Молитва

Михайло Старицький

О господи! Пробач мої благання!

Не раю я в предвічного молю –

Безжурного, святого існування,

Прозорого спокою кришталю…

За сяйвом зір, в байдужому безмірі,

У тихому пристанищі райськім,

Душа живе у непорушнім мирі,

В самодовлінні святковім.

Турботою там серце не сповите,

Йому чужі скорботи і жалі:

Життя людське від нього сяйвом скрите,

Дасть біг йому печалі до землі…

Не має струн нетлінне на відгомін

До земної утіхи і злоби,

До тих країн, де не втихає стогін,

До сліз людських, до крові й бороть

Не рви ж, молю, струн серця задля раю,

Хоч пекло дай, а мук не одбирай:

Я мир любить, ним вік боліть жадаю,

В його добрі чувати серцем рай!

[1903]

Примітки

Вперше надруковано в ж. «ЛНВ», т. XXIII, 1903, кн. 7, стор. 4. Друкується за цим виданням.

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 194.