Версія для друку

Герась Соколенко Баляда

Тебе пам’ятаю і досі,

Рум’яну, струнку, молоду.

Рудою лошицею осінь

Іржить у моєму саду.

На вітрові полум’ям грива

Колишеться в сонній імлі

І тужить верба над обривом,

Розсипавши жар по землі.

Прохожі безжалісно місять

Розлиті дощем вулиці,

І з хмар проривається місяць,

І напис блищить на хресті…


Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ