До моїх другів

Сидір Воробкевич

Други мої милі,

Орли і соколи,

Не вернуться тоті часи

Вже відай ніколи,

Коли ми в вечір з глибини серця

Думочки рідні жваво співали,

Аж милозвучно луги, діброви,

Рожа, калина ся розлягали.

Други ви мої, орли-соколи,

Відай не верне час той ніколи!

Други мої милі,

Орли і соколи,

Не вернуться тоті часи

Вже відай ніколи,

Як ми співали з глибини серця

Пісню за Гриця, за вечорниці,

За козаченьків і давню долю,

Руту, любисток для красавиці.

Други ви мої, орли-соколи,

Відай не верне час той ніколи!

Де-сьте ся поділи,

Часи золотії?

Котрим краєм вас шукати,

Літа молодії?

Ци-сьте попали в безодні розтвори,

Ци вас накрило филями море,

Ци-сьте як гомін в степу сконали,

Ци-сьте як камінь в воду потали?

ЦИ-сьте злетіли пташков маленьков,

Ци-сьте зів’яли квітков красненьков?

ЦИ вас розвіяв вихор полями,

Ци вже голосить ворон над вами?

Ци блискавиці вас може забили,

Ци-сьте в могилу головку склонили?

Скажіть ви, любі, де вас шукати,

Бо без вас хоче серденько конати.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Годі вже, годі, орли-соколи,

Ми вже не вернем до вас ніколи!

Примітки

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 15 – 16.