Начальная страница

МЫСЛЕННОЕ ДРЕВО

Мы делаем Украину – українською!

?

Девица за фортепьяно

Евгений Гребенка

Благоговею я пред девой,

Когда, полна поэзии святой,

Она волшебною рукой

Разбудит спящие напевы.

И звуки чудные толпою полетят:

То громом торжества октавы загремят,

То переходят в стон и ропот злополучья,

То вдруг сливаются в широкие созвучья,

И тянется аккордов длинный ряд,

Друг друга жалобней, сильней, могучей!..

Как много для меня их стоны говорят!

Не золотом, но чувствами богат,

Я весь сочувствую гармонии кипучей.

А кроткое небес сапфирное стекло

Передо мной так теплится светло…

Тогда мой дух горит от вдохновений,

Уста дрожат неведомым стихом;

И я готов, упавши на колени,

Пред девой мирру жечь при звуках песнопений,

Как пред цветущим божеством.

1839


Примітки

Вперше надрукований в альманаху «Киевлянин», 1840, кн. 1, с. 201.

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

Вірш присвячено піаністкам Вірі та Наталії Погожевим, з батьком яких приятелював Є. Гребінка.

У журналі «Исторический вестник» (1893, кн. 10, с. 84) опубліковано вірш, записаний Є. Гребінкою до альбому Віри та Наталії Погожевих після їх повернення з Лейпціга, де вони давали концерти:

Лейпциг, город музыкальный,

Вам не раз рукоплескал

И в отчизне вашей дальней

Вам успехи предрекал.

Вот опять после разлуки

С нами вы, и ваши звуки

Нас чаруют и живят,

И покоят сердца муки,

И отрадою гремят!..

Так играйте ж, много-много

Нам в созвучьях говоря,

И игрой хвалите бога,

И Россию, и царя.

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 193.