Логотип Мысленного древа

МЫСЛЕННОЕ ДРЕВО

Мы делаем Украину – українською!

НАУКА

ОБРАЗО
ВАНИЕ

ЛИТЕРА
ТУРА

Письмо на сайт
Версия для печати
Лента новостей (RSS)
Наука / Киевоведение / Киевские острова и… / 4. Пути сохранения долины… / 4.7. Критерии выделения…

Киевские острова и прибрежные урочища на Днепре – взгляд сквозь века

4. Пути сохранения долины Днепра в Киеве

4.7. Критерии выделения функциональных зон расширенного регионального ландшафтного парка – проектируемого национального парка «Днепровские острова»

Парникоза И.Ю.

Рассматриваются критерии выделения функциональных зон в рамках проектируемого природоохранного объекта в долине Днепра в Киеве. Это, в частности наличие диких и нетронутых участков, распространение редких представителей флоры и фауны и др.

Основні критерії, які використовувалися нами при розробці функціонального зонування регіонального-ландшафтного (РЛП) – проектованого національного природного парку (НПП) «Дніпровські острови» є інформація про локалізацію наступних компонентів, які формують цінність зазначеного об’єкта в відповідно і вимоги до охорони:

1. Існуючі, а також проектовані території природно-заповідного фонду місцевого значення;

2. Важкодоступні (дикі, непорушені) ділянки в межах Київської заплави Дніпра, які здебільшого позбавлені господарського впливу людини;

Рис. 4.7.2. Схема поширення представників раритетної флори на заплаві р. Дніпро в Києві
Рис. 4.7.1. Схема розташування ділянок, які знаходяться в природному чи близькому до природного стані на заплаві р. Дніпро в Києві. Мапа М. Фатікової Рис. 4.7.2. Схема поширення представників раритетної флори на заплаві річки Дніпро в Києві . Мапа М. Фатікової

3. Ділянки, які знаходяться в природному стані: цінні біотопи, що відрізняються великим біорізноманіттям чи є типовими і мало-порушеними в межах вказаного природного об’єкту;

4. Місця поширення (як існуючі, так і потенціальні) раритетних видів флори та фауни (занесених до Червоної книги України – ЧКУ; Додатків до Бернської конвенції – БК; Європейського Червоного списку – ЄЧС, види, що охороняються рішеннями Київської міської ради – РК), а також рослинні угруповання, що охороняються Зеленою книгою, взяті під охорону Оселищною директивою Євросоюзу чи додатком 1 до Резолюції №4 Бернської конвенції;

Рис. 4.7.3. Схема поширення представників раритетної фауни на заплаві р. Дніпро в Києві
Рис. 4.7.3. Схема поширення представників раритетної фауни на заплаві р. Дніпро в Києві. Мапа М. Фатікової Рис. 4.7.4. Схема поширення історико-культурних об’єктів на заплаві р. Дніпро в Києві. Мапа М. Фатікової

5. Місця полювання, гніздування, зони міграції та зимівлі тварин;

6. Об’єкти цінні з ландшафто-твірної точки зору, об’єкти високої естетичної цінності;

7. Пам’ятки матеріальної культури, археологічні пам’ятки та ін.

Рис. 4.7.5. Куточок заказника «острови Ольжин та Козачий»
Рис. 4.7.5. Куточок заказника «острови Ольжин та Козачий». Фото І. Парнікози. Рис. 4.7.6. Заказник Жуків острів у Києві навесні. Фото І. Парнікози.

Зрозуміло, що пріоритетними для включення в РЛП-проектований НПП є ділянки, які вже охоплені існуючими об’єктами природно-заповідного фонду (). Вони мають скласти каркас майбутнього парку, а також увійти до його найціннішої – заповідної зони. Проте в жодному разі парк не може обмежитися лише цими територіями. При розробленні зонування увага приділялася важкодоступним ділянкам, які позбавлені або майже позбавлені господарського впливу, а також цінним біотопам, які відрізняються великим біорізноманіттям чи є типовими і мало-порушеними в межах вказаного природного об’єкту. Саме за їх рахунок необхідно доповнити територію парку, зокрема заповідну зону та зону регульованої рекреації, в залежності від того пасивної чи активної охорони вони потребують. При цьому важкодоступні території, які є самодостатніми та перебувають в стані природної рівноваги варто включити до заповідної зони. Натомість сукцесійно-нестабільні, проте цінні з ландшафтної точки зору та багаті на раритетні види, лучні екосистеми доцільно включати в зону регульованої рекреації. Приклад ефективного функціонування заповідного режиму на важкодоступній малопорушеній заплавній території становить Станично-Луганське відділення Луганського природного заповідника. Тут в заплаві Сіверського Дінця охороняється практично без втручань заплавний ліс. Відсутність втручань пояснюється тим, що заповідник степовий і не має в своєму штаті лісників. Це щасливий збіг обставин продемонстрував ефективність пасивної охорони (заповідності) в таких екосистемах.

Малопорушене заплавне урочище Горбачиха Цінне заплавне урочище затока Вовкувата
Рис. 4.7.7. Малопорушене заплавне урочище Горбачиха. Фото І. Парнікози Рис. 4.7.8. Цінне заплавне урочище затока Вовкувата. Фото І. Парнікози

Що ж до поширення раритетних видів флори та фауни долини Дніпра в межах м. Києва то тут необхідно було виходити з особливостей біології кожного окремого виду. Зважаючи на значну гетерогенність особливостей біології вищенаведених рідкісних видів київської долини Дніпра, а подекуди і недостатнє вивчення їх екологічних вимог, специфіки розвитку популяцій, а також дії на них різних природних та антропогенних чинників, вимоги для їх охорони поки що можна окреслити дуже загально. У першу чергу йдеться про збереження у недоторканості малопорушених та аборигенних рослинних комплексів, забезпечення природного гідрорежиму та відсутності забруднення річкової системи, а також забудови прибережної смуги. У відповідності до цього, ми рекомендуємо включати місця їх зростання у заповідну зону та зону регульованої рекреації розширеного РЛП – проектованого НПП “Дніпровські острови”, де буде заборонена забудова, розчистка прибережної смуги, зміни гідрорежиму, евтрофікація та забруднення. Певну загрозу існуванню популяцій перелічених вище видів становить рекреація, що виливається у масовий збір квітучих рослин (у тому числі на продаж), особливо рекреаційне судноплавство та відпочинок на воді, зважаючи на що рекомендуємо чітко контролювати ці фактори у зоні регульованої рекреації.

Рис. 4.7.9. Сальвінія плаваюча в урочищі Горбачиха Рис. 4.7.10. Водяний горіх плаваючий на затоці Вовкувата
Рис. 4.7.9. Сальвінія плаваюча в урочищі Горбачиха. Фото І. Парнікози Рис. 4.7.10. Водяний горіх плаваючий на затоці Вовкувата. Фото І. Парнікози

У плануванні охорони раритетних рослинних угруповань та окремих популяцій представників флори важливим є врахування досвіду їх охорони в існуючих регіональних ландшафтних та національних природних парках України. Так наприклад у складі наддеснянських НПП “Деснянсько-Старогутський” так і “Мезинський” червонокнижні види представлені, як в заповідній зоні, так і у зонах стаціонарної рекреації та господарській, хоча загалом дослідники намагаються рекомендувати включати їх до заповідної зони (Прядко, 2004; Панченко, 2005). Подібний підхід реалізовано і у регіональному ландшафтному парку «Кременчуцькі плавні» (Гальченко, 2006). Тут необхідно зазначити, що ряд видів, зокрема орхідні, негативно реагують на повне заповідання, наприклад припинення сінокосіння, тощо. Адже в такому разі прогресуючі сукцесійні зміни спричинюють їх елімінацію з ценозів. Це зумовлює необхідність їх віднесення до зони, де така (але виключно така діяльність) регулярно проводиться.

Втім, в рамках господарської зони, де необмежено здійснюється традиційна господарська діяльність присутні численні негативні тенденції: надмірний випас на пасовищах, внаслідок чого відбувається активна експансія бур’янів, в землеробстві не вигримуються агротехнічні норми, внаслідок чого на закинутих полях формуються потужні центри розмноження бур’янів. Зважаючи на це популяції рідкісних рослин залежних від обмеженого господарювання ми радимо включати до складу зони регульованої рекреації. Необхідно також підкреслити, що незалежно від того в яку зону РЛП потрапила та чи інша популяція рідкісної рослини чи фрагмент раритетного рослинного угруповання, вони мають бути забезпечені охороною, що необхідно закріпити у проекті організації розширеного РЛП – проектованого НПП “Дніпровські острови”.

Розглянемо також конкретні випадки вимог охорони для різних видів рідкісних рослин:

Вважається, що сальвінія плаваюча є стійкою до впливу механічного забруднення водойм та рекреації. Втім, чисельність її популяцій може варіювати в залежності від температури повітря у літній період та рівня води у водоймах (Макрофиты.., 1993; Лукаш, Рак, 2008,). Згідно до ЧКУ виду загрожують забруднення водойм та руйнування прибережних ділянок (Заповідні скарби.., 2001; Червона книга, 2009). Зауважимо, що в середовищі вітчизняних ботаніків нерідко можна почути про те, що сальвінія не заходиться під загрозою, а її чисельність є великою. При цьому слід пам’ятати , що цей вид внесений до Червоного списку водних макрофітів як такий, що перебуває під сильною загрозою (Макрофиты.., 1993). Реальну загрозу існуванню виду підтверджує його відсутність у цілому ряді водойм Дніпровської долини, зокрема озера Гнілуша, оз. Радунка, озера Дзеркалка, системи озер між озерами Радункою та Малинівкою, озер Нижній Тельбін та Тельбін та ін. Окрім його у деяких регіонах України цей вид зовсім не є таким масовим, як на ділянках Середнього Дніпра чи Сіверського Дінця (Клєстов та ін., 2001). Отже, місця поширення цього виду рекомендуємо до включення в заповідну зону РЛП-проектованого НПП.

Згідно з ЧКУ руйнування місць зростання та заготівля горіхів загрожують іншій рідкісній дніпровській рослині – чиліму (Червона книга, 2009). Незважаючи на це, останнім часом з’являється все більше думок з приводу втрати підстав для того, щоб вважати водяний горіх рідкісним видом. Це пов’язано переважно з його успішним розповсюдженням на плесах Дніпровських водосховищ. Поруч з цим дослідження білоруських вчених за розповсюдженням T. natans, та динамікою меж його популяцій свідчать про слабке, і скоріше випадкове розповсюдження та приживання на нових місцях тільки окремих рослин, що найчастіше потрапляють в несприятливі умови. Формування ж нових хоча б невеличких заростей спостерігається дуже рідко. Стратегія виду пов’язана з максимальним закріпленням та нарощенням чисельності в місцях з оптимальними умовами (Тухфатуллина, 2009). Дійсно, виходячи з таких міркувань нас не має дивувати ситуація, що склалася в штучно створених та надзвичайно сприятливих для виду умовах мілководь водосховищ на Дніпрі, де T. natans продовжує нарощувати щільність витісняючи інші види водних макрофітів. Його успіх в межах долини Дніпра у Києві пов’язаний з тими ж обставинами, адже підняття рівня води біля Києва внаслідок будівництва Канівського водосховища та сповільнення течії призвели до формування численних мілководь придатних для розвитку чіліма, за рахунок заносу з верхніх відрізків течії Дніпра та з Десни. Адже показано, що єдиним шляхом рознесення плодів виду є перенос їх в кінці літа на початку осені на листових розетках, що відірвалися від кореневища (Тухфатуллина, Дорофеев, 2009).

В умовах природного поширення, як це ми можемо спостерігати, наприклад в долині Десни, чилім зростає на старицях чи затоках з повільною течією, ресурси для суттєвого нарощення популяції тут відсутні, кількість же подібних потенційно придатних місць для зростання дуже лімітована, окрім того вірогідність потрапляння туди плодів дуже низька. В умовах же водосховищ, куртини можуть легко відриватися і переноситися штормовими хвилями, внаслідок чого вид швидко закріплюється в нових секторах акваторії та поступово їх колонізують. Констатуючи успіх Trapa natans на водосховищах необхідно відмітити, що він викликаний антропогенним порушенням в функціонуванні річкової екосистеми. В природних же умовах, зокрема на Подесінні вид залишається рідкісним та досить вразливим компонентом річкової долини (Парнікоза, 2010).

Зозулинець блощичний є сукцесійно нестабільним видом Місцезростання орхідних на заплаві Дніпра потребують активної охорони
Рис. 4.7.11. Зозулинець блощичний є сукцесійно нестабільним видом заплави Дніпра в Києві. Фото І. Парнікози Рис. 4.7.12. Місцезростання орхідних на заплаві Дніпра потребують активної охорони. Фото І. Парнікози

Це пов’язано ще й з тим, що оселяючись під захистом інших гідрофітів, T. natans розвивається настільки, що може захаращувати водойму та призводити до її замулення та відмирання. Таким чином його популяції можуть бути недовговічними та потребують нових територій для розселення (Удра, Батова, 1999). Для збереження водяного горіху рекомендується пiд час спуску ставів залишати окремі заглибини з водою, а при чистці ставів залишати куртинки Trapa natans (Kostrakiewicz, Kozak, 2009). Вид дуже чутливий до хімічного складу води, за pH 3.0-4.0 зникає, негативно реагує на засолення водойм, підвищення вмісту солей кальцію, хоча слабкий антропогенний вплив, що імовірно знижує конкуренцію з іншими видами переносить нормально (Макрофиты.., 1993). Вид внесений до Червоного списку водних макрофітів як такий, що перебуває під сильною загрозою (Макрофиты.., 1993). Отже, як попередній вид місця зростання водяного горіху варто віднести до заповідної зони розширеного РЛП – проектованого НПП.

Глечики жовті, вид, який характеризується високим репродуктивним потенціалом. Протягом спостережень у заплаві Дніпра в Києві в 2004-2011 рр. регулярно квітував та плодоносив. Популяції мають високий відсоток молодих особин насіннєвого походження. Разом з тим спостерігається часта загибель кореневищ дорослих особин та обривання квітко та листків на букети. Взагалі, зазначається, що види роду латаття (Nymphea) нашої флори знижують життєвість та продуктивність популяцій за умови підвищення антропогенної евтрофікації (Макрофиты.., 1993). Як бачимо, найцінніші популяції даного виду також варто віднести до заповідної зони, а в випадку якщо це не можливо досягнути достатнього контролю за відвідувачами.

Вужачка звичайна в урочищі Горбачиха Непрохідні зарості Горбачихи сприятливі для існування вужачки
Рис. 4.7.13. Вужачка звичайна в заплавному урочищі Горбачиха на Дніпрі. Фото І. Парнікози Рис. 4.7.14. Непрохідні зарості Горбачихи сприятливі для існування вужачки. Фото І. Парнікози

Суворого заповідного режиму також вимагає пальчатокорінник. Згідно до ЧКУ головну загрозу для популяцій пальчатокорінника становлять збирання на букети та порушення біотопів (Червона книга, 2009). Вказується також, що вид може зникати внаслідок раннього викошування лук, зміни гідрорежиму, або збирання квіток та викопування бульб (Заповідні скарби.., 2001) .

Популяції зозулинця блощичного, як правило, складаються виключно з генеративних квітучих особин (Собко, 1989, власні дані). Згідно до ЧКУ виду загрожують збирання на букети. Лукаш (2010) пропонує для цього виду заборонити господарську діяльність в місцях зростання, але проводити періодичне викошування травостою (1 раз на 3 роки), а також періодичне вирубування чагарників. Отже, територію поширення даного виду можна віднести до зони регульованої рекреації, де дозволяється періодичне викошування травостою.

Такі види як гронянка та вужачка також вимагають заповідного режиму. Для них головним є відсутність порушення екосистем, в яких вони зростають. Хоча в літературі стверджується сукцесійна нестабільність популяцій вужачкових, втім вказується, що при цьому не існує науково-обґрунтованих механізмів запобігти природним флуктуаціям їх популяцій чи їх натуральному зникненню (Chadde and Kudray, 2001, Bobrowicz et al., 2004).

Рис. 4.7.15. Регулярно над Києвом пролітають ключі журавлів, що скеровуються на місця гніздування. Фото К. Войцеховського Рис. 4.7.16. Наразі лелеки в заплаві Дніпра потребують зведення штучних гніздових платформ. Фото К. Войцеховського

Що стосується вимог охорони місць гніздування, то це перш за все відноситься до виявлених в межах Києва колоній голенастих птахів, мартинів, крячків, куликів та частково качок. З огляду на це найціннішим є південний архіпелаг островів (від о. Козачий до о. Покал), який має увійти до заповідної зони.

Важливе значення мало також виявлення місць зимівлі та зон скупчення мігруючих птахів. Наприклад, зграйки світлокрилого крячка чисельністю 4-18 особин регулярно спостерігалися в гніздовий та післягніздовий період в районі островів Ольжин та Козачий. До 2005 р. цей вид гніздував у старицях на заплавних луках напроти острова Козачий (С. Лопарьов, особисте повід.), але пізніше цей вид на гніздуванні не знайдено. У 2009 р. на затоплених деревах поблизу чаплиної колонії на острові Проміжний знайдено два виводки цього виду (Атамась, Кукшин 2010). У затоці в південній частині острова Ольжин у гніздовий період спостерігаються також під час годівлі 8-10 дорослих особин білощокого крячка. У 2009-2011 р. виявлено гніздову колонію цього виду, яка розміщується на плаваючих пагонах водяного горіха та глечиків жовтих.

Позитивний досвід запровадження заповідної зони накопичений в деяких існуючих річкових НПП України. Зокрема в НПП «Великий Луг», включення архіпелагу островів Кучугури до заповідної зони, сприяло появі там на гніздуванні такої рідкісної птахи як косар (В. Бусел, особисте повідомлення).

Рис. 4.7.17. Включений в заповідну зону НПП «Великий Луг» архіпелаг островів Кучугури. Фото В. Бусла Рис. 4.7.18. Включення в заповідну зону островів Кучугури сприяло гніздуванню тут рідкісного косаря. Фото В. Бусла

В свою чергу, види птахів родини сов, дятлів та солов’їв дуже залежать від непорушених ділянок, і місця їх існування мають бути віднесені до заповідної зони, а це зокрема острови Ольжин, Дикий, Жуків, Вальковський, Венеціанський та Козачий. Солов’ї дуже часто гніздують на землі, як правило при основі кущів, або серед старих неприбраних опалих листків або куп вітровалу (Межжерина, 1999). Зрозуміло, що мало вмотивована традиція прибирання листя восени, тяжіння до «прозорих» деревостанів під час численних київських реконструкцій парків становить серйозну загрозу для соловейка. Під час сезонних кочівель на території дніпровської долини трапляються поодинокі особини болотяної сови (Asio flammeus, БК2). Окрім того, у київської долини Дніпра на прольоті зрідка можна скопу (Pandion haliaetus, ЧКУ, категорія зникаючий вид, БК2) – квітень 2000 р., територія заказника «Ольжин острів». Скупчення на зимівлю малого та великого яструбів спостерігалися на Галерному острові та заказника «Ольжин острів» відповідно. Місцями гніздування рідкісних видів горобцеподібних є острів Пташиний, заказник «Ольжин острів», острів Труханів та Оболонський, острови Вальковський та Долобецький. Одним із улюбленим місцем зимівлі багатьох рідкісних видів птахів є канал Бортницької станції аерації.

Увага зверталася також на раритетні види ссавців, адже через їх рухливість та малу вивченість важко сказати, де саме на островах знаходяться місця їх існування. Найціннішими представниками ссавців в долині Дніпра в межах м. Києва є рукокрилі, зокрема такі види як вечірниця руда (Nyctalus noctula, наразі ЧКУ, категорія вразливий вид, БК2), кажан пізній (Eptesicus serotinus ЧКУ, категорія вразливий вид, БК2) та нетопир лісовий (Pipisterlus nathusii, ЧКУ, категорія неоцінений вид, БК2). Слід зауважити, що місця існування кажанів на островах в долині Дніпра вивчені досить непогано і їх також враховували при складанні зонування. Основними місцями існування наведених вище видів є Жуків острів, заплави р. Віти та ур. Конча-Заспа; острови Труханів та Гідропарк. Місця існування даних видів варто віднести до заповідної зони розширеного РЛП – проектованого НПП «Дніпровські острови».

Об’єкти цінні з ландшафто-твірної точки зору, об’єкти високої естетичної цінності враховувалися перш за все як критерій віднесення тих чи інших територій до усіх зон окрім зони стаціонарної рекреації. Тобто йдеться про те що дані фрагменти заплави формують неповторний вигляд долини Дніпра і міста Києва загалом і мають бути збереженні від забудови.

Долина Дніпра має велике ландшафтне значення Такі елементи заплави Дніпра як Труханів острів ключові для збереження її неповторного обличчя
Рис. 4.7.19. Долина Дніпра має велике ландшафтне значення. Вона становить визитівку київського ландшафту. Фото І. Парнікози Рис. 4.7.20. Такі елементи заплави Дніпра як Труханів острів ключові для збереження її неповторного обличчя. Фото І. Парнікози

Щодо історико-культурної спадщини то детальний перелік цих об’єктів в заплаві наведений в розділі 4. цієї монографії. Тут же ми намагалися охарактеризувати можливі заходи відносно тої чи іншої території. Загалом слід зазначити, що ця складова цінності дніпровської заплави, яка є найбільш зрозумілою і привабливою для відвідувачів розширеного РЛП – проектованого НПП, має прийняти на себе максимальне рекреаційне навантаження.

Музєєфікований корабель – монітор «Железняков» на Рибальському півострові Протиповненевий вал Передмостової Слобідки, пам’ятка інженерної справи ХІХ ст.
Рис. 4.7.21. Музєєфікований корабель – монітор «Железняков» на Рибальському півострові. Фото І. Парнікози Рис. 4.7.22. Протиповненевий вал Передмостової Слобідки, пам’ятка інженерної справи ХІХ ст. Фото І. Парнікози

При цьому вона має відтягнути відвідувачів та зменшити рекреаційний прес на природничо-цінні території. Адже як показує світова практика, чим більш відвідуваною є та чи інша пам’ятка чи визначне місце, тим більше турбується локальна влада про її збереження, тим більше вкладається грошей в її реставрацію, тощо.

Предыдущий раздел | Содержание | Следующий раздел

Понравилась страница? Помогите развитию нашего сайта!

© 1999 – 2019 Группа «Мысленного древа», авторы статей

Перепечатка статей с сайта приветствуется при условии
ссылки (гиперссылки) на наш сайт

Сайт живет на

Число загрузок : 668

Модифицировано : 26.04.2019

Если вы заметили ошибку набора
на этой странице, выделите
её мышкой и нажмите Ctrl+Enter.