Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Кожда слабість лік свій має

Сидір Воробкевич

«Прийду в гості я до тебе незабавки, мила,

Бо без тебе так щось давить серце, як могила».

Так казав мені в неділю на танці хлопчина,

І нема його, хоч гине все за ним дівчина.

Цілий тиждень у куточку з-тихенька зітхаю,

Рясні сльози з рум’яного личка обтираю.

Не раз ненька спитаєся: «Що тобі, дитино?

Чому плачеш і зітхаєш, добрітко-малино?»

А я кажу, то зуб болить, що в ухах шуляє.

Щира ненька ліки, зілля, трійцю прикладає.

Коби знала, де то болить, зозуля старенька,

Кричала би: «Нема ліку! головко ж бідненька!»

А сьогодні, як скажена, сорока скрегоче,

Потішити моє серце скреготлива хоче.

Що не прийде і сьогодні, то я добре знаю,

Бо відай лиш я на світі щиренько кохаю.

Зайшло сонце. Місяць сходить, діброва дрімає,

А на небі там високо зіронька сіяє.

А там ген-ген коло луга потічок шепоче,

А там в хатці з милим хлопцем дівчина регочесь.

Ой сорока не брехала, загостив хлопчина,

Як та рожа розцвілася Настуся дівчина.

Не болять її вже зуби, в ухах не шуляє,

Аж тепер своєї доні слабість ненька знає.

Усміхнулась сердешная, старі руки склала

І молитви у куточку стихенька шептала.

Підійшла до молоденьких ненька сизокрила

І руками старенькими поблагословила.

А на осінь звінчалися, як голуби жили,

Доглядали стару неньку і над все любили.

Мудро, Боже милосерний, на світі буває,

Що і кожда лиха слабість свої ліки має.


Примітки

трійця = зілля Hypericum, уживалося давніше в аптеках яко лік, а сік його уживався до чарів. – Прим. О. Маковея.

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 240.