Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Перший уряд

Олександр Кучерук

24 грудня 1918 – 31 січня 1919 р.

Персональний склад [236]

Чехівський В. прем’єр-міністр, міністр закордонних справ
Мицюк О. міністр внутрішніх справ
Шаповал М. міністр земельних справ
Антонович Д. міністр мистецтва
Білинський М. міністр морських справ
Матюшенко Б. міністр народного здоров’я
Штефан І. міністр пошт і телеграфів
Мартос Б. міністр продовольчих справ
Остапенко С. міністр торгу і промисловості
Осецький О. в. о. міністра військових справ
Холодний П. в. о. міністра народної освіти
Шелухін С. в. о. міністра юстиції
Мазуренко В. в. о. міністра фінансів
Михайлів Л. в. о. міністра праці
Пилипчук П. керуючий міністерством шляхів
Липа І. керуючий управлінням культів при міністерстві освіти
Симонів Д. державний контролер
Сніжко І. в. о. державного секретаря

На початку січня 1919 р. замість П. Холодного, в.о. міністра народної освіти, міністром призначено І. Огієнка. 9 січня замість в.о. військового міністра генерала О. Осецького «повноцінним» міністром призначено генерала О. Грекова [237]. На місце І. Сніжка виконувачем обов’язків державного секретаря призначено М. Корчинського. Міністерство юстиції замість в.о. міністра С. Шелухіна призначило Г. Сидоренка. [238] Управління культів 4 січня 1919 р. перетворено на Міністерство ісповідань, його продовжував очолювати І. Липа. 11 січня Міністерство ісповідань перейменовано на Міністерство культів.

Постановою Директорії УНР було відновлено чинність скасованого 9 липня 1918 р. гетьманом П. Скоропадським закону про національно-персональну автономію, натомість ухвалено «тимчасово до відновлення Міністерства, заснувати при Директорії Відділ по справам національних меншостей» [239] на чолі з виконувачем обов’язків С. Гольдельманом. Після відновлення 30 грудня 1918 р. у складі РНМ міністерства з єврейських справ його очолив А. Ревуцький [240].

31 січня 1919 р. наказом Директорії УНР «згідно прохання, Рада Народних Міністрів» [241] відправлена у відставку, а формування нового уряду доручено С. Остапенку. Проте уряд В. Чехівського продовжував ще працювати два тижні, забезпечуючи евакуацію української влади та її державних установ з Києва до Вінниці. Рішення про переїзд усіх установ цивільної влади з Києва до Вінниці було ухвально постановою РНМ 2 лютого 1919 р., а влада у Києві переходила до військових [242].

Останнє засідання уряду, яке провів В. Чехівський, відбулося 10 лютого 1919 р., а 13 лютого державний секретар М. Корчинський на засіданні РНМ, на якому головували міністри І. Липа та Г. Сиротенко, повідомив що «уповноваження старого складу Кабінету кінчається 13 лютого б. р. о 12 год. ночі» [243].

Семеро міністрів з уряду В. Чехівського залишилися працювати в наступному уряді С. Остапенка, але це вже відбувалося поза Києвом – у Вінниці – і виходить за межі нашої теми.


Примітки

236. ЦДАВО України. Ф.1065. – Оп. 1, – Спр.14. – Арк.8 – 8 зв.

237. ЦДАВО України. Ф.1078. – Оп. 1. – Спр.25. – Арк. 41.

238. ЦДАВО України. Ф.1065. – Оп. 1. – Спр.25. – Арк. 41.

239. Вісник Державних Законів. – Вип. 5. – Число 73. – січень 1919.

240. ЦДАВО України. Ф.1065. – Оп. 1. – Спр.15. – Арк. 33.

241. ЦДАВО України. Ф.1065. – Оп. 1. – Спр.15. – Арк. 3.

242. Українська ставка. – 2 лютого 1919.

243. ЦДАВО України. Ф.1065. – Оп. 1. – Спр.14. – Арк. 87.