Розкопки на Молюховому Бугрі в 1994 році

Нераденко Т.М.

Джерело : “Археологічні дослідження в Україні в 1994-1996 роках”, К., 2000 р., с. 116 – 118.

Поселення доби нео-енеоліту Молюхів Бугор було відкрито в 1950 році О.І. Тереножкіним на давній піщаній дюні в заплаві р. Тясмин, за 1 км на північ від центру села Новоселиця Чигиринського району Черкаської області. В 1955-1956 рр. розкопувалось В.М. Даниленком.

У 1992 році в ході підготовки до “Зводу пам’яток історії та культури України” нами було проведено розвідувальне шурфування поселення, яке показало значну ступінь збереженості культурного шару. У 1994 році стаціонарні дослідження Молюхова Бугра розпочала археологічна експедиція Черкаського обласного краєзнавчого музею. В результаті розкопок було знайдено велику кількість стратифікованого археологічного матеріалу та відкрито цікавий об’єкт, який до повного дослідження умовно названо “рів”.

Археологічний матеріал представлений керамікою, крем’яним інвентарем, мідними виробами, знаряддями праці з каменю, виробами з кістки та рогу, глиняними виробами.

Кераміка Молюхова Бугра відноситься до кількох періодів : неоліту, енеоліту, раннього залізного віку, пізнього середньовіччя.

Неолітична кераміка представлена двома основними групами. Першу становить кераміка з досить значною домішкою рослинних решток, жовтувато-чорнуватого кольору, з відносно крихким черепком. Вона має орнаментацію всієї поверхні у вигляді відтисків гребінцевого штампу, прокресленних або прогладжених ліній, одного або двух рядів ямок, рідкіше – окремих трикутних наколів.

Друга група представлена керамікою з домішкою дрібнозернистого піску, сіро-коричневого та вохристо-коричневого кольору, з міцним черепком, з загладженою, а інколи навіть підлощеною зовнішньою поверхнею, має різноманітнішу та складнішу орнаментацію : відбитки дрібнозубчатого гребінця, наколи різних форм, серед яких переважають підтрикутні, прямі та скобовидні насічки, рідше – прокреслені або прогладжені лінії, ряди ямок, вертикальні розчоси, складні лінійно-геометричні композиції. У кожної з груп неолітичної кераміки простежені деякі внутрішні відмінності, що дозволяє розробити в майбутньому більш детальну класифікацію цієї кераміки.

Енеолітична кераміка відрізняється від неолітичної насамперед за технологічними ознаками – домішкою в тісті дрібнотовчених черепашок. Вона представлена також двома групами, які відрізняються якістю суглинку. Тісто першої групи характеризується більшою місткістю глинистих пилових частинок, черепок міцний, домішки товчених черепашок становлять 10-20% маси, пористість відсутня. Тісто другої групи виготовлялось з бурого суглинку, помітне зростання домішків товчених черепашок до 30% маси, поверхня горщиків має значну пористість.

Різниці в орнаментації обох груп енеолітичної кераміки Молюхова Бугра не помітно. Орнамент розташований у верхній частині посудин, його типовою рисою є досить широке використання гусеничного і шнурового елементів, що, до речі, дозволяє віднести всю енеолітичну кераміку з поселення (за класифікацією Д.Я. Телєгіна) до II дереївського (шнурового) періоду середньостогівської культури з можливим виділенням двох етапів. Про це свідчить факт наростання в пористій кераміці домішок товчених черепашок і поява шнурового орнаменту. Зустрічаються також ямки-наколи, прокреслені лінії, защипи по вінцю, вертикальні розчоси по горловині. Поряд з горизонтальними рядами широкого поширення набувають вертикальні колонки, діагональні ряди та геометричні фігури.

Кераміка раннього залізного віку та пізньосередньовічна представлена незначною кількістю фрагментів, які походять з орного шару.

Попереднє вивчення крем’яного інвентаря дозволило виділити наступні групи : крем’яні знаряддя праці (скребки, ножі, долота, пилки, ретушери, різчики та ін.), предмети озброєння (вістря стріл та дротика), відщепи зі слідами використання та без них, нуклеуси різних форм і розмірів. Більшість крем’яних знарядь формувалася в техніці плоскої однобічної ретуші, інколи краї крем’яного знаряддя підправлялися більш дрібною регулярною ретушшю. В техніці двобічної оббивки і ретушування виготовлялися поодинокі вироби. Крем’яні вироби з Молюхового Бугра мають мікролітичний характер.

Крім перелічених знахідок на поселенні було знайдено камені-терочники з темно-сірого кварциту, кістяні проколки, рогові мотики, глиняні пряслиця, кулька, фрагменти зооморфних статуеток. Привертає увагу знахідка мідного ножа.

Під час шурфовки і розкопок на поселенні було виявлено “рів”. Він розташований на найвищій частині сучасної піщаної дюни, тягнеться в напрямку ПнЗх-ПдСх і має вигляд ламаної лінії. Найбільша глибина від денної поверхні – 1,30-1,40 м, ширина на глибині 0,2-0,3 м – 1,25-1,30 м, на рівні материка – 0,70-0,80 м. Дно “рову” звужувалося і мало яйцеподібну форму. Його стінки мали східцеву форму, яка обумовлена характером піщаного грунту.

Розкопки “рову” виявили насичений культурний шар. Серед знахідок : масовий керамічний матеріал, велика кількість крем’яного інвентаря, камені-терочники, вироби з кістки, рогу, глини. Крім цього, зустрічалися черепашки Unio, шматочки вохри, маленькі вуглики, фрагменти каменів від вогнищ. У двох місцях зафіксовані викиди печини у вигляді прошарку фрагментів перепаленого супіску оранжуватого кольору.

Привертає увагу також велика кількість кісток свійських та диких тварин і птахів. Все це свідчить про господарське призначення відкритого об’єкту, але кінцеві висновки можливі тільки після розкопок всієї площі Молюхова Бугра.

Важливе значення мають знахідки на Молюховому Бугрі трипільського керамічного імпорту, який представлений кількома видами. Поруч з пізньонеолітичною керамікою знайдено фрагменти тонкостінного канельованого посуду сіро-коричневого кольору, який має аналогії в пам’ятках типу Борисівка, Красноставка, Березівська ГЕС та ін. Енеолітичний шар датується, за Д.Я. Телєгіним, кінцем раннього – початком середнього Трипілля (А II-В I). Відомі на поселенні також фрагменти тонкостінного вохристого столового посуду і розвал товстостінного темно-сірого кухонного горщика, які відносяться до початку пізнього Трипілля (С I) та вказують на зв’язки з трипільцями Південно-Бузького басейну.

Таким чином, попереднє вивчення археологічного матеріалу з поселення Молюхів Бугор дозволяє віднести його неолітичний культурний шар до дніпро-донецької культури (другий період по Д.Я. Телєгіну, п’ята бузьківська фаза по В.М. Даниленку) та датувати його першою половиною IV тис. до н.е. Енеолітичний шар поселення характеризує розвиток середньостогівських племен, відноситься до періоду шнурового енеоліту (по Д.Я. Телєгіну – II деріївський період середньостогівської культури, по В.М. Даниленку – стогівська фаза середньостогівського періоду розвитку давньоямної культури) та датується першою половиною III тис. до н.е.

Розкопки поселення Молюхів Бугор буде продовжено.