Весна

Михайло Старицький

Ранок пахощами віє;

Ясно й широко вгорі,

І рожевим світлом мріє

Риза пишної зорі –

Вся у перлах, самоцвітах,

В легкім плетиві з хмарин..

І ось-ось загра по вітах

Промінь золотом рясним…

Ген над срібною рікою

Коливається туман,

І яскравою росою

Оксамитний грає лан;

Але тихо ще в долині –

Не підійме сонних вій…

І прозористі сутіні

Повні там баєчних мрій:

Мов веселкової казки

Не скінчили дивні сни…

Всюди барви, всюди ласки

Чарівничої весни…

Всюди чується обуда

Від німого забуття…

Ждеш і сам якогось чуда,

Визволенного життя…

Гей, зникай усе негоже,

Прокидайся кревний люд!

Ощасти ж, ласкавий боже,

Наш новий, суспільний труд!

1903

Примітки

Вперше надруковано в альманасі «З потоку життя», Херсон, 1905, стор. 264. Друкується за цим виданням.

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 186.