Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Вступ

П. Г. Салига

Розвиток технологічного складника процесу поширення інформації в інтернеті реорганізував масову комунікацію загалом та видавничу справу зокрема, надавши реципієнту можливість ініціювати комунікаційний акт та здійснювати свій уплив на гетерогенну аудиторію через комп’ютерні мережі. Видавничі потенції нових медіа, симпліфікація процесу їхнього створення та наповнення стимулюють комунікаційні інтенції реципієнтів, що, перетворюючись у комунікантів, змушені шукати способи самовираження через організацію мережевих медіа. Особливу роль у соціально-комунікаційному процесі відіграють мережеві електронні журнали, що стали першими періодичними електронними виданнями з мережевою дистрибуцією. Отримавши всебічний розвиток із появою електронних оголошень та ехоконференцій, вони втратили свою популярність після розвитку гіпертексту, на основі якого конструювалися веб-сайти, проте знову поширилися з упровадженням технології PDF.

Сучасні реалії вимагають нових форм постачання інформації користувачам, тому все більшого поширення отримують електронні ЗМІ. Важливе місце серед них займає електронний журнал, середовищем функціонування якого є інтернет-простір. Форма існування мережевих електронних журналів змінює принципи та способи створення видання, його зміст, структуру, композицію, оформлення, мову та стиль матеріалів. В основному це пов’язано з особливостями сприйняття читачем інформації з монітора чи мобільного пристрою, а також з ознаками інтернет-середовища: інтерактивністю, мультимедійністю, гіпертекстуальністю. Трансформація мережевих електронних журналів відбувається під впливом техногенних та соціокультурних чинників, що знову актуалізували переваги цього виду інтернет-видань для реалізації видавничих інтенцій диференційованих аудиторій. Запровадження мобільних пристроїв як засобу отримання інформації ставить перед видавцями нові виклики, які успішно можуть реалізовуватися за допомогою мережевих електронних журналів, оскільки їхні потенційні можливості відповідають запитам цієї аудиторії.

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена стрімким розвитком нового виду ЗМІ – мережевих електронних журналів. Такі видання створюються переважно інтуїтивним шляхом, за аналогією до друкованих, оскільки наукове осмислення мережевих електронних журналів, зокрема опрацювання інформації відповідно до типологічних особливостей, перебуває у початковій стадії. Також не систематизована діяльність інтернет-редакції, не вивчений досвід найкращих зразків. Важливість дослідження трансформаційних парадигм мережевих видань зумовлена необхідністю визначення факторів впливу на розвиток інтернет-медіа для розуміння реорганізаційних процесів у видавничій справі та масовій комунікації загалом.

Ступінь розробленості теми є неоднорідним, оскільки порушені в роботі проблеми розглядаються в різних галузях знань: теорія та практика видавничої справи, теорія комунікації, новітні медіа та інтернет-журналістика, веб-дизайн, дизайн традиційних ЗМІ, моделювання періодичних видань, фірмовий стиль, контент-редагування, сприйняття інформації.

Актуальним для сьогодення є простеження передумов виникнення та трансформації мережевих електронних журналів, оскільки вони, порівняно з іншими видами онлайн-видань, зазнали трансформаційних змін від своєї появи у 1984 р. під впливом соціотехногенних чинників і мають суттєвий вплив на суспільну думку. Наукові праці щодо історії існування мережевих електронних видань Д. Куртіс, Дж. Лабовіца, Ф. Ланкастера, С. Перкінза, Н. Сондака, Д. Франкса та інших дають нам зріз розвитку цього явища в Європі та Америці. Об’єктом їхніх досліджень були наукові журнали, оскільки реферативні академічні видання є соціально значущими, тоді як субкультурні та вузькотематичні мережеві електронні журнали, які з’явилися раніше від академічної електронної періодики, оминалися увагою науковців. Лише в працях Т. Нісангера та В. Монті аматорські журнали порівнюються з науковими за параметрами об’єктивності інформації, стилю та впливу на аудиторію. Про походження субкультурних журналів від самвидаву говорить Ф. Стонеман. Питанням збереження мережевих електронних журналів у бібліотеках займалися Дж. Коул, Д. Фоулер, В. Джоунс, Й. Хаген, Е. Окерсон та Дж. О’Доннел.

Переваги електронного формату журналів відзначають у своїх роботах Л. Городенко, Ф. Ланкастер, Р. Ройстарчер, Дж. Сендерс, М. Чабаненко, Т. Ярошенко. Перспективи мережевих електронних журналів описували Р. Гліц, М. Туроф. Про дистрибуцію та аудиторію мережевих електронних журналів говорили Т Гаррісон, Т. Стефан. Аналізувалися не тільки позитивні, але й негативні сторони мережевих електронних журналів. У дослідженні Л. Чан зазначаються складнощі у зберіганні таких видань та бар’єри у сприйнятті між поколіннями. Повільне поширення таких журналів досліджували П. Грей та А. Ховав. Науковці Л. Городенко, М. Тимошик, М. Чабаненко вводять поняття електронних видань в українську теорію видавничої справи. Спробу класифікаці інтернет-видань і мережевих журналів зокрема здійснили І. Антоненко, О. Баркова, О Калмиков, Л. Коханова, В. Вуль, Е. Могилевська. Особливу увагу на технологічному чинникові типологічної розмаїтості мережевих електронних журналів зосереджує Т. Нісангер. У правовому полі мережеві видання намагалися систематизувати держави та бібліотечні установи. Вони увели стандарти, де детально прописали як визначення, так і типологічні відмінності різних видів електронної видавничої продукції. Дослідження роботи видавництва електронних журналів знайшли відображення в наукових роботах Дж. Франкса та М. Сміта.

Вчені та практики не дійшли єдиної думки щодо терміносистеми. Так, американські дослідники Н. Сондак та Р. Шварц у 1973 р. застосували термін «електронний журнал», маючи на увазі дискові видання. Подальший розвиток цього явища призводить до збільшення кількості назв мережевих електронних журналів, що ускладнює науковий пошук та продукує численні дискусії серед дослідників. Проблема визначення терміну мережевих електронних журналів повинна бути вирішена для уникнення плутанини в подальших дослідженнях. Термінологічні дискусії щодо мережевих електронних журналів вели Ю. Бакланова, С. Джонс, Дж. Едвардс, К. Кук, Л. Лангшайд, В. Монті, А. Сандерем, Т. Ярошенко.

Наразі потрібно доповнити знання про цей вид видавничої продукції розвідкою передумов та історії виникнення електронних журналів загалом, оскільки тільки в цьому випадку можна отримати цілісне бачення етапів трансформації мережевих видань. Дослідження типологічних характеристик мережевих електронних журналів, виявлення специфіки як змісту, так і форми, є актуальним у теоретичному плані, оскільки ці аспекти розглядалися науковцями фрагментарно і наразі немає цілісного дослідження мережевих електронних журналів.

Мета дослідження полягає у виокремленні феномена мережевих електронних журналів як виду видавничої продукції з належними типологічними особливостями, принципами функціонування та редагування в контексті їхньої історичної трансформації.

Реалізація мети передбачає розв’язання таких завдань:

– визначити місце мережевих електронних журналів у системі видань;

– простежити еволюцію форми та змісту мережевих електронних журналів від виникнення до сьогодення;

– виявити ознаки мережевих електронних журналів, відображені у змісті, структурі, композиції, мові та стилі матеріалів; розробити класифікацію наявних мережевих електронних журналів;

– простежити цикл існування мережевих електронних журналів від створення до дистрибуції, розробити основні принципи підготовки мережевого електронного журналу до видання, з’ясувати специфіку редагування.

– визначити перспективи розвитку і функціонування мережевих електронних журналів.

Об’єктом дослідження є мережеві електронні журнали.

Предмет дослідження – трансформація змістових, структурних, жанрових та мовностилістичних складників мережевих електронних журналів.

За емпіричну базу обрано характерні приклади більш ніж 400 різнотематичних мережевих електронних журналів («cDc», «Phrack», «Batterie», «Hack», «Rott», «Бійцівський клуб», «Kult» та інші) з мережевих архівів «Textfiles.com» (textfiles.com) та «PDF и Flash-журналы» (pdf-zines.livejournal.com/tag/) за увесь період існування мережевих електронних журналів – від їхньої появи і до сьогодні (1984–2014 рр.). Вибірка складається переважно з мережевих електронних журналів зі США, Канади та Західної Європи, оскільки ці країни та регіони задавали тенденції розвитку досліджуваного виду видань. Окрему увагу було зосереджено на мережевих електронних журналах Росії та Білорусі, тому що видання цих держав впливали на трансформацію мережевих журналів в Україні, українські журнали цього виду розглядалися для визначення впливу глокалізації (Дод. Б).

Методологічна основа роботи визначена системою принципів історизму, наукової об’єктивності, комплексності та достовірності.

Методами дослідження. Дотримуючись критеріїв науковості, зокрема, об’єктивності, доказовості, раціональності, методичності та системності було використано теоритичні та емпіричні методи дослідження. Аналітико-синтетичний, порівняльно-історичний і метод узагальнення дали можливість визначити ступінь вивченості теми, окреслити загальну проблематику. Метод класифікації був застосований для розподілу електронних журналів на підмножини відповідно до ознак схожості. Історичний метод використовувався для аналізу появи та розвитку мережевих електронних журналів. Метод систематизації було застосовано для визначення характерних рис різних мережевих електронних журналів. До емпіричних методів належить порівняння, що був використаний для визначення ознак схожості та специфічних рис мережевих електронних журналів. Метод спостереження був застосований у дослідженні видавничої діяльності редакцій мережевих електронних журналів.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у виявленні передумов, генези, етапів розвитку та перспектив існування мережевих електронних журналів. У результаті проведеного дослідження вперше:

– осмислено феномен мережевих електронних журналів;

– визначено місце мережевих електронних видань серед інших видів видавничої продукції;

– здійснено феноменологічне визначення мережевих електронних журналів, блогу, дайджесту, дискового журналу, інтернет-спільноти за характерними ознаками;

удосконалено:

– термінологію, визначення мережевих електронних журналів;

– класифікацію мережевих електронних журналів;

– критерії класифікації мережевих видань загалом;

– принципи підготовки мережевого електронного журналу до видання, специфіку редагування.

– наукові прогнози щодо розвитку мережевих електронних видань;

набули подальшого розвитку:

– наукові уявлення про місце мережевих журналів у сучасному медіапросторі;

– історія становлення, трансформація змісту та форми існування мережевих електронних журналів;

– місце субкультурних мережевих електронних журналів в теорії та історії видавничої справи.

Практичне значення дисертаційної роботи полягає у застосуванні здобутків дослідження у видавничій діяльності через професійне використання соціотехнологічних чинників трансформації мережевих видань. У практичному плані це дозволить сформувати основні принципи і прийоми редагування мережевих журналів. Результати дослідження можуть слугувати основою для подальшого вивчення електронних видань. Для видавців і редакторів можуть виявитися корисними пропозиції щодо покращення композиції, організації роботи редакції, розповсюдження, використання жанрів, а також рекомендації щодо доцільності структури та формату журналу.

Особистий внесок здобувача: дисертаційне дослідження, автореферат дисертації, опубліковані наукові статті, в яких викладено основні результати наукової роботи, виконані здобувачем самостійно, без співавторства.

Апробація результатів дисертації: рукопис дисертаційної роботи обговорено на засіданні кафедри електронних видань і медіадизайну Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Основні положення та результати дисертаційної праці були виголошені на всеукраїнських науково-практичних конференціях: IX Міжнародна науково-практична конференція «INFORMATIO-2012: Електронні інформаційні ресурси: створення, використання, доступ» (22–23 листопада 2012 року, м. Київ); І Всеукраїнська науково-практична конференція «Український інформаційний простір у світовому контексті: набутки, проблеми, перспективи» (17 квітня 2013 року, Інститут журналістики та міжнародних відносин КНУКіМ, м. Київ); II Міжнародна інтернет-конференція з соціальних комунікацій «Медіакартина світу: структура, семіотика, канали трансляції» (15 травня – 15 червня 2013 року, кафедра соціальних комунікацій Інституту філології та соціальних комунікацій БДПУ, м. Бердянськ); IV Міжнародна науково-практична конференція «Прикладні соціально-комунікаційні технології», (1 листопада 2013 року, Інститут журналістики та міжнародних відносин КНУКіМ, м. Київ); ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Український інформаційний простір у світовому контексті: набутки, проблеми, перспективи» (24 квітня 2014 року, Інститут журналістики та міжнародних відносин КНУКіМ, м. Київ).

Публікації. Результати наукової роботи викладено в п’яти наукових статтях, зокрема чотири з них опубліковано у виданнях, затверджених ВАК України як фахові із соціальних комунікацій, одна – у зарубіжному фаховому науковому виданні, затвердженому ВАК Росії.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного, загальних висновків, списку літератури, який містить список використаних джерел – 311 позиції, 2 додатків на 37 сторінках. Основний текст викладено на 180 сторінках, проілюстровано 1 таблицею, 3 рисунками. Загальний обсяг роботи становить 255 сторінки.