К – Кі
Кабака – тютюн (Г. Квітка-Основ’яненко); тут: нюхальний тютюн (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)
Кабат – верхній одяг жовнірів; мундир (різні автори); верхній одяг, солдатська куртка (М. Грушевський; І. Франко)
Кабатирка – табакерка (І. Котляревський; Г. Квітка-Основ’яненко)
Кабза – гаман, капшук (І. Франко; різні автори)
Кабиця – яма для вогнища під казаном (І. Котляревський; І. Нечуй-Левицький)
Каблук – карлючка; дуга, частина кола (І. Франко)
Каблука – перстень, тут: кільце (А. Свидницький)
Кав’яр – солона риб’яча ікра (І. Котляревський; Г. Квітка-Основ’яненко; І. Нечуй-Левицький)
Кава – гава, ворона (І. Франко); галка (різні автори)
Кавалер – тут: нагороджений орденом (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)
Кавалерія – тут: орден (Г. Квітка-Основ’яненко)
Кавалок – шматок (М. Грушевський)
Каверза – тут: розум (І. Котляревський)
Кавза – сором, неприємність, біда, нещастя; судова справа, (І. Франко)
Кавка – ворона; сива ворона (І. Франко)
Кавція – грошова застава, запорука, гарантія, застава. Офіцери в колишній Австрії мали перед вінчанням покласти кавцію на забезпечення життя дружини (І. Франко)
Кавчуковий – каучуковий (І. Франко)
Кагал – єврейська община, громада (М. Грушевський; Є. Гребінка); єврейська громада; галаслива юрба, зборище (І. Франко); також єврейське громадське самоуправління (А. Свидницький)
Кагальна каса – каса єврейської релігійної громади (І. Франко)
Кагла – отвір у димоході (до стелі) , який затуляють для збереження тепла (А. Свидницький; різні автори)
Кадастр – опис і оцінка об’єктів, зокрема, земельних володінь, що підлягають оподаткуванню; опис чого-небудь, зведення відомостей про щось (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський; І. Франко)
Кадастральний доход – доход держави при передачі землі з одних рук в інші (І. Франко)
Каденція – 1) закінчення, кінцівка; 2) скликання (суду, законодавчих зборів); каденція сейму – період діяльності сейму від виборів до виборів (І. Франко)
Кадовб – велика діжка, колодязний зруб Калюмнія – наклеп, поговір (І. Франко)
Казальниця – підвищене місце в церкві, звідки ведеться проповідь, амвон (І. Франко)
Казенна – подорожній лист (А. Свидницький)
Казино – клуб військових, гральний будинок або ресторан з естрадою; тут: офіцерський клуб (І. Франко)
Казня – тюремна камера, келія (І. Франко)
Кайстровий – повстяний (І. Франко)
Какографія – тут: поганий правопис (І. Франко)
Калавур – варта, сторожа (караул) (Г. Квітка-Основ’яненко)
Каламайка – льняна тканина (І. Котляревський); цупка, густа льняна тканина (Г. Квітка-Основ’яненко)
Каламайковий пояс – пояс, зроблений з каламайки – цупкої густої льняної тканини (Г. Квітка-Основ’яненко)
Каламанція – клопіт, нещастя, скандал, заворушення (І. Франко)
Каламар – чорнильниця (І. Котляревський; Г. Квітка-Основ’яненко)
Каламітація – тут: невдалий твір (І. Франко)
Каланниця – хазяйка (іронічно), ледащо (І. Франко)
Калантир – карантин (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)
Калантиритися – баритися (М. Грушевський)
Каланторник – бешкетник (різні автори)
Калапішник – телепень, шляпа (І. Франко)
Каларепа – лайливий вигук, вульгарний дотеп (І. Франко)
Калафіор – цвітна капуста (І. Франко)
Калган – трав’яниста рослина, корінь якої використовують для лікування шлункових хвороб або кладуть у горілку, тісто, щоб зробити їх запашними (Г. Квітка-Основ’яненко)
Калганівка (калганна) – горілка, настояна на пахучому корені калгану (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)
Калганка – настояна на корені калгана горілка (І. Котляревський)
Калгін (калган) – трав’яниста рослина, корінь якої використовують для лікування шлункових хвороб або кладуть у горілку, щоб зробити її запашною (Г. Квітка-Основ’яненко)
Калеп – келеп, палиця з обухом або топірцем на кінці (І. Котляревський)
Калитка – торбина, капшук для грошей (І. Котляревський)
Кальварія – відпустове церковне свято; тут: Голгофа (І. Франко; різні автори)
Кальний – брудний (І. Котляревський)
Калюмнія – зневага, наклеп, обмова, наговір (М. Грушевський; І. Франко)
Камаші – шерстяні онучі (І. Франко)
Камедули – чернечий чин, суворо аскетичний (І. Франко)
Камениця – кам'яний будинок (М. Грушевський; І. Франко; різні автори)
Камера – державне майно; тут: управа цісарських земельних маєтків у австрійській Галичині (І. Франко)
Камеральний – казенний, державний; належний до «камери», тобто власності Габсбурзької монархії (І. Франко; різні автори)
Камеральщина – державні маєтки (І. Франко)
Камерарій – одна з найвищих придворних посад при Святому Престолі. (М. Грушевський)
Камея – невеликий різьблений камінь з випуклим зображенням (різні автори)
Камізелька – жилетка, безрукавка (І. Франко; різні автори)
Кампанілья – дзвіниця (М. Грушевський)
Камрад – товариш, побратим (нім.) (Ю. Дячук)
Камрати – товариші (І. Франко)
Камуз – дрібні шматочки, друзки, шмаття, дрібне бадилля. Стерти на камуз – потрощити (І. Франко)
Каналяр – асенізатор; той, хто чистить каналізаційну систему (різні автори)
Канафас – матерія, оксамит (І. Франко)
Кандидат – помічник (І. Франко)
Канонієць – пушкар, артилерист (І. Франко)
Канонік – католицький (соборний) священик (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський; І. Франко)
Канонія – 1) гідність каноніка – сановника римо-католицької церкви; 2) його резиденція (І. Франко)
Кант – 1) хвальна врочиста пісня духовного або світського змісту; 2) тут: гострий кут гори (І. Франко)
Кантарик – вуздечка (І. Франко)
Кантина – шинок (різні автори)
Кантичка – релігійна пісня; колядка або збірник релігійних пісень (колядок); церковна пісня, книжечка з церковними піснями (І. Франко)
Кантон – територіальна федеральна одиниця Швейцарії (І. Франко)
Канун – мед, пиво на храмове свято (різні автори)
Канцеліст – канцелярист, писар; службовець, референт адвоката, нотаріуса (І. Франко)
Канціонал – збірник католицьких духовних пісень (І. Франко)
Канчук – батіг із сплетених ременів (Ю. Дячук)
Канюк – птах з родини яструбових (І. Франко)
Канюка (каня) – птах з родини яструбових (різні автори)
Каня – канюк, птах з родини яструбових, схожий на шуліку; шуліка – птах з родини яструбових (І. Франко)
Капама – сорт тістечок (І. Котляревський)
Капарити – злидарювати (Ю. Дячук)
Капарство – недбалість, неохайність, нехлюйство, несумлінна робота (І. Франко; різні автори)
Капацитет – спроможність (І. Франко)
Капеланія – садиба, де живе ксьондз-капелан (І. Франко)
Капелянія – каплиця (І. Франко)
Капище – поганський храм у слов’ян дохристиянського часу (І. Котляревський)
Капітула – 1) кафедральний собор; 2) асоціація духівництва певної території, колегія духовних осіб; рада при єпископі, а також голові чернечого ордену в римо-католицькій та греко-католицькій (уніатській) церкві (І. Франко)
Капка – краплина (І. Франко)
Каплун – півень (І. Котляревський; І. Нечуй-Левицький)
Капорес – кінець, смерть (І. Франко)
Капота – капот, давній верхній одяг, лапсердак (І. Франко); чоловічий верхній довгий одяг (різні автори)
Каптувати – вербувати прихильників, залучати; прихиляти когось на свій бік; головувати, очолювати (І. Франко)
Каптур – кобка, капюшон (І. Франко)
Каптуровий (суд) – суд, що діяв в період після смерті короля до обрання його наступника (І. Франко)
Капувати – схоплювати, розуміти (І. Франко, Л. Українка)
Капуза – капор, шапка, кашкет, головний убір; каптур (головний убір), плащ, накидка, капюшон; капюшон (на сутані католицьких монахів) (І. Франко)
Капурес – кінець, смерть (І. Франко)
Капуцин – член чернечого ордена (І. Франко)
Капцан – бідняк, бідолаха, злидар (з ідиш) (І. Франко)
Капшук – гаман у вигляді торбинки, що затягується шнурком (А. Свидницький; І. Франко)
Кар’єрович – кар’єрист (М. Грушевський)
Караблик – очіпок з дорогої, часто золототканої тканини на твердій основі, формою нагадує кораблик, човен; рід рогатих очіпків (Г. Квітка-Основ’яненко)
Карагач – ільм, берест (Ю. Дячук)
Каракал – степова рись (Ю. Дячук)
Карамболь – різновид більярду (М. Грушевський)
Карачун – смерть, погибель (І. Котляревський)
Карб – зарубка, рубчик (І. Франко)
Карбач – батіг (І. Франко)
Карбувати – робити зарубку, позначку на чому-небудь (І. Франко)
Карбульци – перекидом, перевертом (І. Франко)
Карбулятися – качатися, перевертатися (І. Франко)
Карватка (кавратка) – кухоль (Г. Квітка-Основ’яненко)
Кардинал – вищий духовний сан у католицькій церкві (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)
Каре – військовий стрій чотирикутником (Ю. Дячук)
Карк – потилиця, шия (І. Франко)
Каркайло – ворон, крук (І. Франко)
Карлувата – вироджена, карликова (М. Грушевський)
Кармазин – старовинне дороге сукно малинового або темно-червоного кольору, одяг з цього сукна; густо-червоний колір; полотно червоно-рожевого кольору (М. Грушевський; Г. Квітка-Основ’яненко; І. Котляревський; І. Франко; різні автори)
Карнеоль – коштовний камінь (І. Франко)
Карність – дисципліна (І. Франко)
Карта – лист від офіційної установи (І. Франко)
Картан – ситець (різні автори)
Картановий – картатий (І. Франко)
Картацький – картатий, із чотирикутними візерунками, малюнками (про тканину, одяг) (Г. Квітка-Основ’яненко)
Картеновий – картатий, клітчатий (І. Франко)
Картка – листок (М. Грушевський; І. Франко)
Картуз – тут: пачка тютюну (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)
Каруика – гаптована сріблом або сухозліткою тасьма (І. Котляревський)
Карук (карюк) – столярний клей (І. Франко)
Касарня – казарма (М. Грушевський; І. Франко)
Касино – гральний будинок, ресторан з естрадними розвагами; казино, клуб; клуб військових; товариство (М. Грушевський, І. Франко)
Кастелян – сенаторський сан у Речі Посполитій (І. Франко)
Касувати – скасовувати, усувати, зносити, уневажнювати (М. Грушевський)
Кат’екзохен – особливо, виключно, передусім (І. Франко)
Катанка – вишита сріблом жіноча кофта; вовняний верхній одяг, свита (І. Франко)
Катаринка – рід музичного інструмента, на зразок волинки (І. Франко)
Катаринкар – той, що грає на катаринці (І. Франко)
Катастр – офіційний опис земель і будинків з визначенням їх прибутковості (для оподаткування) (кадастр) (І. Франко)
Катастральний доход – доход держави при передачі землі з одних рук в інші (І. Франко)
Катедра – собор (М. Грушевський); головний костел у латинському обряді у певній місцевості (І. Франко)
Катера – кліка, гурток, компанія (котерія) (І. Франко)
Катеринка – невеликий механічний орган без клавіш, шарманка (М. Грушевський)
Катехит – вчитель релігії, так званий законовчитель, звичайно – піп (М. Грушевський; І. Франко)
Катихит – законоучитель, священик, який викладав основи релігії в школі (І. Франко)
Катрага – опудало (І. Франко)
Катряга – курінь, надбудова над льохом (А. Свидницький)
Катуляти – котити (І. Франко)
Катуша – катування, мука, катування (І. Франко)
Катуші – муки (І. Франко)
Каурий – кінь світлокаштанової масті (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)
Кафр – народність з групи Банту в Південній Африці (М. Грушевський)
Кафтолики – католики (І. Франко)
Кацалап – зневажлива назва росіянина (А. Свидницький)
Кашемір – шерстяна тканина, яка походила із тодішнього індійського штату Кашмір (А. Свидницький)
Кашиця – дерев’яна чи кам’яна гребля, побудована для того, щоб вода не розмила берега (М. Грушевський; І. Франко)
Каштелян – 1) управитель замку, 2) сановник сенату в Польщі, сенаторський сан у Речі Посполитій (І. Франко; різні автори)
Каяти – лаяти (І. Франко)
Квадра – декада; фаза (місяця) (І. Франко)
Квадранс – чверть години (І. Франко)
Квалітативна (вартість) – якісна, змістовна (М. Грушевський)
Квалітативний – якісний (М. Грушевський; І. Франко)
Квалітативно – якісно (І. Франко)
Квантитативний – кількісний; той, що стосується кількісних показників (М. Грушевський; І. Франко)
Квапкий – поспішний (І. Франко)
Кварантан – карантин (І. Франко)
Кварта – кухоль, міра рідких і сипких тіл (звичайно трохи більша за літр) (І. Франко; різні автори; Г. Квітка-Основ’яненко); посудина з вушком для пива та інших напоїв, трохи більша за літр (І. Котляревський)
Квартальний – у дореволюційній Росії поліцейський, під наглядом якого був квартал міста (А. Свидницький)
Квартант – квартальник (І. Франко)
Кварцяний – той, що належить до кварцяного війська – найманого військового загону в шляхетській Польщі XVI – XVII ст., яке уряд використовував для охорони державних кордонів (І. Франко)
Квас шевський – розчин дубильної речовини для вичинювання шкір (І. Котляревський)
Кваси – конфлікти, суперечки (М. Грушевський)
Кваскуватий – чистий (І. Франко)
Квасна – кисла, незадоволена (М. Грушевський)
Кватирка – міра об’єму рідини (М. Грушевський); тут: четверта частина кварти (різні автори); тут: у значенні кухоль, місткістю чверть літра (І. Франко)
Квач – мізерна, забита людина (Ю. Дячук)
Кваша – страва (зварене рідке тісто) (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)
Квестіонар – анкета, питальник (М. Грушевський; І. Франко)
Квестіонари – списки питань для дослідження чого-небудь, анкети (І. Франко)
Квестіонувати – брати під сумнів, тут: ставити під сумнів (М. Грушевський; І. Франко)
Квестія – питання, проблема (М. Грушевський; Ю. Дячук; І. Франко; різні автори); – проблемне питання
Квит[а] – квитанція, розписка (М. Грушевський; І. Франко)
Квитаруш – квитанційна книжка (І. Франко)
Квієтизм – пасивне містико-споглядальне ставлення до дійсності; пасивність, прагнення до безтурботності; споглядальність (М. Грушевський; І. Франко)
Квієтистичний – тут: споглядальний (І. Франко)
Квіт, квітар – квитанція (М. Грушевський)
Квітка – звичай, за яким при хрещенні дитини батькам чи повитусі платили за квітку (А. Свидницький)
Квітувати – звільнятися (І. Франко)
Квота – певна сума чогось; частина, норма (І. Франко); грошова допомога (різні автори)
Кглі – біля, поруч (М. Грушевський)
Ке (для одн.), кете (для мн.) – уживається як присудкове слово в значенні: дай, подай; як вигук спонукання до дії: ану, анумо; як вигук спонукання в значенні: глянь, дивись (Г. Квітка-Основ’яненко)
Кеба – кебета, розум (М. Грушевський)
Кебета – тут: здібність, уміння, хист (І. Котляревський); розум (М. Грушевський)
Кебетний – здібний, умілий (різні автори)
Кейф – дозвілля, приємний відпочинок. Слово походить з арабської мови. Форма «кайф» стала переважати з другої половини XIX ст. (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський; М. Грушевський)
Келар – келійник, служник ігумена, архієрея, ієромонаха; чоловік, який живе у келії, у скиту (І. Франко)
Келарня – підсобне приміщення для зберігання запасів у монастирях, також – монастирські їдальня і кухня (М. Грушевський)
Келебердянська верства – тут: довготелесий (І. Котляревський)
Келеп – старовинна ручна зброя, що має форму молота, насадженого на довгий держак (М. Грушевський; І. Нечуй-Левицький)
Келеф – топірець (І. Франко)
Келішок – чарка (різні автори)
Кель – капуста (І. Франко)
Кендюх – живіт (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)
Кенігсен, Фрідріх – гарматний осавул у війську гетьмана (Ю. Дячук)
Кеп – 1) назва картярської гри (І. Котляревський); 2) дурень (І. Франко); розумово обмежена людина, нетяма (Ю. Дячук)
Кепила – голова (різні автори)
Керат – привід, пристрій (І. Франко)
Керея – теплий чоловічий плащ (І. Котляревський)
Керкермайстер – начальник в’язниці, тюремник (І. Франко)
Керма – керівництво (М. Грушевський)
Кермаш – керманич (І. Франко)
Кермувати – керувати (М. Грушевський)
Керничний – криничний (І. Франко)
Кертина – кріт (різні автори)
Кертиця – кріт; кротиця (І. Франко)
Кертичина – земля, вирита кротом (І. Франко)
Кертичини – нагорнуті купи землі (І. Франко)
Кесар – титул імператорів Стародавнього Риму, володар, монарх (І. Франко)
Кете (для мн.) – уживається як присудкове слово в значенні дайте, подайте (А. Свидницький)
Кеть-те – подайте, дайте-но (М. Грушевський)
Кибалка – старовинний жіночий головний убір, пов’язка певної форми, довгі кінці якої спускаються на спину (І. Котляревський); старовинний жіночий головний убір, що має форму півмісяця (Г. Квітка-Основ’яненко; І. Франко)
Кибель – відро, цебер (параша); дерев’яне відро (І. Франко)
Киблювання – випорожнювання кибля (І. Франко)
Кивер (ківер) – у європейських арміях XVIII – XIX ст. військовий головний убір із твердої шкіри (А. Свидницький)
Кивот – божник, рама або шафка зі скляними дверцятами для ікон; дерев’яна скринька на церковному престолі, де зберігаються святі тайни; божник (кіот) (І. Франко)
Кизлярка – виноградна горілка (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)
Кий – палиця з твердого міцного матеріалу, давня зброя (М. Грушевський)
Кикоть – залишок відрізаного пальця, руки, ноги, а також нерозвинута рука, нога (І. Франко)
Кимак – колода, дубок, обрубок, уламок дерева, палиця, дрючок, шматок дерева, поліно (І. Франко)
Кимака (кимак) – обрубок дерева (А. Свидницький)
Кимака, кимак – палиця, ломачка, поліно (різні автори)
Кимаччя – паличчя (І. Франко)
Кимвал – цимбали, музичний інструмент (І. Франко)
Кинді – валянки (І. Котляревський)
Кинути руду – пустити кров (Г. Квітка-Основ’яненко)
Кип’ячка – неочищена нафта (І. Франко; різні автори)
Киптар – вид короткого кожушка без рукавів (І. Франко)
Кират[а] – кінна молотарка (І. Франко)
Кирея – верхній довгий одяг. Кирея була ознакою заможності, певного соціального стану. У козацьку добу її носила старшина, зокрема й гетьмани, накидаючи на жупан (М. Грушевський); верхній одяг подібний до плаща, без рукавів (заст.) (Ю. Дячук)
Кирзаки – кирзові чоботи (радянізм) (різні автори)
Кирпата сваха – смерть (ірон.) (Ю. Дячук)
Кислицьовий – з яблуні-дички (А. Свидницький)
Кита – жмут кольорових ниток або шнурків, зв’язаних з одного кінця (Ю. Дячук); прикраса з пір’я, пучок півнячих пер (І. Франко)
Китаєвий – пошитий з китайки (так в XIX ст. називали бавовняну тканину) (А. Свидницький)
Китаєвий, китайковий – пошитий з китайки. Китайка – первісно густа, переважно синя, шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім – бавовняна тканина, яку виробляли в Росії (Г. Квітка-Основ’яненко)
Китайка – китайська шовкова синя тканина (І. Котляревський); первісно – густа шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім – бавовняна тканина, яку виробляли в Росії (Г. Квітка-Основ’яненко)
Китиця (кита) – букет (різні автори)
Кихкати – хихікати (А. Свидницький)
Кичера – верх гори; гора, що вся, крім вершини, вкрита лісом; лісиста гора з голим верхом (І. Франко)
Кичеренок – сустав, суглоб; пальцевий суглоб (І. Франко)
Кичка – головний жіночий убір (Ю. Дячук)
Кишнява – гамір, крутанина (А. Свидницький)
Кізли – крокви (різні автори)
Кількоро – декілька (І. Франко)
Кімвали – давпьосхіднии ударний музичний інструмент; тут: похоронний дзвін (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський); стародавній музичний інструмент у вигляді мідних тарілок (М. Грушевський)
Кінва – дерев’яне відро (різні автори)
Кіновар – червона фарба (І. Франко)
Кіот – божник, рама або шафка зі скляними дверцятами для ікон (І. Франко)
Кіп – образ (І. Франко)
Кіраса – латні доспіхи, нагрудник (Ю. Дячук)
Кірасир – латник, важкий кавалерист (Ю. Дячук)
Кірасири – солдати та офіцери гвардійської кавалерії (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)
Кіска – тут: ніж з уламка коси (різні автори)
Кісно – корисно (І. Франко)
Кітвиця – якір (І. Франко)
Кітіра – давньогрецький струнний щипковий музичний інструмент типу ліри; кіфара (різні автори)
Кітка – кішка (І. Франко)
Кітлик – котел, бак (І. Франко)
Кітловина – котлован, улоговина (І. Франко)
Кітуся – тітуся, тітонька (І. Франко)
Кітьки (грати в кітькн) – качати крашанки (І. Котляревський)
Кіш – тут: пристосування у млині для засипання зерна (різні автори)
Кішниця – плетений хлівець (І. Франко)
Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ
|
