Сюжетне зображення церковних штемпелів Перемиської єпархії останньої третини ХІХ – початку ХХ ст.
Ірина Скочиляс (Львів)
Сюжетне зображення є одним із ключових елементів печатки. Його символічний зміст певною мірою репрезентує структуру релігійної свідомості українців Галичини кінця XVIII – початку ХХ ст. Протягом австрійського періоду зображення поступово змінювалося: християнські символи та написи заступили постаті святих, підвищується якість граверних робіт. Сюжети втрачають своє первісне значення натомість зростала роль легенди.
Інформативно насичене зображення на печатці, вказувало на титул храму, тлумачило біблійне передання та частково віддзеркалювало тогочасні іконографічні напрями в мистецтві.
Парафіяльні матриці греко-католицької Перемиської єпархії за сюжетним зображенням класифікуються на: 1) написові; 2) з аґіографічними мотивами; 3) зі символами хреста; 4) з іншими християнськими символами; 5) з архітектурними елементи. В даному дослідженні зупинимося на символіці, котра присутня в церковних печатках.
У парафіяльній сфрагістиці Перемиської єпархії хрести, як й інші християнські символи, з’явилися в останню третину ХІХ ст. Вони представлені в 4% (48 шт.) штемпелів, причому вирізняються варіативністю зображень. Найбільш уживаним був хрест латинський, він присутній на штемпелях парафій Бортне Біцького деканату (1905), Горинець Любачівського деканату (1914), Дубрівка Канчузького деканату (1891), Жуків Любачівського деканату (1885) та ін. Менше використовувався – грецький хрест, який покладений в основу зображення печаток парафій Лубни Бірчанського деканату (1885) та Жабчого Мурованого Белзького деканату (1892).
Православний чотирираменний хрест виявляємо на штемпелях парафій Білина Мокрянського деканату (1894), Дрогобич Дрогобицького деканату (1872), Татари Мокрянського деканату (1895), Устиянова Устрицького деканату (1906), Яблониця Вижня Височанського деканату (1902), Горбачі Горожанського деканату (1873), Климківка Біцького деканату (1879), Ролів Дрогобицького деканату (1885) та ін. Окрім того представлені також шестираменний хрест, трилистий хрест, лапчастий хрест тощо.
Cеред інших християнських символів на штемпелях виділяється "голуб" – один з перших християнських знаків, про який згадував ще св. Климентій Александрійський. "Голуб" як символ Святого Духа зображений на печатках чотирьох парафій, церкви яких були посвячені Зісланню Святого Духа (мал.1) [1]. У трьох із зазначених випадків цей знак нові печатки успадкували від давніх. У Сяніку Сяніцького деканату відбулася заміна зображення "голуба" і дві пізніші матриці були написовими. В інших штемпелях біблійна сцена зіслання Святого Духа відтворювалася композиційно набагато ширше. Так, на відбитках штемпелів Белза Белзького деканату (1884), Добромиля Добромильського деканату (1872), Викотів Старосольського деканату (1875) та ін. святодухівський сюжет представлений багатопланово, з елементами інтер’єру, за участю великого числа людей, на котрих спадали язики полум’я [2].
"Господнє око", або "Око провидіння" – давній символ Бога-Отця, зустрічаємо на 5 парафіяльних штемпелях (мал.2) [3]. В усіх випадках символ оточений промінцями (однаковими чи різними за довжиною), які утворювали при цьому, наприклад, зірку. Тільки в одній парафії – Межибрід Сяніцького деканату – при виготовленні нової печатки дотрималися традиційного сюжету, тож і матриця середини ХІХ ст., і її наступниця (1885 р.) містили "Господнє око". У всіх інших випадках традиційне зображення патронів храмів замінило "Око провидіння".
Шести- та восьмипроменева "зірка" як знак Христа (у Біблії Господь асоціюється із зорею) була виявлена у трьох відбитках [4].
"Відкрита книга" як християнський символ відома ще з ІІІ ст. Її відтворювали на гробницях, у сценах Етімасії (престол, на якому сидітиме Ісус Христос на Страшному Суді). Відкриту книгу часто тримав Ісус Христос або його апостоли. Цей сюжет тлумачили по-різному. У сцені Страшного Суду книга є історією життя людей, за якою будуть судити мертвих. Натомість у руках Христа та його учнів вона означає джерело істини і є символом проповідування та навчання віри Христової. "Відкрита книга" як самостійне зображення виявлена лише на одній печатці – Волчі Долішньої Старосольського деканату (1899), але вона досить часто виступає як складова атрибутики св. Миколая та інших святих.
Наступний християнський символ – "ключ" – згадується ще в Старому Завіті, де Месію називають "ключем Давидовим", що є метафоричним образом спасенного покликання Ісуса Христа. Владу розгрішення чи покарання за гріхи було надано апостолові Петру, на що вказують два перехрещені ключі. Схрещені ключі доволі розповсюджені у сфрагістиці, особливо на печатках духовенства. Переважно їх пов’язували зі св. Петром. Існує також гіпотеза, за якою ключ як елемент сюжету матриці інформував про посаду її власника – ключника, котрий відповідав за церковне майно.
Два схрещені ключі та митра над ними представлені у відтиску парафії Кальниця Ольховецького деканату (1898), хоча сам храм був названий на честь св. Параскеви мучениці. Обидва християнські символи, самостійно практично не вживалися в парафіяльній сфрагістиці Перемиської єпархії. Натомість ключ як атрибут св. Петра часто гравіювався на парафіяльних печатках церков з посвятою свв. Петру і Павлу.
Літургійне опорядження доволі рідко фігурує в церковних матрицях. Так, "Гостіарій" (монстранція) представлена тільки однією печаткою – парафії Бориня Височанського деканату (1856), хоча місцевий храм мав титул Зіслання св. Духа [5]. "Гостіарій" призначався для зберігання та публічного вшанування св. Дарів [6], на штемпелі його подавали у вигляді зірки на різьбленій ніжці.
На печатках парафій Татаринів Горожанського деканату (1899), Висоцько Вижнє Височанського деканату (1873) та Яворки Мушинського деканату (1896) зображено мантію. У матриці Татаринова на мантії – постать Богородиці з розведеними руками і гаслом внизу "Подъ твою милость". У штемпелі Висоцька Вижнього на ній розташовано напис "храм с. Миколаіа", а в Яворках – щит. Окрім того, у всіх випадках над мантією розміщували митру з хрестом або корону з кардинальським капелюхом (від якого в обидві сторони розходяться шнури зі сімома китицями).
Поява такого зображення на печатці парафії Висоцько Вижнє Височанського деканату пояснюється тим, що місцевий храм був посвячений св. Миколаєві. Тому цілком логічною є покладення в основу малюнка єпископських символів цього святого – мантії, хреста та жезла. Що ж до зображення аналогічних символів на відтиску Яворкова (місцевий храм мав титул св. Йоана Богослова), то його можна пояснити лише наслідуванням взірців деканатських матриць.
Зовсім інший сюжет церковної печатки Варяжа Варязького деканату (1885) – на ній вигравіювано овальний щит, увінчаний короною з хрестом і оточений вінком. У центрі щита проступає монограма, яку, через поганий стан відбитку, відчитати не вдалося.
Зооморфні елементи у парафіяльній сфрагістиці зустрічаються рідко тільки як невід’ємні атрибути окремих святих [7]. Наприклад, чотирьох євангелистів уособлювали: Матвія – людина з крилами, Марка – крилатий лев, Луку – віл, Йоана – орел. Джерелами цих символів були церковні перекази та їхнє середньовічне тлумачення: 1) Євангеліє від Матвія починається з розповіді про дерево пращурів Ісуса Христа – тому його зображали як чоловіка; 2) Євангеліє від Марка оповідає про голос вопіющого в пустелі – зображення лева; 3) в Євангеліє від Луки на початку йдеться про жертву Захарія – вола; 4) Євангеліє від Йоана трактує орла, що сягає небес, як символ Йоана, котрий по-особливому розумів Бога.
У церковній сфрагістиці Перемиської єпархії Йоана Богослова зображали з орлом (Вербіж Горожанського деканату (1873) – постать святого (з чашею в руці) разом з птахом [8]; Бабина (1885) та Береги Старосамбірського деканату (1885), Мокряни Малі Судововишенського деканату (1885 і 1899) – святий сидить поруч з орлом; Пельня Сяніцького деканату (поч. ХІХ ст.) – святий у довгому одязі та орел на двох ногах у повен ріст; у новій печатці Пельні (1885) з боку від святого, який тримає в руках книгу та перо, також розміщений цей птах [9]; Пискоровичі Ярославського деканату (1898) [10] – окрім типового сюжету з орлом і святим, вирізьблено, котел з олією на вогні [11]. Та далеко не в усіх парафіях, де були церкви Йоана Богослова, на штемпелях фіксували його атрибути. Зокрема, на відбитку матриці парафії Добряни Судововишенського деканату (1865) подано тільки постать євангеліста. Святий Лука у відбитках печатки парафії Ліщини Біцького деканату (1885) фігурує поряд з волом.
Олень (зокрема, його голова) трапляється в тих штемпелях, які репрезентують патрона місцевого храму – св. великомученика Євстахія. Згідно з легендою, полководець Плакид на полюванні зустрів білого оленя, між рогами якого був хрест із розп’яттям. Після цього він перейшов у християнство під іменем Євстахія. За своє життя цей святий переніс багато страждань і випробувань і його символами стали голова оленя з розп’яттям або мідний бик. Саме цей образ св. Євстахія інтерпретувався в матрицях парафії Летня Дрогобицького деканату (1881 і 1889): у давнішому відтиску його зображено у лицарських обладунках зі списом, поруч – олень (мал.3); у новому штемпелі – образ святого розміщений біля голови оленя, між гіллястими рогами якого видніється чотираменний хрест [12]. Парафіяльна печатка Стрілкова Старосамбірського деканату (1885) також репрезентує св. Євстахія, поданого в бойовому спорядженні зі списом, а поряд – оленя [13].
Окрім того, тварини виступають доповнюючими елементами загальних композицій. Так, у біблійній сцені Різдва Христового (печатка Торгановичів Старосамбірського деканату (1798)) біля ложа маленького Ісуса, поруч з двома іншими постатями, реалістично вигравіювано сидячого у людській позі вола [14]. Кінь часто фігурує на штемпелях із св. Юрієм Побідоносцем; а осел (деколи кінь) – у сюжеті Собору Пресвятої Богородиці (св. Йосип веде за вуздечку осла, на якому сидить Богородиця з маленьким Ісусом (мал.4)).
У парафіяльній сфрагістиці Перемиської єпархії австрійської доби сюжети печаток здебільшого відображали посвяти храмів. В останній третині ХІХ ст., коли відбувалася модернізація церковної сфрагістики, в сюжетних композиціях з’явилися християнські символи, а в окремих випадках малюнок заступили написи.
Серед християнської символіки найуживанішим був хрест різноманітних конфігурацій. Менш популярними були такі ознаки, як голуб, Господнє око, зірка, відкрита книга, ключі, митра, кардинальський капелюх, корона, мантії, монстранція. Досить рідко при зображенні святих різьбили зооморфні елементи (або як атрибути святих, або як складові певної біблійної композиції), ще рідше архітектурні споруди (переважно храми), які лише в окремих випадках виступають самостійним елементом композиції.
Написові печатки та печатки з християнською символікою представлені невеликою кількістю екземплярів – у Перемиській єпархії й надалі переважали штемпелі, сюжети яких наслідували посвяти парафіяльних церков.
Примітки:
1 Належали вони парафіям Вислок Горішній Яслиського деканату (1885), Городище Мокрянського деканату (1885 і 1903), Сянок Сяніцького деканату (1805 і 1878) та Солинка Яслиського деканату (1885 і 1914).
2 Полум’я, символ релігійної одержимості, присутнє в біблійному сюжеті Зіслання св. Духа (докладніше про це див.: Холл Дж. Словарь сюжетов и символов в искусстве. – Москва, 1996. – С. 436, 529, 530).
3 Це, зокрема, печатки парафій Райське Затварницького деканату (1885), Ізби Мушинського деканату (1898), Нижанковичі Нижанківського деканату (1903), Межибрід Сяніцького деканату (1854 і 1885).
4 Відтиски належали парафіям Вовковия Балигородського деканату (1901), Пакість Мостиського деканату (1877), Ялове Устрицького деканату (1899). Усі давні матриці цих парафій не мали даного символу.
5 Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі – ЦДІАЛ). – Ф. 146. – Оп. 13. – Спр. 7885. – Арк. 73.
6 Монстранція в Римо-католицькій церкві набула поширення після появи празника Тіла Господнього в 1316 р. Вона мала форму циліндричної посудини на високій ніжці, стилізованої під готичний храм. У добу ренесансу та бароко монстранція виготовлялася у формі сяючого сонця.
7 Між тим для міської сфрагістики використання звірів та птахів (зокрема, бобра, гуски, оленя, ведмедя, лева, галки, сокола та ін.) було досить характерним.
8 Чаша зі змією є одним із символів Йоана Богослова. Згідно з легендою, євангелістові дали отруєну чашу з вином, щоб випробувати силу його віру. Він залишився живим, воскресивши одночасно двох засуджених, котрі вже померли від цього вина. Чаша символізує віру, а змій – сатану.
9 ЦДІАЛ. – Ф. 146. – Оп. 20. – Спр. 1753. – Арк. 68.
10 Там само. – Оп. 13. – Спр. 9768. – Арк. 158.
11 Цей сюжет відображає мучеництво Йоана Богослова під час гонінь проти християн, з яких він вийшов живим і неушкодженим.
12 ЦДІАЛ. – Ф. 146. – Оп. 13. – Спр. 9065. – Арк. 40; Спр. 9066. – Арк. 126.
13 Там само. – Оп. 20. – Спр. 1632. – Арк. 58.
14 Державний архів у Перемишлі. – Ф. 142. – Од. зб. 6647. – С. 122.
Опубліковано : Знак, 2004 р., ч. 32, с. 2 – 3.