«Ой над Прутом в Буковині…»

Сидір Воробкевич

Ой над Прутом в Буковині

Чорная могила –

Там дівчина сумовита

З вітром говорила:

«Повій, вітре буйнесенький,

Долів за водою!

Скажи моїм другам-братям,

Що я сиротою…

Він загинув, тут в могилі

Темній спочиває,

А над нею березонька

Гілля розпускає

І все плаче до схід сонця

Дрібною росою,

А Прут грає, мов співає

Хвилями-водою:

«Ту він, ту він спочиває,

Горе вже заснуло –

От минувся сиротина,

Мов його не було»…

Примітки

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 69 – 70.