«Був то вечір тихий, красний…»

Сидір Воробкевич

Був то вечір тихий, красний,

Пташки щебетали,

Небом світив місяць ясний,

Звіздоньки сіяли,

Як сидів я хлопчина,

А при боку дівчина

Під липов зелененьков.

Молод хлопець до серденька

Пригортав дівчину:

«Малинонько солоденька,

Без тебе загину!»

Вона ж оченька сині

Й серце дала хлопчині

Під липов зелененьков.

Як дізналась стара мати,

Що ми ся кохаєм,

Що у вечір розмовляти

Під липу сідаєм,

Пішла зілля шукати,

Чорні чари копати

Під липов зелененьков.

Чари, зілля дала пити

Доні лиха мати.

Вже не може бідна жати,

Мусить умирати.

У гріб темний спустили

І землею накрили

Під липов зелененьков.

Тепер бідний хлопчина

Плаче дні і ночі,

Бо умерла дівчина,

Згасли сині очі.

«Далі бідний загину,

Найду свою дівчину

Під липов зелененьков».

Примітки

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 31 – 32.