі лощина і навколо ліс. Ніч.
Вихід І
Баба-знахарка сама.
Баба
(варить щось у казані).
Хома наказав, щоб зварила отрути-зілля. Прийде Маруся, вона, певно, вже тут… Треба її вжахнути, нараїти, щоб дала Грицькові… полегша йому! Ха-ха-ха! Вийде кохання з його серця: почорніє воно на вугілля!
Голос Дарини
(проходячи здалеку).
Ой лишенько!
Вихід ІІ
Баба й Маруся.
Баба
Хто це? Певно, Маруся!
(Не обертаючись, вголос).
Чую людську кість. Озовись: хто прийшов?
Маруся мовчить і тремтить.
Я хоч і сліпа, але бачу тебе… бачу твою долю…
Маруся
(боязно).
Це я…
Баба
Молода… вродлива… а вже зазнала горя немало: кохання тебе сушить… Дай руку!
Маруся
Ось, бабусю…
Баба
(взяла).
Багато у цій руці щастя, тільки зрадливий одпиха його собі на погибель.
Маруся
Бабусю, скажіть мені, яка мені доля судилася?
Баба
Доля твоя химерна; там, де ти шукаєш щастя, там знайдеш тільки зраду, а там, де не думаєш і цураєшся, там воно іменно й є! Ти кохаєш чорнявого огрядного козака, з карими очима і тонкою бровою…
Маруся
Грицька?
Баба
Стривай, стривай… ще не вияснилось…
Уся сцена освітлюється зеленим світлом.
Бачу, бачу – він.
Маруся
А Грицько чи коха мене?
Баба
Хай освітиться його серце! Щось чорнішає у йому… мов робак якийсь ворушиться… Тепер він кохає другу…
Маруся
Ой пропаща я!
Баба
Не умлівай! Слухай до кінця. За чорнобривим, я бачу, стоїть русявий парубок…
Маруся
Потап?
Баба
Так. Він тебе любив і через тебе муку прийняв… Тільки ти не любила його, ніколи й не зійдешся; та між тобою й ним лежить і гадиною звивається горе.
Маруся
Страшно, бабусю, страшно! Краще умерти, ніж не мати просвітку й плутатись між тим горем та мукою!
Баба
Смійся! Я бачу ще третього… нещасного, виродка якогось; тільки у нього серце світиться, як кришталь, і в тому серці стоїш ти… отам твоє щастя!
Маруся
Це Хома! Ви його бачите… Але… невже Грицькового серця не можна ніяк привернути?
Баба
Трудно, трудно… проте можна спробувать. Ти, дівко, наважилась-таки на Грицька?
Маруся
Бабусю, без його мені не жити!
Баба
Бачу, бачу! У твоєму серці кипить кров, аж вогнем жаріє!
Маруся
Бабусю, приверніть до мене Грицька! Одверніть його од Галини… Я не переживу їхнього щастя… я з муки зотлію! Мені краще бачити його у труні, ніж у шлюбі з другою!
Баба
Так, так… правда!
Маруся
Бабусю, дайте мені привороту! Я вам чим хочете оддячу.
Баба
Не треба мені нічого; мені жаль тебе, молодої, і я допоможу твоїй пригоді. Слухай же. Ось тобі дві шкляночки; у одній червоний трунок, у другій зелений; ти дай йому цього червоного випити; коли в його хоч гискра кохання до тебе жевріє, то вона спалахне вогнем, і він піде за тобою аж на край світа!
Маруся
У цій пляшечці, значить, моє щастя і моя смерть?! Жах бере… але краще довідатись зразу…
Баба
І знай ще до того, що коли після червоного трунку не з’явиться у нього кохання до тебе, то не буде його й до самої смерті, і він тільки більше щораз тебе ненавидітиме.
Маруся
Саме пекло краще од такої долі!
Баба
Коли ти на червонім допевнишся, що твій милий тебе не любить і не любитиме довіку, то дай йому з чим-небудь оцього зеленого трунку: вип’є – і ні з ким вже більше не одружиться, хіба з сирою землею!..
Маруся
Умре?!
Баба
Тобі ж краще буде; пожуришся, поплачеш та, врешті, й своє щастя здибаєш, а інак до самої смерті муки та й після смерті катування.
Маруся
Дайте, дайте його! У цій, значить, пляшечці і мій, і його спокій!..
Баба
Так, там за зраду оддяка.
Маруся
Спасибі, спасибі, бабусю!
Баба
Ховай же її обережно.
Маруся
О, я цей рятунок під самим серцем носитиму, поки не обернусь до його за поміччю!..
Баба
Ну, тепер повернись на північ і плюнь перед себе тричі!
Маруся обертається, баба невидко заходить у млин. Казанок провалюється, і таємне світло зника.
Вихід ІІІ
Маруся сама.
Маруся
(озирається навколо з жахом).
Все щезло, ні духу нема… це диявольське навожденіє було… обляга мене якась темрява, ні гомону, ні шелесту… мов кладовище… Ух, страшно! Куди вертатись? Мов памороки мені забило… Це річка… он туди, здається, стежка…
(Замислюється).
Швидче, швидче від цього страшного місця!..
(Іде).
Вихід ІV
Хома, Дмитро, парубки.
Хор
Назбирали некрутиків у неділю вранці,
Гей, гей, гей, гей! У неділю вранці!
Поливали доріженьку, щоб не курилася,
Гей, гей, гей, гей! Щоб не курилася!
Розважали дівчиноньку, щоб не журилася,
Гей, гей, гей, гей! Щоб не журилася!
1-й парубок
Куди ж це ти нас, Хомо, завів? Отут, чи що, отаборитись?
Хома
А тут, тут! Чим же не місце! Далеко краще за той ваш вигін: тут і річка, і лісочок, і млин… хто куди схоче!
2-й парубок
Та так, так! Тільки наші дівчата чи ходитимуть? Лякатимуться млина.
1-й парубок
О, то пусте! Чого їм з нами лякатись?
2-й парубок
Та от же й досі нема!
Дмитро
(до Хоми).
А я до вас забігав, – так баби нема дома, а наймичка тільки дала сала, та хліба, та оцю пляшку.
Хома
Буде з нас і того, аби було по чарці та чим закусити мокруху.
1-й парубок
Ти б, Дмитро, збігав та привів швидче дівчат!
Дмитро
Хай йому біс! Усе для вас бігай та бігай, та носи всячину… Он я й оте насилу дотарабанив!
2-й парубок
Та ти ж молодий: перший рік парубкуєш, – то можна для товариства послужити.
Дмитро
Е, добре казати! Набігаєшся, а як прийдеться до чарки, то послідня!
Хома
Я вже, Дмитрусю, тебе не обділю.
Дмитро
Та за вас ще можна жити… Тільки по дівчат нема чого бігати; там Грицько з ними…
1-й парубок
Ну, так давайте хоч покуримо!
2-й парубок
Давай, давай!
Дмитро
А дай которий мені тютюну, бо клятий Берко мені такого втелющив, що тільки доторкнись до папуші, так так тобі, як попіл, мов порохом зараз візьметься!
1-й парубок
Та то він тобі капусти насушив та й дав: бачить, що дурний.
Дехто
Або Рухля лопуха нашаткувала!
Сміх.
Дмитро
Тю на вас! Я, може, й загрянишного курив, не то що…
Дехто
Ого-го-го!
Хома
На мого, коли хоч.
Дмитро
Давайте, спасибі вам!
Хома
(обійшовши, до себе).
Не знаю, чи Маруся одважилась сама сюди прийти? Я бачив, як вона виходила з хати, а далі пантрувати було небезпечно… Коли з дівчатами прийде, значить, була. Страшно чогось і мені… чим то скінчиться? Але, щоб пливши, пливши… пуститись на дно перед самим берегом? Ні! Занадто вже я натерпівся, накатувався! Давити треба усе, що попаде під ноги. Або дістану тебе, або вже ти нікому не достанешся!
Впродовж цього монолога парубки посідали мальовничими групами; то курили люльки, то кресали, то тихо балакали, розлягтись.
Голоси дівчат
(здалеку).
А де ви там? Го!
1-й парубок
Го-го-го!
2-й парубок
Сю-ди-и!
Вихід V
Ті ж і Галина з дівчатами та Грицько.
Галина
(виходе перша з Грицьком).
Та куди вас занесло? Я, їй-богу, не хочу й зоставатись, тут така страховина! Он і млин відьмачий!
Грицько
Чи вже й зо мною боїшся?
Галина
З тобою ні.
Грицько
І в млин би пішла?
Галина
На край світа!
1-а дівчина
Присяйбі, не піду далі!
2-а дівчина
І який дідько сюди завів?
3-я дівчина
Та Хома ж.
1-а дівчина
Якраз до своїх родичів, у болото!
Усі купчаться з жахом.
1-й парубок
Та йдіть, не царамоньтесь!
2-й парубок
Чорти ж вас бояться, як ладану!
3-й парубок
Не займуть!
Дмитро
(накрившись білим, забігає їм ззаду).
У-гу-гу-гу!
Дівчина
Ой цур тобі! Пек тобі!
1-й парубок
Здорова!
1-а дівчина
Та ну тебе!
2-й парубок
Чого пізно?
2-а дівчина
Вигадай!
3-й парубок
Де тинялись?
3-я дівчина
Помоглось.
4-й парубок
Скучили?
1-а дівчина
Ми за вами не дуже… Обійдемось! Ану, «Зіроньки» почни!
Ох, і зійди, зійди
Ти, зіронько та вечірняя!
Ох, і вийди, вийди,
Дівчинонько моя вірная!
Аж до кінця діалога Хоми з Грицьком співають остатні куплети pianissimo.
Грицько
(здоровається й одводить Хому набік).
Ти казав, що Маруся прийде, а її нема.
Хома
Невже не пішла… вернулась би то?.. Не сподівавсь я, щоб вона злякалась… а от…
Грицько
Досадно!
Хома
А тобі хотілось би з нею бачитись?
Грицько
Мені треба з нею бачитись, це все гризе мене… Як глянув на неї, що як з хреста знята, то в мене аж душа перевернулася!
Хома
Так би то шкода?.. А Галина ж як?
Грицько
Та Галина мені до вподоби: дівчина славна, щира… Тільки як подумаю про Марусю… Слухай, Хомо, коли б я допевнивсь як! Невже вона за Потапом гине?
Хома
Рад би я тобі, голубчику, всю правду з’явити, так дівоче ж серце – колодязь; одно тільки тобі скажу, що Марусину вдачу я знаю… Коли їй потурати і перед нею киснути, то вона з зневагою на це дивиться, їй обрида легка здобич; а от коли на неї той, що до вподоби, не зверта уваги і до другої липне, то в неї до його таке спалахне кохання, що опалить вогнем!
Грицько
О, вона така!
Хома
Отож! Ти замітив учора, як я сказав про Потапа, так у неї з радості аж очі засяли!
Грицько
Замітив… бодай би мені краще очі повилазили!
Хома
Так отож тобі й треба прикинутись байдужим до неї, щоб роздратувати її серце!
Грицько
Трудно…
Хома
Але для такої кралечки можна й присилувати себе… Я тобі, голубчику, як брату рідному, хочу допомогти: мені спарувати вас, то нема більше втіхи – вір!
(Обійма Грицька).
Грицько
Спасибі тобі, голубе, за твою щиру раду!
(Іде в глибину).
Галина
От замовкли, тільки шепчуться: так скучно! Давайте співати!
Мовчать.
Не хочете? То я й сама почну!
(Співа без оркестра).
Леле, мамо, леле, тату,
Леле, коваленьку,
Заграй мені на скрипочку
Стиха, помаленьку!
(До Дмитра).
Заграй же хоч не на скрипочку, дак хоч на дудку!
Дмитро
(журливо).
Не вмію!
Галина
Так чого ж ти біля мене тільки дарма сидиш? Тільки нудьгу нагониш!
Дмитро
Я, коли хоч, попрошу Павла!
Галина
Ну-ну!
Дмитро побіг. Павло починає грати різні мінорні мотиви.
Вихід VI
Ті ж і Маруся.
Маруся
(тихо виходить з-за дерева, місяць світить на неї).
Здорові, сестрички!
1-а дівчина
Марусе, голубочко!
2-а дівчина
От несподівано!
1-й парубок
Здрастуй!
Маруся
Здоров був!
2-й парубок
Давно не була!
Маруся
Давно, все нездужала.
3-й парубок
Без тебе й вулиця не вулицею.
Маруся
Про мене, певно, й забули!
4-й парубок
Всі кислі!
Маруся
Та й я сама не та…
1-й парубок
Та й змарніла ж ти, Марусенько!
Маруся
Лихо, кажуть, тільки рака красить!
Хома
(підійшов).
Здрастуй, голубко! А я думав, що ти злякаєшся та й не прийдеш!
Маруся
Не така, не злякаюсь!
Хома підходить і щось шепотить Галині на вухо.
Грицько
(до Марусі, що одійшла набік, когось виглядаючи).
Здрастуй, Марусе!
Маруся
Здрастуй, здрастуй! А я тебе шукала!
Грицько
Хотіла бачити?
Маруся
Умисно для того й прийшла!
Грицько
Спасибі.
Маруся
Мені треба поговорити з тобою… Між нами якась гадюка пролізла… не можна так далі!
Дмитро
(підбіга).
Грицьку, тебе Галина кличе!
Грицько
(нетерпляче).
Потривай!
Дмитро
Там якесь пильне діло… На одну тільки хвилинку!
Маруся
Що ж це? Не дадуть і слова сказати!
Грицько
Я зараз, тільки довідаюсь що та й вернуся.
Маруся
(до себе).
Туди його більше тягне.
Хома
Панове товариші, тепер якраз час смикнути раз по чарці за здоров’ячко нашої ясної зіроньки, що зійшла і аж усіх звеселила!
Усі
Річ до діла!
(Устають).
Дмитро
Час, час! Тепер уже, пан Хома, я буду коло чарки порядкувати.
Хома
Порядкуй, порядкуй!
Підходять по черзі і п’ють. Інші примовляють: «Хай вибрикує!», «За здоров’я Марусеньки!»
Галина
(з другого краю кону до Грицька).
Ти знов до Марусі лізеш? Що ж ти, Грицьку, зі мною робиш?
Грицько
Нічогісенько. Хіба як побалакаю, то що?
Галина
Та вона тим-то тепер і упада до тебе, що Потапа нема!
Грицько
Потап буде, вона зна це!
Галина
Ні, не буде, в тім-то й річ: сьогодні напевно прийшла бумага до волості, що Потап у тюрмі сидить. Там сестра твоя так побивається, що й господи!
Маруся
Грицю!
Грицько
Я дома не був і не чув про це… Нещасна сестра!
Галина
То-то ж! Ти думаєш, чого Маруся прийшла? Вона б тепер рада за тебе і реп’яхом учепитись, бо Потап пропав… Бач, і слабою пришелепалась… А якби Потап вертався, то й на возі не приїхала б!
Грицько
А! Вір вам після цього!
Галина
Не всі ж Марусі!
Маруся
(Грицькові).
Грицю! Що ж, діждусь я тебе?
Грицько
(сухо).
Тривай! Чарку-другу горілки вип’ю.
Маруся
Ох, щемить у мене тут! Яка-небудь Галина наступає на горло!
(Тремтить).
Невже у мене вкрадуть Грицька?! Вирвуть оце серце з грудей? О, ніколи, ніколи!
Хома упродовж усієї цеї сцени пантрує і інколи повертається з ухмилкою і сміхом до дівчат.
Маруся
(підходить до Дмитра).
Налий мені, голубчику, чарку, бо я щось немов змерзла… усе тремчу…
Дмитро
Чарка по руках, а ось тобі стаканчик, чи не мало?
Маруся
Давай! Я зразу й не вип’ю… потрошку буду.
(Іде праворуч на авансцену).
Де ж мої чари, моя остатня надія? Ось, ось! Порятуй же мене, мій трунку! Верни мені милого, бо як не вернеш., тоді., тоді… нас з’єдна заступ та могила!..
(Трошки надпива, а потім долива з шкляночки).
Хома
(до Грицька).
Ти, Грицю, серце, якось дуже вже прикро з Марусею.
Грицько
Та я вже не знаю що і як! Здається б, і Марусю задавив… та й себе б розірвав на шматки, щоб і не бачити й не чути!
Хома
Ну вже ж, голубчику, при людях здержся!
Маруся
(підходить до Грицька).
Грицю, випий з моїх рук хоч чарку горілки, як, пам’ятаєш, колись; нехай хоч ця чарка скаже, що я така ж до тебе, як і була.
Грицько
Така ж? Ох, коли б і ця чарка не збрехала!
(П’є).
Хома
(потира руки).
Який я радий, мої голуб’яточка, що ви помирились! Хе-хе-хе! Такий радий, такий радий!
Грицько
Та… чаркою не заллєш того… що накипіло!
(Одходить).
Хома
(до Марусі).
Не бійся, моя зозулечко, тепер він твоїх рук не.втече!
Маруся
(сумно).
Не втече, не втече!..
Хома
(потираючи руки).
Хе-хе-хе! Доб’ємося свого!
Грицько
(голосно).
Галино, квіточко! Заспівай нам та звесели, а то мені чргось нудно та сумно!
Дехто
Справді! Пісні, пісні!
Маруся
Тривайте! Я заспіваю вам!
Усі
І-і! Марусенька затягне! О, це славно!
Маруся
(співа).
Вийду я на гіроньку біленькими ніженьками,
Гляну я на дубонька карими оченьками!
Грицько
Я ж на твої карі очі не здригнуся
І до тебе своїм віттям не вклонюся!
Маруся
(останній рядок співає двічі)
Ой любив та й покинув
Козак дівку чорнобриву,
Що вірніша всіх!
Хор.
(останній рядок співає двічі)
Ой любив та й покинув
Козак дівку чорнобриву,
Що вірніша всіх!
Маруся
А на тім на дубоньку та голубонька гуде;
На козака пригодонька, козаченько не прибуде!
Грицько
А я ж тії пригодоньки не боюся
Та до тебе своїм віттям не вклонюся!
Маруся
Ой любив та й покинув і т. д.
Хор.
Ой любив та й покинув і т. д.
Маруся
На козака пригодонька, – кінь голівоньку клонить.
Лежить козак при дорозі, а дівчина сльози ронить!
Грицько
А я ж тії пригодоньки не вжахнуся
І на сльози дівчиноньки не зрухнуся!
Маруся
Ой любив і т. д.
Хор.
Ой любив і т. д.
Галина
Чортзна-якої завели!
Дмитро
Справді! Я аж заплакав!
Грицько
Так починай, Галино, веселої!
Хома
Марусечко, голуб’яточко, що з тобою?
Маруся
Мене здавило тут… аж боляче!..
Хома
Ходім, ходім, я дістану [води] з річки!
Ідуть до млина.
Дмитро
Слухайте, слухайте! Давайте заспіваємо з вимахом.
1-й парубок
Як з вимахом?
Дмитро
Та ото, бачите, я був якось у місті, то й бачив, як там до півчих махав чи дяк, чи пономар, чи хто його зна хто, і виходить чудесно!
2-й парубок
Ну, давай і з вимахом!
Галина
Уже Дмитро щось вигадав!
Дівчата
Без штукерії не обійдеться!
Дмитро
Дайте ж мені крамагона!
2-й парубок
Якого там макогона?
Дмитро
Ет, не розумієш! Такий голосничок єсть, як виделка!
3-й парубок
Чи ба!
1-й парубок
На ось моє кресало!
Грицько упадає коло Галини.
2-й парубок
Ану-ну, що воно вийде?
Дмитро
Станьте ж так: дівчата по цей бік, парубки по той, менчі попереду, високі ззаду. Голову усім повернути до мене і дивитись на крамагона. Тихо!
(Б’є кресалом по закаблуку, підносить до носа).
Ла, ла, ла, ла! Ла, ла, ла, ла!
Галина
Ла, ла, ла, ла!
Дівчата
Ла, ла, ла!
Дмитро
Цитьте! Це мені тільки лалакать можна!
Дівчата
А нам же що?
Дмитро
Слухайте: як поведу обома руками, дівчатка, до вас, то ви й починайте. Як буду махати їми, як голубка крильцями, то виводіть голосно, а як буду руки піднімати, то ви й горлом деріть голосніще та вище; коли повернусь, хлопці, до вас і замахаю, то й ви почніть; як нижче опускатиму руки, то покотіть, баси, мов горохом по решеті, а як вище, то гукніть, мов вовки; теперечки, коди присідатиму до землі, то придавіть і стиште, щоб шепотіли, як листя уночі, а коли випрямлюсь і розведу руками, то шкварте на весь живіт. Зрозуміли?
Усі
Гаразд!
Дмитро
Ну, слухайте ж: різнемо!
Співають.
Хор.
На городі калинонька, під горою терен і т. д.
Дмитро
Бачите, як славно?
Усі
Молодець, молодець!
Галина
Далебі, таки хороше!
1-а дівчина
Якби ще якої отак!!
Дмитро
Тобі як мед, то вже й ложкою.
1-й парубок
Та й додому час: он уже перші півні кричать.
2-а дівчина
Так рано?
2-й парубок
Та вам, звісно, хоч цілу ніч гуляй, бо яка там ваша робота! А от як намахаєшся за день косою, то не те заспіваєш!
1-й парубок
Збирайтесь, хлопці; прощайтесь з дівчатами, та й гайда.
Пари збираються, прощаються; стоїть тихий гомін.
Хома
(виводить Марусю з-за млина).
Не журись, Марусечко, не сумуй! Їй-богу, не варт він того, щоб серденько за ним умлівало!
Маруся
(зовсім не слуха).
Значить, не любить і не любитиме… а ще чим далі… більш ненавидіти буде!
Хома
Забудь його! Я знаю, тепер тобі трудно буде передужати свою муку, а тільки переможись… то зараз і одляже…
Маруся
А чим далі все більше ненавидітиме…
Хома
Та цур йому, коли про тебе й не дума: он просив мене, щоб завтра пішов йому сватати Галину…
Маруся
А? Так?! Попроси його, щоб зараз на одно слово…
(Побачивши Грицька, прожогом до нього).
Грицю, на одно слово!
(Бере за руку і підводить ближче).
Я бачу, що ти мене не любиш і любити більш не будеш… тобі судилася, певно, Галина… Ну, що ж! Помагай їй боже!.. Аби ти був щасливий… Я тобі тільки щастя бажаю!
Грицько
Коли б ти по правді казала!
Маруся
(перебива).
Слухай, Грицю, я тебе попрошу тільки ось що: не зневажай мене перед людьми, не дай на посміх, не врази вкінець моїх гордощів. Покажи усім, що ми з тобою розійшлись тихо, мирно, як друзі, зайди до нас завтра! Ну що ж? Зайдеш?
Грицько
Зайду, зайду, Марусечко!
Маруся
Зайдеш? Не одуриш? Не насмієшся?
Грицько
Зайду! Слово козацьке!
Маруся
Ну, спасибі, спасибі! Тепер прощай!
Грицько
Марусечко, яка ти, їй-богу!..
Маруся
Годі тепер! Завтра… Ждатиму ж… Прощай!
Грицько одходить.
Вихід VII
Маруся сама.
Маруся
(проводжа очима Грицька).
Прийдеш, прийдеш, мій голубе!.. Завтра увечері рушники Галина даватиме… завтра уранці я з тобою прощатимусь… Попрощаємось і помиримось…
(Загадавшись, обертається і йде).
Завтра… помиримось. За що мене ненавидіти?.. Помиримось і поєднаємось!
(Іде).
Завіса
Примітки
Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1964 р., т. 2, с. 485 – 497.