То наш танець, наш козак

Сидір Воробкевич

Чи є в світі кращий танець,

Як веселий наш козак?

Аж дивується поганець,

Як танцює наш бідак.

Кождий каже: добрі люде,

Нема в світі і не буде

Понад танець – гей! га! га!

Веселого козака.

Від великого Дунаю

Аж до синього Дніпра,

Чи в пустині, чи у гаю,

Чи на берегах Дністра,

В Україні і Подолю,

В темних горах і у полю

Всі гуляють, що аж га!

Веселого козака.

Бо козак наш танець рідний!

Він у нас давно настав,

Як ще народ був свобідний

І недолі ще не знав.

Щастя, доля проминули,

Але ми ще не забули,

Хоч нам смутно – ой, га! га!

Погуляти козака.

Руські хлопці і дівчата

Як учують: гоп! га! га!

Цілим тілом і душею

Підскакують козака.

Дівча моргне бровоньками,

Хлопець цокне підківками,

Серце тьохне, що аж га!

І танцює козака.

Хоть лицарі пощезали

І Богдана вже нема,

Руських ніг не пов’язали,

А в серцях не все зима;

Від старого до дитини,

Від матусі до дівчини –

Всі співають: гоп! га! га!

І гуляють козака.

І старенькі батько-мати,

Що в могилах вже лежать,

Як зачне бандурка грати,

Тішаться і нас учать:

Не смутіться, руські діти,

Жийте, уживайте світа!

Заспівайте: гоп! га! га!

І гуляйте козака!

Примітки

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 22 – 23.