Стара ненька

Сидір Воробкевич

Чагарами вихор снігом віє і мете.

У хатині бабусенька лен дрібний пряде

І співає тихесенько пісеньку стару

Про Маланку-Наддністрянку гожу, молоду.

А слізоньки покотились лицем, мов горох…

Мала бідна зозулечка синів гнучих трьох,

Що не було гарним пари в Чорногорі всій.

Що ж із того! – Не судилось діждати старій

Втіхи… бо одного взяли в військо ще торік;

Другий, щоб не втяли волос, за кордон утік;

А при третім – тяжко жити, невістка лиха:

Судить, лає, проклинає…

Ненечка стара

У хатині розваленій зносить біль гіркий:

«Тяжко жити на сім світі, боже мій святий!»

Прошептала, втерла сльози…

Надворі мете,

А в хатині стара ненька лен дрібний пряде…

Примітки

Подається за виданням: Воробкевич С. Твори. – Ужгород: Карпати, 1986 р., с. 79 – 80.