Логотип Мысленного древа

МЫСЛЕННОЕ ДРЕВО

Мы делаем Украину – українською!

НАУКА

ОБРАЗО
ВАНИЕ

ЛИТЕРА
ТУРА

Письмо на сайт
Версия для печати
Лента новостей (RSS)
Наука / Киевоведение / Киевские острова и… / 4. Пути сохранения долины… / 4.4. Проектируемые объекты…

Киевские острова и прибрежные урочища на Днепре – взгляд сквозь века

4. Пути сохранения долины Днепра в Киеве

4.4. Проектируемые объекты природно-заповедного фонда долины Днепра в пределах Киева

Парникоза И.Ю.

Протягом останніх десятиліть складено детальний список вікових дерев заплави, які треба оголосити пам’ятками природи місцевого значення (див. також ). Окрім того ведеться активна діяльність по створенню інших об’єктів – заказників місцевого значення для охорони найцінніших ділянок заплави Дніпра, які мало спотворені рекреаційною або господарською діяльністю людини. В цьому розділі наводимо перелік дерев та ділянок природи заплави Дніпра у Києві з вказівкою об’єкту природно-заповідного фонду, який пропонується тут створити:

sharleman-oak-kyiv

faleev-oak-kyiv

matykin-oak-kyiv

zalizniak-gonta-oaks

oaks-trolls-kyiv

venecianska-zaplava-kyiv

venecianske-osokory

osokory-muromske-kyiv

populus-nigra-old-trees

topola-izhevska-kyiv

old-acer-negundo-podil

Район озера Редькіне – ландшафтний заказник місцевого значення «Редькин хутір»

verblud-bay-kyiv

bile-lake-kyiv

obolonska-bay-coast-kyiv

zeleny-island-kyiv

opechen-lakes-kyiv

natalka-tract-kyiv

kilnische-muromets-kyiv

malinivka-lake-kyiv

troeshyna-meadows-kyiv

lopuchovaty-island-kyiv

obolonski-island-kyiv

vovkuvata-bay-kyiv

park-moriakiv-kyiv

dolobecki-gorbachycha-kyiv

trukhaniv-island-rozshyrenia

venecianski-island-kyiv

maly-island-kyiv

velyky-pivdenny-island

Район о. Редькіне – ландшафтний заказник місцевого значення «Редькин хутір». Об’єкт розташовується на території Оболонського району м. Києва по вул. Богатирській (виїзд на Вишгород (N 50.543812°, E 30.478489°) і являє собою збережену ділянку притерасної заплави на межі з боровою терасою навколо штучного кар’єрного озера Редькине (Мінстерка). Тут збереглися ділянки псамофітних (піщаних) лук, прибережно-водної та водної рослинності. Зустрічаються і рідкісні види, зокрема виявлено популяцію червонокнижної орхідеї – зозульок м’ясо-червоних (Dactylorhiza incarnata (L.) Soó)

Затока Верблюд – ландшафтний заказник місцевого значення «Калиновий Ріг». Об’єкт являє собою останній залишок колись суцільної Оболонської луки, включаючи територію навколо затоки Верблюд так колишній острів Песій (сучасна коса затоки Собаче гирло). Зі сходу його територію обмежено річищем Дніпра, із заходу – вулицею Богатирською. Південна межа проходить по північному краю гаражного кооперативів вздовж вул. Північної аж до затоки Собаче гирло, далі йде по північному та східному узбережжю затоки Собаче гирло. На півночі межа проходить по південному краю садових товариств. Уся територія об’єкту знаходиться в адміністративних межах Оболонського району. Площа проектованого заказника 417 га.

Територія об’єкту за фізико-географічним районуванням належить до району Київського Полісся, Поліської провінції південного заходу Східноєвропейської рівнини Це заплавний район має висоту над рівнем Дніпра 2-4 метри. Заплаву сформовано алювіальними відкладеннями: замуленими пісками та заторфованими ґрунтами. Абсолютні позначення поверхні межах 92,0 – 95,7 метра. Рельєф плоский, слабко хвилястий, з окремими невеликими підвищеннями до 5 метрів та місцевим заболочуванням. Ландшафт заплавний, лучно-болотяний з значними масивами заплавного лісу, розсічений внутрішніми водоймами. Якщо поглянути на мапу Києва 1872 року, то виявляється що на місці сучасної затоки Верблюд снувала природна затока, яка під час розливу сполучалася з старицю Почайна (зараз смуга озер Опечень), що може свідчити про єдність обох водойм в рамках колишнього річища Дніпра. Згодом затоку було використано як кар’єр для гідронамиву під час будівництва житлового масиву Оболонь, внаслідок чого виник сучасний Верблюд, а колишній острів Песій перетворився на косу. За мапою 1872 р. цей острів розташовувався навпроти входу до затоки.

Рослинність вказаної території має значну цінність, адже це практично єдина правобережна частина заплави Дніпра в межах Києва, що зберегла на значній мало порушений комплекс таких основних груп:

піщаних лук та шелюжників;

справжніх лук;

болотистих лук та боліт,

заплавних лісів;

прибережно-водної та водної рослинності.

Піщані луки займають найбільшу площу і найвищі елементи рельєфу. Вони сформовані в основному з вівсяниці Беккера, куничника наземного та келерії сизої. Флористичне ядро формують щавель горобиний, вероніка сива, гвоздика Борбаша, енотера дворічна, полин дніпровський та Маршала, заяча капуста звичайна та їдка. В складі таких угруповань зустрічаються козельці українські, занесені до Європейського Червоного списку, а також така малопоширена рослина, як заяча капуста шестирядна, що знаходиться тут на східній межі свого ареалу. Значну цінність також мають поширені тут зарості булавоносцю сіруватого.

На гребенях піщаних алювіальних гряд вздовж Дніпра можна знайти рідкісні угруповання мохів та кустистих лишайників за участю зозулиного льону волосистого, пельтігери собачої та різних видів кладоній.

Для піщаних дюн заплави Дніпра характерними є також зарості верби гостролистої – шелюжники. Вони виступають наступною стадією їх заростання лук. У зв’язку з майже повною трансформованістю долини Дніпра в межах столиці ці угруповання потребують негайної охорони.

Особливо цінним в плані збереження комплексу псамофітних лук та шелюжників є урочище Калиновий ріг. Тут зберігся первинний піщаний берег Дніпра, невеличкий кліф з ксерофільною рослинністю мохами та лишайниками, зокрема пельтигерою та кладонією та піщаний пляж.

Піщані луки формують комплекси із справжніми та болотистими луками. Справжні луки сформувалися в низинах на вологіших супіщаних, а подекуди з шаром намулу ґрунтах. В них переважають угруповання вівсяниці лучної, грястиці збірної та тонконогу лучного. Флористичне ядро таких лук найбагатше. Тут зустрічаються типово лучні види: волошка лучна, суховершки звичайні, свербіжниця польова, коронарія зозуляча, цибуля гранчаста, конюшина гірська та ін. У комплексі зі справжніми луками на території проектованого заказника по знижених зволожених ділянках прилеглих до великої кількості внутрішніх водойм острова сформувалися болотисті луки. Вони представлені угрупованнями осоки гострої, рідше лепешняку великого. Флористичне ядро в них утворюють такі гідрофільні види, як гадючник в’язолистний, щавель кінський, хвощ річковий, плакун верболистий, вербозілля звичайне та ін. На вологіших ділянках зростають також малопоширені види: валеріана лікарська та мітлиця велетенська.

По всій території об’єкту розташовані окремі ділянки заплавного лісу. Їх сформовано головним чином з тополі чорної, верб ламкої та білої. Значною є також участь клену американського та аморфи кущової. В трав’янистому ярусі таких лісів зустрічаються кропива дводомна, суниці лісові, дзвоники персиколисті, хвилівник звичайний та конвалія травнева, що охороняється вищезгаданою постановою Київради. В фрагментах тополевого лісу на південь від затоки виявлено популяцію орхідеї – коручки чемерникової. В відкритих ландшафтах острова збереглося багато великих поодиноких екземплярів верби білої, які мають значний вік і мають бути збережені.

Особливу цінність має дубове рідколісся що займає частину північного узбережжя затоки Верблюд в урочищі Дубище. Це реліктовий масив з вікових дубів, що має бути збережений. В трав’яному покриві цього масиву зростає регіонально-рідкісна конвалія травнева та цінна лікарська рослина – буквиця лікарська.

Об’єкт має розвинену гідрологічну мережу: значна за площею затока Верблюд, оз Лукове та інші водойми. Суто болотяна рослинність представлена такими видами, як півники болотяні, вербозілля звичайне, плакун верболистий. Добре розвиненою є прибережна водна рослинність, флористичне ядро якої утворюють рогіз вузьколистий, очерет звичайний, куга озерна, стрілолист, сусак зонтичний, частуха подорожникова.

Акваторію численних водойм острова та прилеглих водотоків займає водна рослинність. Основу водних угруповань формують рдесники пронизанолистий, гребінчастий, блискучий та плаваючий, елодея канадська, ряски мала та трироздільна, а також спіродела багатокоренева. Особливої цінності зазначеним водоймам надає присутність тут рідкісного угруповання водних рослин, занесених до Зеленої книги України: угруповання глечиків жовтих. В наш час площа поширення цього угруповання неухильно скорочується. Враховуючи це, водні угруповання потребують дбайливої охорони. Особливо цінними в плані збереження цих угруповань є узбережжя Дніпра (включаючи східне узбережжя коси (Песячого о-ва) та затоки Собаче Гирло.

Мулисті відмілини швидко заростають ситнягом болотяним, ситником членистим, бульбокомишем компактним та подорожником проміжним.

Відповідно до різноманіття типів рослинності дуже багатим є тваринний світ вказаної території. Великим і маловивченим є світ безхребетних. Але саме вказана територія є середовищем існування комах, занесених до Червоної книги України: дозорця-імператора, кордулегастера кільчастого, стрічкарок червоної та блакитної. Їх збереження нерозривно пов’язано з існуванням заплавних ландшафтів.

Прилеглі водотоки та внутрішні водойми острова населяють такі види риб: щипавка, чеський йорж, синець, чехоня, білизна, сом, що охороняються згідно положень Бернської конвенції. Численні мілководні затоки розташовані по північному узбережжю затоки Верблюд слугують цінними нерестовищами для таких риб, як синець, лящ та інших. Ці ж стації сприяють нагулу молоді.

Територію об’єкту заселює 10 видів амфібій. З них деревна жаба, тритон гребінчастий та джерелянка охороняються міжнародною Червоною книгою, а часничниця, зелена ропуха та гостроморда жаба – Бернською конвенцією. З поширених тут плазунів прудка ящірка та болотяна черепаха охороняються Бернською конвенцією.

Найбільш численною групою тварин на вказаній території є птахи, значна кількість видів яких є рідкісними або зникаючими. У захаращених нетрях так само як і 300 років тому виводять своїх пташенят численні горобині птахи. Сухі дерева грають важливе значення для популяцій дятлів. Окрім розмаїття горобиних, тут на гніздуванні відмічені сови вухата та сіра. Взимку можна зустріти також сову болотяну. В заростях прибережної рослинності гніздують чорні крячки. Усі вище-перелічені птахи охороняються Бернською конвенцією.

Восени територія проектованого заказника та прилегла до них акваторія Дніпра стають місцем відпочинку птахів, що летять на південь. Саме під час осіннього прольоту тут трапляються качки: чубата чернь та червонокнижні гоголь та кулик-сорока. Зустрічаються також чорновола та значно рідше червоновола гагари, мартин сизий, великий, середній крохалі та луток, що інколи залишаються тут зимувати.

В цьому останці залишилися кроти та їжаки. Тутешні екосистеми створюють сприятливі умови для полювання кількох видів кажанів. Серед них вечірниця дозірна, вухань звичайний та нічниця водяна, що охороняються Бернською конвенцією. Тут також все ще зустрічаються горностай, занесений до Червоної книги України, видра, що крім Червоної книги занесена до Європейського Червоного списку та Бернської конвенції. Поширені тут кам’яна куниця та тхір чорний охороняються Бернською конвенцією.

Зазначимо також, що оголошення заказника «Калиновий Ріг» повністю відповідає концепції використання цієї території, як зелених насаджень загального користування, закладеній в «Генеральному плані розвитку Києва до 2020 року». ;

Як стало відомо в 2017 р. уся зона навколо затоки Верблюд роздана під житлове будівництво. Тож мешканцям Оболоні необхідно готуватися до гострої боротьби.

Озеро Біле на Оболоні – ландшафтний заказник місцевого значення «Озеро Біле». Об’єкт розміщується всередині щільних кварталів забудови Оболоні між вул. Героїв Дніпра та проспектом Героїв Сталінграда (N 50.518092°, E 30.508953°). Озеро є фрагментом не засипаної при гідронамиві поверхні Оболонських лук, залишеним в рекреаційних цілях. Зважаючи на це, він становить велику цінність. Тут сформувалася затишна зелена зона, яка слугує відпочинку місцевих мешканців. Основу тутешнього ландшафту становить фрагмент деревостану з білої верби та зарості очерету (Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud.). Зважаючи на загрозу забудови, та природно-рекреаційну цінність має бути оголошений заказником.

Узбережжя Оболонської затоки та основа коси (без о. Зелений) – ландшафтний заказник «Затока Оболонь». Територія об’єкту є залишком колишньої правобережної оболонської заплави, який залишився після забору ґрунту для гідронамиву житлового масиву Оболоні та утворення Оболонської затоки і включає в себе зелену зону на північному закінченні Оболонської затоки (N 50.516546°, E 30.519935°).

Територія об’єкту значно трансформована, проте являє собою цінну зелену зону з деревостанами сформованими ясеном звичайним (Fraxinus excelsior L.), в’язом гладеньким (Ulmus laevis Pall. s.l.), тополею білою (Populus alba L.), тополею чорною (Populus nigra L.), вербою гостролистою (Salix acutifolia Willd.), вербою білою (Salix alba L.), вербою сірою (Salix cinerea L.), абрикосою звичайною (Armeniaca vulgaris Lam), сливою (Prunus domestica L.), грушою (Pyrus communis L.), робінією (Robinia pseudoacacia L.), шовковицею білою (Morus alba L.). з чагарників поширені шипшина собача (Rosa canina L.), ожина (Rubus caesius L.), свідина біла (Swida alba (L.) Opiz) та криваво-червона (Swida sanguinea (L.) Opiz), калина (Viburnum opulus L.), аморфа чагарникова (Amorpha fruticosa L.), крушина ламка (Frangula alnus Mill.). Наявність плодових дерев значно підвищує цінність даної території для різних видів міської орнітофауни. Поширені також ліани дівочого винограду (Parthenocissus inserta (A. Kern) Fritsch), здичавілого винограду (Vitis vinifera L.), та хмелю (Humulus lupulus L.).

В складі рослинності даного об’єкту зберігся псамофітний елемент: холодок лікарський (Asparagus officinalis L.), смілка татарська (Silene tatarica (L.) Pers.), мильнянка лікарська (Saponaria officinalis L.), пижмо звичайне (Tanacetum vulgare L.), куничник наземний (Calamagrostis epigeios (L.) Roth).

В складі вологолюбної та прибережно-водної рослинності зростають: жеруха земноводна (Rorippa amphibia (L.) Besser.), зірочник злаковидний (Stellaria graminea L.), конюшина гібридна (Trifolium hybridum L.), горошок тонколистий (Vicia tenuifolia Roth), розхідник плющовидний (Glechoma hederacea L.), вовконіг європейський (Lycopus europaeus L.), шоломниця звичайна (Scutellaria galericulata L.), чистець болотяний (Stachys palustris L.), плакун верболистий (Lythrum salicaria L.), вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris L), гадючник в’язолистий (Filipendula ulmaria (L.) Maxim), перстач гусячий (Potentilla anserina L.), вероніка струмкова (Veronica beccabunga L.), паслін солодко-гіркий (Solanum dulcamara L.), осока гостра (Carex acuta L.), осока шорстка (Carex hirta L.), осока прибережна (Carex riparia Curtis), ситняг болотяний (Eleocharis palustris (L.) Roem. & Schult.), куга озерна (Schoenoplectus lacustris (L.) Palla), ситник членистий (Juncus atriculatus L.), куничник тростиновидний (Calamagrostis arundinaceae (L.) Roth.), очерет ( Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud.), рогіз вузьколистий (Typha angustifolia L.), рогіз широколистий (Typha latifolia L.), їжача голівка пряма (Sparganium erectum L.), що охороняється в м. Києві згідно до рішення Київради від 23.12.2004 р. за № 880/2290, частуха подорожникова (Alisma plantago-aquatica L.).

В складі водної рослинності зростають глечики жовті (Nuphar lutea (L.) Smith), які охоронються на території Києва рішенням Київради від 23.12.2004 р. за № 880/2290, рдесник пронизанолистий (Potamogeton perfoiliatus L.).

Оболонська коса – пам’ятка природи місцевого значення «Острів Зелений». Територія проектованого заказника являє собою мало порушений заплавний острів Зелений, наразі перетворений на косу Оболонської затоки з укріпленням дніпровського берега, що походить імовірно ще з ХІХ ст. Межі проектованої пам’ятки природи проходять по берегам острова, площа становить 12 га. Природну цінність становлять добре збережені лучні екосистеми. Фрагменти заплавного лісу з старовіковими екземплярами тополі чорної, фрагменти прибережно-водної та суто-водної рослинності. З рідкісних видів рослин на острові виявлено дві популяції козельців українських (Європейський Червоний список), а також популяція червонокнижних півників сибірських.

Вздовж узбережжя всього острова зростають поодинокі розетки червонокнижного чиліма та зарості глечиків жовтих, які охороняються рішенням Київради. З цінних тварин виявлено червонокнижного джмеля яскравого;

Об'єкт номінально увійшов до створеного 2004 р. регіонального ландшафтного парку "Дніпровські острови". Проте через невизначеність зонування парку реальної охорони він поки не отримав.

Ланцюг озер Опечень – ландшафтний заказник місцевого значення «Почайна». До складу об’єкту входять кар’єрні озера утворені під час гідронамиву Оболоні: з півночі на південь: Мінське (N 50.520771°, E 30.472262°), два середніх озера (N 50.511725°, E 30.476296°; N 50.505775°, E 30.480866°), озеро Андріївське (N 50.502295°, E 30.486767°), Кирилівське озеро (N 50.498214°, E 30.495060°) та Йорданське озеро (N 50.491246°, E 30.503750°). Цінність даних об’єктів зумовлена тим що на їх берегах збереглися рештки біотопів характерних для Оболоні перед зведенням тут житлового масиву. Зокрема тут зустрічаються фрагменти піщаних дюн зарослих псамофітними (пісколюбними) угрупованнями за участі шелюжників – угруповань верби гостролистої або шелюги (Salix acutifolia Willd.). Зарослі береги малодоступних озер стали також захищеним біотопом для багатьох водних птахів. На берегах даних озер поширені бобри, а в самих озерах цінні види риб. На території об’єкту поширені півники болотяні (Iris pseudacorusL.), що охороняються на території Києва рішенням Київради 23.12.2004 р. за № 880/2290.

Урочище Наталка з заплавнім лісом під опорами Московського мосту – ландшафтний заказник місцевого значення «Наталка». Об’єкт розташований в південно-східній частині Оболоні, на схід від Оболонської Набережної. На території колишньої заплави розбито регулярний парк з насадженнями клену гостролистого (Acer platanoides L.), дуба черещатого (Quercus robur L.), берези повислої (Betula pendula Roth). Зустрічаються також робінія (Robinia pseudoacacia L.), клен американський (Acer negundo L.), ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.), каркас західний (Celtis occidentalis L.), груша звичайна (Pyrus communis L.), горобина звичайна (Sorbus aucuparia L.), в’яз звичайний (Ulmus laevis Pall. s.l.) та малий (Ulmus minor Mill.). Самосівом поширені звичайні для заплави тополі біла (Populus alba L.) та чорна (Populus nigra L.), верба гостролиста (Salix acutifolia Willd.) та біла (Salix alba L.). З чагарників широко поширені свідина біла (Swida alba (L.) Opiz) та свідина криваво-червона (Swida sanguinea (L.) Opiz L.), крушина ламка (Frangula alnus Mill.), ліани – дівочий виноград (Parthenocissus inserta (A. Kern) Fritsch) та здичавілий виноград (Vitis vinifera L.). Часто поширена також ожина (Rubus caesius L.).

Найбільшу цінність в даному урочищі становлять ділянки заплавного лісу з білої верби (ці угруповання охороняється в Євросоюзі оселищною директивою), які мають природний гідрорежим. Тобто навесні вони заливаються водами Дніпра. Найбільший їх фрагмент знаходиться під правобережними биками Московського мосту. Тут незасмічена ділянка плавнів, з добре вираженим трав’янистим ярусом, прибережно-водною та водною рослинністю. В складі тутешньої рослинності виявлено такі вологолюбні види: незабудку болотяну (Myosotis scorpioides L. aggr.), живокіст лікарський (Symphytum officinale L.), жеруху земноводну (Rorippa amphibia (L.) Besser.), плетуху звичайну (Claystegia sepium (L.) R. Br.), розхідник плющовидний (Glechoma hederacea L.), вовконіг європейський (Lycopus europaeus L.), м’яту водяну (Mentha aquatica L.), шоломницю звичайну (Scutellaria galericulata L.), чистець болотяний (Stachys palustris L.), плакун верболистий (Lythrum salicaria L.), алтей лікарський (Althea officinalis L.), вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris L.), підмаренник болотяний (Galium palustre L.), вероніку джерельну (Veronica anagallis-aquatica L.), паслін солодко-гіркий (Solanum dulcamara L.), валеріану високу (Valeriana exaltata Mikan fil.), берулу пряму (Siella (Berula) erecta (Huds.) M. Pimen.) та ін. Зовнішній вигляд цього лісу нагадує славетні амазонські джунглі.

В складі парку Наталка збереглися ділянки, які відповідають трансформованим пасмофітним (пісколюбним) лукам, в складі яких домінують злаки келерія сива (Koeleria glauca (Spreng.) DC) та вівсяниця Беккера (Festuca beckeri (Hack.) Trautv).

Вони мають бути збережені з огляду на свою різноманітну флору. Тут зустрічаються такі посухостійкі рослини, як верблюдка (Corispermum sp.), дика морква (Daucus carota L.), миколайчики плоскі (Eryngium planum L.), заяча капуста звичайна (Hylotelephium maximum (L.) Holub) та шестирядна (Sedum sexangulare L.), ластовень лікарський (Vincetoxicum hirundinaria Medik.), хвильовник звичайний (Aristolochia clematitis L.), полин лікарський (Artemisia abrotanum L.), полин гіркий (Artemisia absinthium L.), полин дніпровський (Artemisia campestris L.), волошка дніпровська (Centaurea borysthenica Grun.), волошка лучна (Centaurea jaceae L.), любочки осінні (Leontodon autumnalis L.), кремена несправжня (Petasites spurius (Retz.) Reichenb.), чихавка хрящувата (Ptarmica cartilaginea (Ledeb. ex Rchb.) Ledeb.), пижмо звичайне (Tanacetum vulgare L.), козельці великі (Tragopogon major Jacq.) та українські (Tragopogon ucrainicus Artemcz.) гвоздика Борбаша (Dianthus borbasii Vanadas), куколиця біла (Melandrium album (Mill.) Garcke), смілка звичайна (Oberna behen (L.) Ikonn.), псамофілієла мурова (Psammophliella muralis (L.) Iconn), звіробій продірявлений (Hypericum perforatum L.), дрік фарбувальний (Genista tinctoria L.). в’язіль різнобарвний (Securigera varia (L.) Lassen), підмаренник північний (Galium boreale L.). та справжній (Galium verum L.), льонок польовий (Linaria vulgaris Mill.), дзвінець малий (Rhinanthus minor L.), дивина чорна (Verbascum nigrum L.), вероніка колосиста (Veronica spicata L.) та довголиста (Veronica longifolia L.), цибуля гранчаста (Allium angulosum L.), холодок лікарський (Asparagus officinalis L.), перстач срібний (Potentilla argentea L.).

Всі форми псамофітної рослинності чутливі до витоптування та інших форм рекреаційної діяльності, а також надмірного засипання піском та заростання наступними в ряду сукцесії рослинними угрупованнями. Вони знищуються також внаслідок добування піску та забудови місцезростань. Зважаючи на це, вони перебувають під охороною Оселищної Директиви Євросоюза. Зокрема перебувають під охороною піонерна псамофітна рослинність: угруповання костриці-келерії – код 6120 та остепнені луки – код 6210.

На більш вологих лучних ділянках зростають 4 види конюшини, горошок тонколистий (Vicia tenuifolia Roth) та чотринасінний (Vicia tetrasperma (L.) Schreb), золототисячник малий (Centaurium erythraea Rafn.), рутвиця лискуча (Thalictrum lucidum L.), перстач гусячий (Potentilla anserina L.), очеретянка звичайна (Phalaroides arundinacea (L.) Rausch.).

В складі прибережно-водної рослинності поширені: жовтозілля татарське (Senecio tataricus Less.), осока гостра (Carex acuta L.), ситняг болотяний (Eleocharis palustris (L.) Roem. & Schult.), куга озерна (Schoenoplectus lacustris (L.) Palla), ситник сплюснутий (Juncus compressus Jacq), рогіз вузьколистий (Typha angustifolia L.) та широколистий (Typha latifolia L.), їжача голівка пряма (Sparganium erectum L.), що охороняється в м. Києві згідно до рішення Київради від 23.12.2004 р. за № 880/2290, сусак зонтичний (Butomus umbellatus L.), частуха подорожникова (Alisma plantago-aquatica L.), стрілолист стрілолистий ( Sagittaria sagittifolia L.).

У водній флорі прибережної зони Дніпра та його заток поширені різак алоєвидний (Stratiotes aloides L.), глечики жовті (Nuphar lutea (L.) Smith) – охороняється на території Києва рішенням Київради від 23.12.2004 р. за № 880/2290, водяний горіх плаваючий (Trapa natans L.) – занесений до Червоної книги України, рдесник гребінчастий (Potamogeton crispus L.), рдесник пронизанолистий (Potamogeton perfoiliatus L.)

Зважаючи на загрозу забудови весь парк Наталка, включаючи найцінніші збережені в природному вигляд частини вздовж узбережжя т під правобережними биками Московського мосту, має бути оголошений заказником.

Південна частина острова Муромець – ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Кільнище». Об’єкт являє собою північну частину великого Дніпровського острову Муромець, що на півночі виходить до гирла річки Десна. Зі сходу його територію обмежено рукавом Десни-Чорторию, із заходу – головним річищем Дніпра. Південна межа проходить по північному горизонтальному відгалуженню протоки Бобровня. Площа об’єкту – 98 га.

Острів Муромець за фізико-географічним районуванням належить до Дніпровсько-Деснянського району Чернігівського Полісся. Це заплавний район, що має висоту над рівнем Дніпра 2-4 метри. Острів сформовано алювіальними відкладеннями: замуленими пісками та заторфованими ґрунтами. Товща мулистих ґрунтів коливається від одного до двох метрів. Абсолютні позначення поверхні межах 92,0 – 95,7 метра. Рельєф плоский, слабко хвилястий, з окремими невеликими підвищеннями до 5 метрів та місцевим заболочуванням. Ландшафт заплавний, лучно-болотяний.

Рослинність вказаної території представлено такими основними групами:

піщаними луками,

справжніми луками,

болотистими луками та болотами,

заплавними лісами,

прибережно-водною та водною рослинністю.

Піщані луки займають найбільшу площу і найвищі елементи рельєфу. Вони сформовані в основному з вівсяниці Беккера, куничника наземного та келерії сизої. Флористичне ядро формують щавель горобиний, миколайчики плоскі, гвоздика Борбаша, енотера дворічна, полин дніпровський та маршала, заяча капуста звичайна та їдка. В складі таких угруповань зустрічаються козельці українські, занесені до Європейського Червоного списку, а також такі малопоширені рослини, як заяча капуста пурпурна та заяча капуста шестирядна. Останній вид знаходиться тут на східній межі свого ареалу.

Піщані луки формують комплекси із справжніми та болотистими луками. Справжні луки сформувалися на нижчих вологіших супіщаних, а подекуди з шаром намулу грунтах. В них переважають угруповання вівсяниці лучної, тонконогу лучного та пирію повзучого. На бідніших ґрунтах поширені угруповання лисохвосту та тимофіївки лучних. Флористичне ядро таких лук найбагатше. Тут зустрічаються типово лучні види: волошка лучна, суховершки звичайні, коронарія зозуляча, цибуля гранчаста, конюшина гірська та ін.. В травостої також присутні такі малочисельні види, як суниці зелені, фіалка висока та самосил часниковий. У комплексі зі справжніми луками на Муромці по знижених зволожених ділянках прилеглих до великої кількості внутрішніх водойм острова сформувалися болотисті луки. Вони представлені угрупованнями осоки гострої, рідше лепешняку великого. Флористичне ядро в них утворюють такі гідрофільні види, як гадючник в’язолистний, щавель кінський, хвощ річковий, плакун верболистий, вербозілля звичайне та ін. З регіонально-рідкісних видів, що охороняються в межах Києва постановою Київради 2000р. тут зустрічаються фіалка багнова, півники сибірські та тирлич звичайний. Півники сибірські представлено великою повночленною популяцією. На вологіших ділянках зростають також малопоширені види: валеріана лікарська, осока Гартмана та мітлиця велетенська. Особливу наукову цінність являє собою виявлена у 2002 році популяція пальчастокорінника травневого. Цю орхідею занесено до Червоної книги України. Популяція повночленна та багаточисельна і потребує охорони.

В північній частині об’єкту розташовані ділянки заплавного лісу. Їх сформовано головним чином з тополі чорної, верб ламкої та білої. Значною є також участь клену американського та аморфи кущової. В таких деревостанах зустрічається також рідкісна верба розмаринолиста. В трав’янистому ярусі таких лісів зустрічаються кропива дводомна, суниці лісові, дзвоники персиколисті, хвилівник звичайний та конвалія травнева, що охороняється вищезгаданою постановою Київради. В відкритих ландшафтах острова збереглося багато великих поодиноких екземплярів верби білої, які мають значний вік і мають бути збережені.

Суто болотяна рослинність представлена такими видами, як півники болотяні, вербозілля звичайне, плакун верболистий. В її складі трапляється рідкісна осока Баксбаума, занесена до Червоної книги України. Добре розвиненою є прибережна водна рослинність, флористичне ядро якої утворюють рогіз вузьколистий, очерет звичайний, куга озерна, стрілолист, сусак зонтичний, частуха подорожникова.

Акваторію численних водойм острова та прилеглих водотоків займає водна рослинність. Основу водних угруповань формують рдесники пронизанолистий, гребінчастий, блискучий та плаваючий, елодея канадська, ряски мала та трироздільна, а також спіродела багатокоренева. Особливої цінності зазначеним водоймам надає присутність тут рідкісних угруповань водних рослин, занесених до Зеленої книги України. Тут відмічено угруповання глечиків жовтих, латаття білого та сніжно-білого, а також сальвінії плаваючої. В наш час площа поширення цих реліктових угруповань неухильно скорочується. Обидва види латаття охороняються постановою Київради, а реліктова водна папороть – сальвінія плаваюча занесена до Червоної книги України. У водоймах острова знайдено також надзвичайно рідкісну комахоїдну рослину альдрованду пухирчасту, яку також занесено до Червоної книги України. Враховуючи це, водні угруповання потребують дбайливої охорони.

Відповідно до різноманіття типів рослинності дуже багатим є тваринний світ вказаної території. Великим і маловивченим є світ безхребетних. Але саме вказана територія є середовищем існування комах, занесених до Червоної книги України: дозорця-імператора, кордулегастера кільчастого, стрічкарок червоної та блакитної, джмеля яскравого, махаона, поліксени, молочайного бражника, подалірія, вусача мускусного та ін. Їх збереження нерозривно пов’язано з існуванням острівних ландшафтів.

Прилеглі водотоки та внутрішні водойми острова населяють такі види риб: щипавка, чеський йорж, синець, чехоня, білизна, сом, що охороняються згідно положень Бернської конвенції. В гирлі Десни все ще зустрічається єдина в Україні суто прісноводна осетрова риба – стерлядь. Вона охороняється міжнародною та українською Червоними книгами, Бернською та Вашингтонською конвенціями.

Територію об’єкту заселює 10 видів амфібій. З них деревна жаба, тритон гребінчастий та джерелянка охороняються міжнародною Червоною книгою, а часничниця, зелена ропуха та гостроморда жаба – Бернською конвенцією. З поширених на острові плазунів прудка ящірка та болотяна черепаха охороняються Бернською конвенцією, а рідкісна неотруйна змія мідянка Червоною книгою України.

Найбільш численною групою тварин на вказаній території є птахи, значна кількість видів яких є рідкісними або зникаючими. Окрім розмаїття горобиних, тут на гніздуванні відмічені сиворакша, підсоколик великий, боривітер звичайний, шуліка чорний, а також сови вухата та сіра. Взимку можна зустріти також сову болотяну. На думку орнітологів саме ця територія становить виключне значення для збереження і відтворення цінного мисливського птаха – куріпки сірої. Багатство дрібних птахів приваблює на полювання великих хижаків: великого та малого яструбів, канюка звичайного та зимняка. Усі вищеперелічені птахи охороняються Бернською конвенцією. Саме тут нерідко можна побачити і найбільшого України орла – орлана білохвоста, якого занесено до Європейського Червоного списку, міжнародної та української Червоних книг.

Восени вказані острови та прилегла до них акваторія Дніпра стають місцем відпочинку птахів, що летять на південь. Саме під час осіннього прольоту тут трапляються качки: чубата чернь та червонокнижні гоголь та кулик-сорока. Зустрічаються також чорновола та значно рідше червоновола гагари, мартин сизий, великий, середній крохалі та луток, що інколи залишаються тут зимувати.

Старі дуплисті дерева дають прихисток декільком видам кажанів. Серед них вечірниця дозорна, вухань звичайний та нічниця водяна, що охороняються Бернською конвенцією, а також нічниця ставкова, занесена до Європейського Червоного списку та Червоної книги України. Тут також все ще зустрічаються горностай, занесений до Червоної книги України, видра, що крім Червоної книги занесена до Європейського Червоного списку та Бернської конвенції. Поширені на теренах острова бобер, кам’яна куниця та тхір чорний охороняються Бернською конвенцією.

Територія об’єкту входить до складу Дніпровського екологічного коридору. Згідно закону України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 рр.», долина Дніпра (Дніпровський екологічний коридор) включена до елементів загальнодержавного значення. Крім того Дніпровський коридор має високе міжнародне значення, в першу чергу як шлях міграції великих мас перелітних птахів. Охороняти мігруючи види птахів Україна зобов`язалася прийнявши «Закон України про приєднання до Боннської конвенції» 19.03.99 р. Зазначимо також, що оголошення заказного режиму на території об’єкту забезпечить чітке виконання особливого режиму в межах ІІ-го поясу санітарної охорони Дніпровського водозабору.

Троєщинські луки – залишки лівобережної заплави р. Десна біля житлового масиву Троєщина – ландшафтний заказник місцевого значення «Деснянські луки». Об’єкт являє собою фрагмент лівобережної заплави р. Дніпро в межах Деснянського району м. Києва. Межі об’єкту: на півночі – північна межа міста від протоки Десенка, включаючи затоку Доманя на схід, включаючи урочище Витовська, Клунища, Кілійки, озеро Вигурівське Верхнє, з півдня по межі вул. Закревського та Милославського аж до вул. Леніна с. Троєщина. Далі територія об’єкту включає луки на захід від с. Троєщина, зокрема урочище Старе Село, ур. Моложі, водоохоронну зону озера Гнилуша, ур. стняки. Ур. Вербянки, територію парку борці за свободу та незалежність України та урочище Запісоччя (північне).

Добре відомо, що головна окраса Києва його природні ландшафти. Майже сім кілометрів несе Дніпро свої води в Києвом, утворюючи унікальне поєднання величних правобережних круч, смарагдових островів та заплавних лівобережних лук. Так усі ці комплекси, ще збереглися в межах столиці України, що робить її унікальною серед інших столиць Європи. Одною з складових цього мальовничого ландшафту є ділянка лівобережної заплави р. Дніпро в Деснянському районі – Троєщинські луки. За фізико-географічним районуванням територія об’єкту належить до Дніпровсько-Деснянського району Чернігівського Полісся. Це заплавний район, що має висоту над рівнем Дніпра 2-4 метри. Підстилаючи основу заплави сформовано алювіальними відкладеннями: замуленими пісками та заторфованими ґрунтами. Товща мулистих ґрунтів коливається від одного до двох метрів. Абсолютні позначення поверхні межах 92,0 – 95,7 м. Рельєф плоский, слабко хвилястий, з окремими невеликими підвищеннями до 5 метрів та місцевим заболочуванням. Ландшафт заплавний, лучно-болотяний.

Рослинність вказаної території представлено такими основними типами:

піщаними луками;

справжніми луками;

болотистими луками та болотами;

заплавними лісами;

прибережно-водною та водною рослинністю.

Піщані луки займають найбільшу площу і найвищі елементи рельєфу. Вони сформовані в основному з вівсяниці Беккера, куничника наземного та келерії сизої. Флористичне ядро формують щавель горобиний, миколайчики плоскі, гвоздика Борбаша, енотера дворічна, полин дніпровський та маршала, заяча капуста звичайна та їдка. В складі таких угруповань зустрічаються козельці українські, занесені до Європейського Червоного списку, а також такі малопоширені рослини, як заяча капуста шестирядна, яка знаходиться тут на східній межі свого ареалу.

Піщані луки формують комплекси із справжніми та болотистими луками. Справжні луки сформувалися на нижчих вологіших супіщаних, а подекуди з шаром намулу ґрунтах. В них переважають угруповання вівсяниці лучної, тонконогу лучного та пирію повзучого. На бідніших ґрунтах поширені угруповання лисохвосту та тимофіївки лучних. Флористичне ядро таких лук найбагатше. Тут зустрічаються типово лучні види: волошка лучна, суховершки звичайні, зозулин цвіт, цибуля гранчаста, конюшина гірська та ін.. В травостої також присутні такі малочисельні види, як суниці зелені, фіалка висока та самосил часниковий. У комплексі зі справжніми луками на Трощинських луках по знижених зволожених ділянках прилеглих до внутрішніх водойм – озер Гнилуша та Городище та ін. сформувалися болотисті луки. Вони представлені угрупованнями осоки гострої, рідше лепешняку великого. Флористичне ядро в них утворюють такі гідрофільні види, як гадючник в’язолистний, щавель кінський, хвощ річковий, плакун верболистий, вербозілля звичайне та ін. Тут зустрічаються півники сибірські занесені до Червоної книги України. Півники сибірські представлено великою повночленною популяцією. На вологіших ділянках зростають також малопоширені види: валеріана лікарська та мітлиця велетенська.

Вздовж Чорторию розташовані ділянки заплавного лісу. Їх сформовано головним чином з тополі чорної, верб ламкої та білої. Значною є також участь клену американського та аморфи кущової. В таких деревостанах зустрічається також рідкісна верба розмаринолиста. В трав’янистому ярусі таких лісів зустрічаються кропива дводомна, суниці лісові, дзвоники персиколисті, хвилівник звичайний та конвалія травнева, що охороняється вищезгаданою постановою Київради. В відкритих ландшафтах острова збереглося багато великих поодиноких екземплярів верби білої, які мають значний вік і мають бути збережені.

Суто болотяна рослинність представлена такими видами, як півники болотяні, вербозілля звичайне, плакун верболистий. Добре розвиненою є прибережна водна рослинність, флористичне ядро якої утворюють рогіз вузьколистий, очерет звичайний, куга озерна, стрілолист, сусак зонтичний, частуха подорожникова.

Акваторію озер та Чорторию займає водна рослинність. Основу водних угруповань формують рдесники пронизанолистий, гребінчастий, блискучий та плаваючий, елодея канадська, ряски мала та трироздільна, а також спіродела багатокоренева. Особливої цінності зазначеним водоймам надає присутність тут рідкісних угруповань водних рослин, занесених до Зеленої книги України. Тут відмічено угруповання глечиків жовтих, латаття білого та сніжно-білого, а також сальвінії плаваючої. В наш час площа поширення цих реліктових угруповань неухильно скорочується. Обидва види латаття охороняються постановою Київради, а реліктова водна папороть – сальвінія плаваюча занесена до Червоної книги України. Враховуючи це, водні угруповання потребують дбайливої охорони.

В районі Верхнього Вигурівського озера виявлено велику популяцію надзвичайно рідкісної в Києві орхідеї – коручки болотяної (Epipactis palustris). На півночі Троєщинської заплави в старих меандрах Десни виявлено популяції реліктової папороті вужачки (Ophioglossum vulgatum).

Відповідно до різних типів рослинних комплексів різноманітним є світ вказаної території. Великим і маловивченим є світ безхребетних. Але саме вказана територія є середовищем існування комах, занесених до Червоної книги України: дозорця-імператора, кордулегастера кільчастого, стрічкарки блакитної, джмеля яскравого, махаона, поліксени, молочайного бражника, подалірія, вусача мускусного та ін. Їх збереження нерозривно пов’язано з існуванням острівних ландшафтів.

Прилеглі водотоки та внутрішні водойми острова населяють такі види риб: щипавка, чеський йорж, синець, чехоня, білизна, сом, що охороняються згідно положень Бернської конвенції.

Територію об’єкту заселює 10 видів амфібій. З них деревна жаба, тритон гребінчастий та джерелянка охороняються міжнародною Червоною книгою, а часничниця, зелена ропуха та гостроморда жаба – Бернською конвенцією. З поширених на острові плазунів прудка ящірка та болотяна черепаха охороняються Бернською конвенцією, а рідкісна неотруйна змія мідянка Червоною книгою України.

Найбільш численною групою тварин на вказаній території є птахи, значна кількість видів яких є рідкісними або зникаючими. Окрім розмаїття горобиних, тут на гніздуванні відмічені сиворакша, підсоколик великий, боривітер звичайний, шуліка чорний, а також сови вухата та сіра. Взимку можна зустріти також сову болотяну. Територія має важливе значення для збереження і відтворення цінного мисливського птаха – куріпки сірої. Багатство дрібних птахів приваблює на полювання великих хижаків: великого та малого яструбів, канюка звичайного та мишоїда. Усі перелічені вище птахи охороняються Бернською конвенцією. Саме тут нерідко можна побачити і найбільшого України орла – орлана білохвоста, якого занесено до Європейського Червоного списку, міжнародної та української Червоних книг.

Восени заплава та прилегла до них акваторія Чорторию стають місцем відпочинку птахів, що летять на південь. Саме під час осіннього прольоту тут трапляються качки: чубата чернь та червонокнижні гоголь та кулик-сорока. Зустрічаються також чорновола та значно рідше червоновола гагари, мартин сизий, великий, середній крохалі та луток, що інколи залишаються тут зимувати.

Старі дуплисті дерева дають прихисток декільком видам кажанів. Серед них вечірниця дозірна, вухань звичайний та нічниця водяна, що охороняються Бернською конвенцією, а також нічниця ставкова, занесена до Європейського Червоного списку та Червоної книги України. Тут також все ще зустрічаються горностай, занесений до Червоної книги України, видра, що крім Червоної книги занесена до Європейського Червоного списку та Бернської конвенції. Поширені на теренах острова кам’яна куниця та тхір чорний охороняються Бернською конвенцією.

Територія об’єкту входить до складу Дніпровського екологічного коридору. Згідно закону України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 рр.», долина Дніпра (Дніпровський екологічний коридор) включена до елементів загальнодержавного значення. Крім того Дніпровський коридор має високе міжнародне значення, в першу чергу як шлях міграції великих мас перелітних птахів. Охороняти мігруючи види птахів Україна зобов`язалася прийнявши «Закон України про приєднання до Боннської конвенції» 19.03.99 р.

Зобов`язання з охорони водно-болотяних угідь (до числа яких належить і вказана територія), Україна взяла на себе, приєднавшись до Рамсарської конвенції (Постанова Верховної Ради від 29.10.96 р.). Охороняти екосистеми Дніпровського коридору Україна зобов`язалася також згідно «Заяві міністрів охорони навколишнього середовища про співробітництво в галузі екологічного оздоровлення басейну Дніпра» від 22.05.2003р. Згідно цьому міжнародному договору заявлено: «Нашу загальну політичну волю домогтися екологічного оздоровлення, збалансованого й екологічно обґрунтованого використання природних ресурсів басейну Дніпра в інтересах створення сприятливих умов для життєдіяльності сучасного й майбутніх поколінь його жителів, збереження і стійкого функціонування екосистем».

Окрім великої природної цінності, територія об’єкту має й високе історичне значення. Найдавніші сліди діяльності ту людини відомі аж з часів неоліту (V-III тис. до н. е.). На берегах озера Гнилуша, розташовувалася заміська резиденція князів Київської Русі. Саме тут в історичній місцевості Вигурівщина 1111 р. було проведено з’їзд князів з ініціативи Володимира Мономаха. В городищі розміром 120х 80 м було прийнято договір пор розділ земель на Київську та Чернігівську. Історики навіть припускають, що після зруйнування Києва Батиєм, центр київського князівства перемістився сюди. У XV ст. київський князь Семеон Олелькович збудував тут замок. Старожили ще пам’ятають залишки земляних валів на берегах озера. Вказані об’єкти історико-культурної спадщини мають бути збережені.

Зауважимо, що створення ландшафтного заказника місцевого значення «Троєщинські луки» не вступає в протиріччя з прийнятим рішенням про сторження на території об’єкту парку на честь Борців за свободу та незалежність України, адже дозволить поєднати збереження цінного природного комплексу, історичних урочищ, історико-культурних пам’яток дніпровської долини з функціонуванням зони відпочинку для мешканців Троєщина.

Острів Лопуховатий – розширення існуючого заказника «Муромець – Лопуховате» із включенням в нього решти острова Лопуховатий, зокрема ділянок лучної, водно-болотяної та водної рослинності;

Рис. 4.4.1. Куточок острова Лопуховатий Рис. 4.4.2. Заплавний ліс на острові Лопуховатий

Оболонський острів- пам’ятка природи місцевого значення «Оболонь». Вказаний острів площею 14.77 га, 2004 р. номінально увійшов до регіонального ландшафтного парку "Дніпровські острови", проте жодної реальної охорони поки не отримав. являє собою колишню частину загального масиву острова Муромець. Охорони вимагають практично не порушені угруповання псамофітних лук, зокрема на верхівці дніпровського кліфу, а також фрагменти лісової та водно-болотяної заплавної рослинності. Природна ізоляція об’єкту сприяє спокою його фауни, представленої усіма головними групами тварин заплави. ;

Затока Вовкувата – пам’ятка природи місцевого значення «Пташиний Рай». Об’єкт являє собою частину колишньої Почайнинської затоки Дніпра, яка на початку ХХст. була від’єднана залізничною колією до Подільського залізничного мосту. Впродовж тривалого періоду ця ділянка київської заплави залишилася немовби законсервованою. Колись береги затоки були вкриті розвиненим заплавним лісом. З тих часів збереглася до нас величезна верба в охопленні 5 м. Напевне вона пам’ятає ті часи коли навколо шелестіли заплавні ліси і луки соковитої Оболоні.

Після трансформації тутешніх місць, тутешнє біорізноманіття було загнана до цього острівця. По берегах колишньої затоки відновився спонтанний ліс з білої тополі та верби. В підліску якого можна зустріти такі звичайні дерева як горобина, клен американський та чагарнички природної флори: калину та крушину.

Старих дерев не багато, що свідчить, що ліс цей відновлювався починаючи десь з 80-х років минулого століття, тобто власне того часу коли зазнала необоротної трансформації майже вся Оболонь.

Вздовж русла прокладеного до озера каналу збереглося давнє русло цієї реліктової затоки, яке наповнюється водою лише під час злив. Весь же інший час тут зберігаються невеличкі плеса у вигляді невеличких луж та ставів. Поверхня їх затягнута ряскою, а по краю зростає багата прибережно-водна рослинність.

На плесі затоки Вовкувата вирує життя. Чашу затоки, заповнену водою, населяє безліч істот – це і риби на яких так завзято намагаються полювати не тільки рибалки але й стрімкі річкові мартини та крячки. На плесах навіть у верхів’ях затоки можна побачити розкішні соковиті пагони глечиків жовтих. Регіонально-рідкісні глечики та чарівне біле латаття це чи не найдавніші наші рослини. В прибережних заростях гніздують лиски та водяні курочки.

Острів Долобецький і північна частина урочища Горбачиха – ландшафтний заказник місцевого значення «Долобецький-Горбачиха». В наш час внаслідок великого ступеню господарського освоєння берегів річки Дніпро в межах міста Києва, природні заплавні екосистеми залишилися здебільшого у вигляді окремих фрагментів на піщаних островах. Так, в межах Дніпровського району міста на острові Долобецький (розташованому поблизу Труханового) більше половини площі, окрім прилеглої до острова Гідропарк південної частини, зайнято природними екосистемами. Унікальним є також розташоване на лівому березі Дніпра, північніше Долобецького урочище “Горбачиха”. Пропонується створити на цих територіях заказник місцевого значення “Долобецький-Горбачиха”. Він має включати територію урочища “Горбачиха” Дніпра від Петрівського залізничного мосту на півночі до Русанівської протоки на півдні. Із заходу територія заказника обмежується руслом Чорторию, а зі сходу – дорогою вздовж русанівських садово-дачних ділянок. Другою частиною заказника має стати північна частина острова Долобецький, аж до межі з парком відпочинку, розташованим південніше. Загальна площа території заказника. На зазначених територіях гармонійно поєднуються рослинність листяних заплавних лісів та сухих піщаних лук. Сформовані за участю багатьох деревних порід, заплавні ліси Долобецького мають дуже багатий травостій, до складу якого входять рідкісні та цінні лікарські рослини. Так, саме тут існує велика ценопопуляція рідкісної і маловивченної папороті – гронянки багатороздільної. Цю унікальну рослину занесено до Додатку І Бернської конвенції, а також списку регіонально рідкісних видів, що охороняються на території міста постановою Київради 2000 р. На зволожених ділянках заплавного лісу ще досить часто трапляється цінна лікарська рослина – лепеха звичайна.

Особливу унікальність в межах міста має також ділянка збереженого листяного лісу в урочищі Горбачиха. Ліси тут сформовано старими екземплярами тополі чорної та верби білої. Прилегла до обох територій акваторія Чорторию є середовищем існування добре збережених комплексів прибережно-водної рослинності. Саме тут поширено формації глечиків жовтих та сальвінії плаваючої, які внесено до Зеленої книги України. Реліктову водну папороть сальвінію плаваючу також занесено і до Червоної книги України.

На вказаних територіях зафіксовано велике фауністичне розмаїття. Узбережжя острова та заплавного лісу в урочищі “Горбачиха” використовується бобром, якого внесено до Додатку ІІ Бернської конвенції, та видрою, що занесена до Червоної книги України. Старі верби на Горбачисі дають прихисток багатьом видам кажанів, що теж занесені до Додатку ІІ. Небагаточисельні популяції утворюють американська норка, чорний тхір, ласка, їжак та кріт. Зарослі чагарниками смуги заплавних лісів і піщані коси активно використовуються з кінця літа і до початку льодоставу хвилею мігруючих через місто коловодних і лісових птахів. Зокрема тут на прольоті зупиняються червонокнижні кулик-сорока, чеграва, а також занесені до того ж Додатку ІІ крячки річковий та малий, мартин малий і ціла низка куликів.

Протягом теплого сезону заплавні ліси переповнені птахами: вівсянками, вівчариками, славками, очеретянками, дроздами та синицями. З видів внесених до Додатку ІІ на вказаних територіях постійно гніздують вухата сова, ремез, іволга, малий строкатий та сивий дятли, крутиголовка та чубатий жайворонок. Спостерігається також висока щільність гніздувань соловейка. Досить багатий світ плазунів та амфібій включає занесених до Додатку ІІ болотяну черепаху, ящірку прудку, деревну та гостроморду жаб, часничницю, а також вужа та озерну жабу. Деревну жабу внесено також до Червоної книги МСОП.

Велике значення має збереження прилеглої до берегів акваторії, де зокрема розташовано зимувальні ями. Тут взимку скупчується риба, в тому числі й такі малочисельні зараз у Дніпрі види, як головень, жерех, подуст та єлець, а також цінні промислові види: сом та судак. В затоках острова та Горбачихи багаточисельними є лин та карась сріблястий.

Рис. 4.3.20. Заплавне урочище «Горбачиха»
Рис. 4.4.3. Куточок острова Долобецький Рис. 4.4.4. Заплавне урочище «Горбачиха»

У 2004 р. острів Долобецький площею 128,00 га номінально увійшов до складу регіонального ландшафтного парку "Дніпровські острови", проте жодної реальної охорони поки не отримав. Що стосується Горбачихи то її територію роздано в якості компенсації дачникам, які опинилися на трасі нового мостового переходу з Рибальського півострова на Воскресенку.

Труханів острів – ландшафтний заказник місцевого значення «Труханів острів». Площа проектованого заказника 44,4 га ( 26,4 га острова Труханів та 18 га острова Міжмостний)

Землекористувачами є: 1. Комунальне підприємство «Дарницьке лісопаркове господарство»- 18 га.

2. Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації ) по охороні,утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва « Плесо»-26, 4 га.

В площу заказника входить 26, 4 га прибережної смуги, вологих лук та 14 озер, що знаходяться на острові Труханів, та територія площею 18 га в лісовому кварталі № 66 Дніпровського лісництва комунального підприємства «Дарницьке лісопаркове господарство», що знаходиться на острові Міжмостний між затоками Чорторий та Десенка біля острова Труханів.

На сучасному етапі внаслідок потужного рекреаційного тиску відбувається деградація природних екосистем дніпровських островів в межах міста Києва. Так повністю втратив природний вигляд острів Гідропарк. Екосистеми великої площі островів Долобецький та Труханів також втрачено. Тож зараз необхідним є збереження залишків острівних екосистем які ще збереглися. Двома такими районами зі збереженою природною рослинністю та тваринним світом, внаслідок своєї віддаленості від автомобільних доріг та пішохідного мосту, є район озера Бабине та східний півострів (далі називатимемо його – Лісовий) на Трухановому острові.

Район озера Бабине (31 га, N 50.474250°, E 30.543709°) являє собою комплекс сухих піщаних, вологих лук та прибережно-водної та суто водної рослинності.

Угруповання піщаних лук є найбільш поширеними. Вони сформувалися на підвищених ділянках пісків в умовах недостачі вологи. Саме тому тут домінують посухостійкі види: куничник наземний, келерія сиза, жито лісове, тонконіг вузьколистий, заяча капуста пурпурова та їдка. Звичайною є також заяча капуста шестирядна, що знаходиться тут на східній межі свого поширення. Зрідка тут ще зустрічаються козельці українські внесені до Європейського Червоного списку.

На нижчих ділянках домінує комплекс вологих високотравних лук. Вони зустрічаються по берегах численних озер проток і заток, переходячи в перезволожені лучно-болотяні комплекси навколоводної рослинності. Саме такі угруповання є середовищем існування ряду рідкісних видів, таких як валеріана лікарська, осока Гартмана, самосил часниковий, суниці зелені. До списку рослин, що охороняються розпорядженням Київради внесено тирлич звичайний, півники сибірські та фіалку багняну. На зволожених луках траплялася колись навіть червонокнижна орхідея – пальчастокорінник м’ясо-червоний. Зараз відомостей щодо зростання цього виду на вказаних островах немає, проте нещодавно виявлено популяцію червонокнижної орхідеї зозулинцю болотяного. А ближче до берегів водойм зростають поважного віку екземпляри верби білої. Тут також можна зустріти рідкісну вербу розмаринолисту.

Не менш різномаїтою є флора відкритих водойм островів і прилеглої до них акваторії Дніпра. Поширеними тут є глечики жовті та латаття біле, угруповання яких занесено до Зеленої книги України, жабурник звичайний та сусак зонтичний. в товщі води розвиваються пагони різака алоєвидного, куширу, рідкісної каулінії малої та різних видів рдесників. Звичайною в водоймах островів є також червонокнижна реліктова водна папороть – сальвінія плаваюча. Угруповання сальвінії плаваючої охороняються Зеленою книгою України, як рідкісні в цілому по Україні. В водоймах району озера Бабине все ще зустрічається рідкісна комахоїдна рослина альдрованда пухирчаста, яку занесено до Червоної книги України. На піщаних відмілинах та берегах, що оголилися, поширені також такі рідкісні в межах міста рослини як мулянка водна, дихостіліс Мікелі та аїрник паннонський. В наш час в районі Бабиного ще збереглася розмаїта фауна. Тут все ще можна побачити найбільшу нашу бабку – дозорця-імператора, занесеного до Червоної книги. Крім того тут зустрічаються також червонокнижні стрічкарка червона та джміль яскравий, молочайний бражник, подалірій, махаон та поліксена. Старі плакучі верби слугують домівкою для таких червонокнижних комах, як стрічкарка блакитна, вусач мускусний. Зустрічаються дровосіки, копр місячний та жук-носоріг. Ще не так давно відмічали й рідкісну червонокнижну змію мідянку. Заплавні ліси дають прихісток багатьом видам птахів. Окрім різноманіття горобиних тут на гніздуванні відмічені сиворакша, підсоколик малий, боривітер звичайний, шуліка чорний. Тут також поширені сови вухата та сіра. Взимку можна зустріти також сову болотяну. Багатство дрібних птахів приваблює на полювання великих хижаків: великого та малого яструбів, канюка звичайного та мишоїда. Усі вищеперелічені види птахів охороняються Бернською конвенцією. Саме тут нерідко можна побачити і найбільшого нашого орла – орлана-білохвоста або, як його ще звуть сіруватня. Цей вид занесено до міжнародної та української Червоних книг.

Ще не так давно на озері Бабинє знаходилася колонія бобрів. Крім того тут поширені ондатра, лисиця, заєць сірий, чорний тхір, кам’яна куниця або білодушка та американська норка. На острові можна зустріти також найменшого у світі звіра з родини хижих – ласку. А в дуплах старих дерев оселюється декілька видів кажанів, серед них і занесені до Червоної книги.

Для існування рослинних і тваринних комплексів району озера Бабине необхідним є збереження перезволожених лук, зарослих низинок і боліт а також заборона будь-яких заходів з регулювання водотоків, меліорації та інших, що можуть призвести до змін водного режиму водойм острова.

Півострів Лісовий (135 га, N 50.460697°, E 30.555418°) – східний півострів острову Труханів вкрито суцільним заплавним листяним лісом. Деревостої утворюють тополя чорна, тремтяча, біла, в’язи гладенький та шорсткий, дуб черещатий, ясен, клени гостролистий та американський, горобина звичайна. значною є також участь інтродукованих деревних порід: дубу червоного, робінії-псевдоакації, клена цукристого, а на піщаних узвишшях сосни звичайної. чагарниковий ярус складається в основному з підросту кленів, крушини ламкої, верб: козячої, ламкої, сивої та аморфи кущової. остання походить з Північної Америки і часом вкриває великі площі островів, утворюючи суцільні невисокі чагарникові зарості. поширеними є барбарис та бруслина європейська. стовбури дерев та гілля кущів оплітають ліани: дівочий виноград, паслін солодко-гіркий. в спонтанно сформованому травостої значний відсоток видів природної флори. В таких, спонтанно сформованих, лісах півострова Лісовий зберігалася велика ценопопуляція рідкісної папороті – гронянки багатороздільної, що на території України і Європи в цілому є вкрай рідкісною і охороняється Бернською конвенцією, а також в межах міста Києва постановою Київради.

В трав’яному покриві тутешніх лісів зустрічається також плаун булавовидний, що також охороняється постановою Київради. Протягом усього року в острівних лісах розвивається велика кількість грибів. Серед них трутовики лускатий, справжній та сірчано-жовтий, лусчатка руйнівна, коріол різнобарвний, глива, шампіньйони, дощовики, веселка, мухомор червоний, плютей оленячий та головач урновидний. В тутешніх лісах зустрічається також рідкісна лангерманія велетенська.

Тваринний світ півострова Лісовий ще досить багатий. Тут зустрічаються червонокнижний горностай, американська норка, білодушка та чорний тхір. В заплавних листяних лісах трапляються рідкісні дятли сивий та білоспиний, яких занесено до додатку другого Бернської конвенції. Восени прилегла акваторія Матвіївської затоки стає місцем відпочинку птахів, що летять на південь. Саме під час осіннього прольоту тут трапляються качки: чубата чернь та червонокнижний гоголь. зустрічаються також чорновола та значно рідше червоновола гагари, мартин сизий, великий, середній крохалі та луток, що інколи залишаються тут зимувати. Усі ці птахи охороняються згідно положень Бернської конвенції.

Для збереження фауни півострову необхідною є заборона розчищення лісу, вивезення старих трухлявих колод, вітровалу, “санітарних” рубок дерев, заходів з “окультурення”. Дуже важливим є збереження старих, сухих, дуплистих та загиблих дерев, що дають притулок різним видам комах, птахів та ссавців, включаючи рідкісних та зникаючих.

Міжмостний острів знаходиться між Московським та Петрівським залізничиним мостами на Чорториї. Велику цінність становить старовіковий тополево-вербовий ліс на даному острові. Внаслідок наявності усихаючи та дуплистих дерев, він надзвичайно цінний для підтримання тваринного і грибного біорізноманіття заплави. . Об'єкт номінально увійшов до створеного 2004 р. регіонального ландшафтного парку "Дніпровські острови". Проте через невизначеність зонування парку реальної охорони він поки не отримав.

З метою охорони та збереження унікальних екосистем острова Труханів пропонується створити ландшафтний заказник місцевого значення “Труханів острів”.

Рис. 4.4.5. Куточок півострова Лісовий, Труханів острів Рис. 4.4.6. Бабине озеро, Труханів острів

Південна частина острова Венеціанського (Гідропарк), острів Малий Гідропарк, а також мілину біля Венеціанського острова – ландшафтний заказник місцевого значення «Венеціанський». Загальна площа об’єкту – 109,2 га. Цінною є також мілина навпроти Наводницького парку (2,7 га, N 50.431132°, 30.573242°) – затоплений після будівництва водосховища острів. Детальніше див. . Об'єкти номінально увійшли до створеного 2004 р. регіонального ландшафтного парку "Дніпровські острови". Проте через невизначеність зонування парку реальної охорони ці острови поки не отримали.

Острів Малий, (15 га, N 50.423442°, E 30.584238°) Детальніше див. ;

Острів Великий Південний, (40 га, 40 га, N 50.407481°, E 30.590095°), острів Сателіт (0,9 га, N 50.398310°, E 30.588448°) – проектований заказник місцевого значення «Острів Великий Південний». Загальна площа проектованого об’єкту 40,9 га. Дані острови становлять велику цінність як останні залишки колись великого острова, який до будівництва Дарницького залізничного мосту існував на середині головного русла Дніпра. Наразі тут збереглися псамофітні луки за участі козельців українських (вид внесений до Європейського Червоного списку). Розвиненою є прибережно-водна та суто-водна рослинність, за участю водяного горіха плаваючого (Червона книга України) та глечиків жовтих (охороняються рішенням Київради). Детальніше див. Наразі терени описаних урочищ, являють собою надзвичайно дикі закутки київської природи. Відповідно до природних умов тут сформувалися екосистеми заплавних лісів – ландшафту, що по всій Європі перебуває під загрозою.

Царина заплавного лісу Покал Масив заплавного лісу Покал
Рис. 4.4.7. Царина заплавного лісу Покал, вид з Лисої гори (2009 р. до варварської рубки лютого 2010) Рис. 4.4.8. Масив заплавного лісу Покал, вид з Лисої гори (після варварської рубки лютого 2010)

Такі ліси формуються самосівом на вологих піщаних ґрунтах, в умовах значного підтоплення. Деревостани сформовано здебільшого вербою білою та осокором, рідше зустрічаються біла тополя (Populus alba L.), осика, а в прибережній смузі – верби сіра (Salix cinerea L.) та тритичинкова (Salix triandra L.). Напрочуд старі (більше 50-ти років) екземпляри верби білої збереглися зокрема вздовж стародавнього гирла р. Либідь. В деревних насадження Покалу виявлено екзотичний каркас західний (Сeltis occidentalis L.), батьківщина якого – Північна Америка. Чагарниковий ярус сформований переважно свидиною криваво-червоною (Swida sanguinea (L.) Opiz) та аморфою кущовою (Amorpha fruticosa L.). Трав’янистий покрив знижень представлений вологолюбною болотистою флорою. Тут трапляються і надзвичайно цінні види, такі як оригінальна і дуже давня папороть вужачка (Ophyoglossum vulgatum L.), що охороняється на території м. Києва чи червонокнижна орхідея – коручка чемерникова (Epipactis helleborine). Обидва види представлені великими та надзвичайно життєздатними популяціями.

Рослинні раритети Лисогірської заплави Дніпровське узбережжя півострова Гострий
Рис. 4.4.9. Рослинні раритети урочища Покал – 1. – Вужачка звичайна, 2. – Коручка чемерникова Рис. 4.4.10. Дніпровське узбережжя півострова Гострий – місце зростання рідкісних водних рослин

У травостої вздовж гирла Либіді збереглася декоративна асоціація пшінки весняної (Ficaria verna Huds.).

На території східного узбережжя півострова Гострий, заплавні ліси виходять безпосередньо до Дніпра, гілки верб тут звисають безпосередньо над водою, мимоволі викликаючи згадку про тропічні мангри.

На невеличкій площі півострова Гострого збереглися також фрагменти сухих ксерофітних дніпровських лук, сформованих переважно пісколюбними злаками: кострицею Беккера (Festuca beckeri (Hack.) Trautv.), куничником наземним (Calamagrostis epigeios (L.) Roth.) та келерією сизою (Koeleria glauca (Schrad.) DC.). Флористичне ядро утворюють гвоздика Борбаша (Dianthus borbasii Vandas), енотера дворічна (Oenothera biennis L.), щавлі горобинний (Rumex acetosella L.) та кислий (R. acetosa L.), миколайчики плоскі (Eryngium campestre L.), очитки звичайний та їдкий (S. acre L.). У складі таких угрупувань зростають козельці українські (Tragopogon ukrainicus Artemcz.), занесені до Європейського Червоного списку, а також заяча капуста шестирядна (Sedum sexangulare L.), яка знаходиться тут на східній межі ареалу.

На берегах Дніпра, та Галерної затоки панує прибережно-водна та суто-водна рослинність. Прибережно-водна рослинність представлена заростями сусаку зонтичного (Butomus umbellatus L.), рогозом вузьколистим, чихавкою звичайною (Ptarmica vulgaris Blakw.ex DC), веронікою джерельною. Головну участь у формуванні водної рослинності приймають глечики жовті (Nuphar lutea L.), угрупування яких охороняються Зеленою книгою України, а також водяний горіх плаваючий (Trapa natans L.) та сальвінія плаваюча (Salvinia natans (L.) All.) – реліктові водні рослини, занесені до Червоної книги України (Червона книга.., 2009б), а їх угруповання до Зеленої книги України (Зелена книга.., 2009). Крім того, звичайними видами є рдесник гребінчастий (Potamogeton crispus L.), різуха морська (Najas marina L.), водопериця колосиста (Myriophyllum spicatum L.) та жабурник звичайний (Hydrocharis morsus-ranae L.). Дуже рідко трапляється латаття біле (Nymphaea alba L.), що охороняється на території м. Києва постановою Київради № 219/940, а його угрупування – Зеленою книгою України. Загалом флора описаних урочищ представлена більш ніж 250-ма видами вищих рослин.

Водяний горіх плаваючий Реліктова водна папороть – сальвінія плаваюча
Рис. 4.4.11. Водяний горіх плаваючий – реліктова водна рослина, занесена до Червоної книги України, ще досить звичайна на акваторії Галерної затоки та поблизу півострова Гострий Рис. 4.4.12. Реліктова водна папороть – сальвінія плаваюча, занесена до Червоної книги України, полюбляє тихі затони з малопроточною водою, зокрема старицю Лисогірського рукава – Галерну затоку

Надзвичайно різноманітним є тваринний світ зазначених урочищ. Старезні екземпляри верби білої у гирлі Либіді та на Покалі підтримують існування популяцій рідкісних червонокнижних комах: стрічкарки блакитної (Catocala fraxini) та вусача мускусного (Aromia moschata). Також можна зустріти бабку-дозірця-імператора (Anax imperator). На величезних заростях хвилівника о-ва Галерний існує одна з найбільших в Україні популяцій червонокнижного метелика поліксени (Zerynthia polyxena). Усі ці комахи включені до Червоної книги України (Червона книга.., 2009а).

Стрічкарка блакитна та вусач мускусний На теренах заплавного лісу залишив свої сліди дятел
Рис. 4.4.13. Стрічкарка блакитна (a) та вусач мускусний (b) – рідкісні комахи заплави Рис. 4.4.14. На теренах заплавного лісу залишив свої сліди дятел

На прилеглій акваторії Дніпра зустрічаються такі малочисельні види риб, як щипавка (Cobitis taenia), синець (Abramis ballerus), чехоня (Pelecus cultratus), білизна (Aspius aspius), сом (Silurus glanis), що охороняються згідно положень Бернської конвенції (Конвенція.., 1998).

На заплаві постійно зустрічаються також плазуни: черепаха болотяна (Emus orbicularis) і вуж звичайний, амфібії: часничниця (Pelobates fuscus) та ропуха зелена (Bufo virirdis), та деревна жаба (Hyla arborea) які знаходяться під охороною згідно положень Бернської конвенції (Конвенція.., 1998).

Тутешні деревостани дають можливість для гніздування великій масі горобиних птахів. Тут також зберігається велика популяція соловейка східного (Luscinia luscinia). З рідкісних птахів з Бернської конвенції в урочищах відмічені болотяна (Asio flammeus), сіра (Strix aluco) та вухата сови (Asio otus), хатній сич (Athene noctua), великий яструб (Accipiter gentilis), голубий рибалочка (Alcedo atthis) та сіра куріпка (Perdix perdix). На численних озерах острова Галерний зустрічаються чорний (Chlidonias niger) та річковий крячки (Sterna hirundo), бугайчик (Ixobrychus minutus), а також дуже рідкісні денні хижі птахи, зокрема найбільший орел Європи – орлан-білохвіст (Haliaeetus albicilla) з розмахом крил до 2.5 м. Цей вид, як і невеличкий малий крячок (Sternula albifrons) занесений до Червоної книги України (Червона книга.., 2009а).

“Київська Амазонія” користується великою популярністю у птахів

Рис. 4.4.15. “Київська Амазонія” користується великою популярністю у птахів (Фото Парнікози І. Ю.)

Влітку та під час прольоту у прибережній рослинності та на плесі Галерної затоки, та дніпровському узбережжі півострова Гострий тримаються численні коловодні птахи, зокрема, маса крижнів (Anas platyrhynchos), пірникози велика (Podiceps cristatus) та чорношия (Podiceps nigricollis), попелюх (Aythya ferina), чернь чубата (Aythya fuligula) та крех великий (Mergus merganser), крех середній (M. serrator), гоголь (Bucephala clangula) (з Червоної книги України), а також сірі (Ardea cinerea) та білі чаплі (Egretta alba).

Напрочуд цінні тутешні урочища і для ссавців. Тут зокрема ще мешкає червонокнижний горностай. Прибережні ландшафти є володіннями видри (Lutra lutra) – напівводяного хижака, що крім Червоної книги, охороняється Європейським Червоним списком та Бернською конвенцією. Цей вид наразі на Україні є дуже маловивченим, в той час як на хутро видри знову починає рости попит.

Захаращені ж зарості є оселею кам’яної куниці – хижака, який включений до Додатку до Бернської конвенції. В дуплах великих дерев ховаються такі кажани, як вечірниця дозірна та кажан пізній, що охороняються Червоною книгою України (Червона книга.., 2009а).

;

В 2017 р. розпочалася забудова урочища Покал під Лисою горою. усю територію острова Галерний роздано під забудову.

Острів Тополевий – пам’ятка природи місцевого значення «Острів Тополевий». Об’єкт являє собою невеликий острів на акваторії Дніпра нижче півострова Гострий (N 50.356046°, E 30.583349°). Площа об’єкту становить 9,7 га. Він являє собою рештки північної частини колишнього острова Чернечий, який був розділений на дві частини, дугою з яких є сучасний острів водників. Це відбулося під час будівництва тунелю під Дніпром в 1930-ті рр. На відміну від забудованого острова Водників острів Тополевий зберіг майже непорушений покрив заплавного лісу. Тут наявна також розвинена прибережно-водна рослинність. . Об'єкт номінально увійшов до створеного 2004 р. регіонального ландшафтного парку "Дніпровські острови". Проте через невизначеність зонування парку реальної охорони поки не отримав.

Русанівський парк – ландшафтний заказник місцевого значення «Русанівський парк». Об’єкт являє собою фрагмент не намитого природного берега Русанівки з західного боку вул. Ентузіастів (N 50.441510°, E 30.589483°). Мальовничі групи дерев верби білої, фрагменти прибережно-водної рослинності та водної рослинності за участі водяного горіха плаваючого та глечиків жовтих (охороняються рішенням Київради на території м. Києва.);

Березянківська набережна – ландшафтний заказник місцевого значення «Березняківський парк». фрагмент не намитого берегу Березняків вздовж Дніпровської набережної (N 50.425006°, E 30.590953°). Окрім ландшафтного парку збереглися ділянки природної прибережно-водної та водної рослинності. З огляду на важливе ландшафтно-естетичне т рекреаційне значення, а також загрозу забудови необхідно оголосити дану територію заказником.

Озеро Прірва – ландшафтний заказник місцевого значення «озеро Прірва». Обидва озера, які знаходяться між вулицями Затишною, Любарською та Тепловозною в Дарницькому районі Києва, штучного походження (N 50.422058°, E 30.626179°). Проте на сьогоднішній день воно виконує важливу екологічну функцію слугуючи зеленим осередком в даному районі міста. Тут існують розріджені деревостани з тополі білої (Populus alba L.) та чорної (Populus nigra L.), верби білої (Salix alba L.), та сірої (Salix cinerea L.), з домішкою сосни (Pinus sylvestris L.), кущики крушини ламкої (Frangula alnus Mill.), ожини (Rubus caesius L.). Берега озера заросли прибережно-водною рослинністю, в складі якої зустрічаються сідач коноплевий (Eupatorium cannabinum L.), вільха чорна (Alnus glutinosa (L.) Gaertn.), люцерна румунська (Medicago sativa L.), вовконіг європейський (Lycopus europaeus L.), вербозілля монетчасте (Lysimachia vulgaris L.) та звичайне (Lysimachia vulgaris L.), паслін солодко-гіркий (Solanum dulcamara L.), берула пряма (Berula erecta (Huds.), півники болотяні (Iris pseudacorus L.), охороняються на території Києва рішенням Київради 23.12.2004 р. за № 880/2290, ситник членистий (Juncus atriculatus L.), очерет (Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud.).

В складі флори озера поширена червонокнижна папороть сальвінія плаваюча (Salvinia natans (L.) All.).

Рештки Дарницької заплави – ландшафтний заказник місцевого значення «Дарницька заплава»

1. «Болітце Сірої Чаплі» між коліями лінії «Лівий берег» – «Київська Русанівка». Площа об’єкту біля 2 га, координати фрагменту 50°25'40"N 30°37'13"E..

2. Урочище «Мокрий ліс» – другий фрагмент реліктів Дарницької заплави, розташований на південний схід від попереднього, між дарницьким шосе та головною гілкою залізниці: Київ-Пасажирський – дарниця. Координати фрагменту 50°25'35"N 30°37'34"E. Площа об’єкту 1 га.

Землекористувачем даних територій є Південно-Західна залізниця. Загальна площа об’єкту 3 га.

Вказані об’єкти є частиною колишнього звивистого русла р. Дарниці (Дарничанки). Тут (на ділянці болітця Сірої Чаплі) збереглися ділянки водного дзеркала оточені стіною очерету та водно болотяною рослинністю. Також присутній деревостій з верби білої та осики віком 50 років. Старі екземпляри верби слугують прихистком для червонокнижного вусача мускусного. Внаслідок своєї ізольованості та мало відвідуваності дані осередки являють собою зручні об’єкти для заповідання. Незважаючи на домішки синантропних та рудеральних видів рослин, вони являються собою релікти колишньої лівобережної Дарницької заплави. Тут посеред міста знаходить притулок низка водно-болотяних птахів, тких як сіра чапля, пірникоза велика, лиска та водяна курка. Тут також безпечні від мисливців гніздують крижні, а під час міграцій відмічено куріпку сіру. Великим є різноманіття горобиних птахів. Усі ці птахи охороняються в Україні згідно Додатку ІІ до Бернської Конвенції.

Озеро Біле (Жандарка) – проектований ландшафтний заказник місцевого значення. «Жандарка» – релікти дніпровського рукава – згодом озера Тельбін, а також Позняківської затоки Дніпра: озеро Біле (Жандарка) ( N 50.413132, E 30.619910), Качине озеро (N 50.416749, E 30.622163) та озеро Корольок (N 50.417692, E 30.614546). Усі ці об’єкти знаходяться на місці колишньої Дарницької заплави і являють собою зарослі прибережно-водною та водною рослинністю озера. Навколо яких існують зелені зони Populus nigra L., надзвичайно важливі для зведених поспіхом новобудов. На озерах зустрічаються лиска, водяна курочка та річкові мартини. Гніздуванню цих та інших птахів сприяють щільні зарості очерету (Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud.). На території об’єкту поширено також червонокнижну водну папороть сальвінію плаваючу (Salvinia natans (L.) All.), а також регіонально-рідкісне латаття біле (Nymphea alba L.), яке охороняється рішенням Київради 29.06.00 №219/940.

Штучні озера на Позняках на північ від проспекту Бажана – ландшафтний заказник місцевого значення «Лебедині озера».

Об’єкт являє собою кар’єрні озера розташовані на північ від проспекту М. Бажана в межах Дарницького району м. Києва: Срібний кіл (N 50.398429, E 30.626552), а також два озера Лебединих (перше N 50.400216, E 30.638568, друге N 50.402069, E 30.645091). Джерело живлення – фільтрація Деснянських вод.

В давнину усе київське лівобережжя навпроти літописних круч являло собою суцільні заплавні луки пронизані величезною кількістю проток та озер. Після будівництва мосту на території, прилеглій до колишнього с. Позняки, а частково і на місці його знесеної забудови постав житловий масив Позняки, поділений проспектом П. Григоренка на західні та східні. На південь від проспекту Бажана розбудовується житловий масив Осокорки з 11 мікрорайонів. Одночасно постали штучно створені озера Срібний кіл, вздовж однойменної вулиці та Лебедині (два озера). Незважаючи на своє антропогенне походження, вони швидко стали повноцінними озерами та виконують важливу рекреаційну функцію. Під час будівництва нових мікрорайонів житлового масиву «Позняки» було викопано дві затоки на лівому березі північніше станції метро «Славутич». Продовження будівництва призвело до створення штучних кар’єрних озер: Срібний кіл та двох озер, що називаються Лебединими.

Наразі в межах сучасної житлової забудови Дарницького району ці водойми зберегли навколо себе залишки заплавних екосистем. Ці водойми мають важливе значення в формуванні мікроклімату мікрорайону.

Водна рослинність тут характеризується значним різноманіттям, що не характерне для таких урбанізованих ділянок: ряски мала та трироздільна, жабурник звичайний є звичайними видами водних поверхонь. З занурених рослин звичайними є елодея канадська, кушир занурений, різак алоєвидний. Високу цінність мають поширені тут угруповання сальвінії плаваючої. Через свою рідкість та вразливість їх занесено до Зеленої книги України, сальвінія плаваюча охороняється Червоною книгою України, Розвинутою є прибережно-водна рослинність, тут зростають куга озерна, плакун лозний, чистець болотяний, вовконіг європейський, чихавка звичайна, частуха подорожникова, стрілолист, сусак зонтичний, а також рідкісну наразі в Києві рослину – їжачу головку зринувшу, що охороняється рішенням Київради № 880/2290.

Значну цінність цього озера представляють угруповання водоростей, що відображають його природність, а як відомо водорості – основні продуценти кисню і органічних речовин в водному середовищі. Вони приймають участь в процесах кругообігу речовин в природі, являються активними агентами самоочищення водойм. При цьому водорості утилізують деякі органічні сполуки і очищують середовище від радіоізотопів, солей важких металів, вилучаючи їх із середовища. В найбільшій кількості тут зростають зелені, синьо-зелені та діатомові водорості. Тут зустрічаються різні види кладофор, едогоніуму, спірогири, що є їжею для перелітних птахів, що зупиняються на озері.

Біля водойм завжди можна знайти тварин, и тому зоологічне різноманіття є досить великим. Найбільш багатим є світ комах, серед яких червонокнижні: поліксена, махаон, подалірій, джміль яскравий, стрічкарка блакитна, вусач мускусний та багато інших. Великим є різноманіття водних м’якунів, серед яких низка видів жабурниць та скойок. Зустрічається тут і рідкісна у Києві псевдоанадонта плоска. З дрібніших м’якунів поширені численні види ставковиків, катушок, лужанок, а також кульки та річкові чашечки.

Тут можна знайти і чисельну кількість земноводних. З них ропуха сіра, кумка червоночерева, а також звичайний тритон охороняються на території України згідно додатків до Бернської конвенції. З плазунів в озері мешкає болотяна черепаха, що внесена до переліку видів, які мають охорону на території м. Києва.

Надзвичайно велике значення має дана територія для птахів, адже озеро розташоване уздовж Дніпровського екологічного коридору, до того ж там де міграціям птахів перешкоджає наявність великого міста. Тож великі маси перелітних птахів, головним чином коловодних (качки, гуси, кулики) на шляху своєї міграції знаходять тут довогоочікуваний перепочинок. При цьому слід нагадати, що згідно ратифікованій Україною Конвенції “Про охорону мігруючих видів птахів”, наша держава зобов’язалася сприяти охороні перелітних видів та зберігати необхідні для цього місця.

Територія проектованого ландшафтного заказника, що знаходиться впритул до житлового масиву Позняки має надзвичайно важливе значення для забезпечення рекреації мешканців новобудов. Адже кількість мешканців різко зросла, площа ж природних зелених насаджень навпаки різко скоротилася. До того ж забудова житлового масиву Позняки велася не обдумано, внаслідок чого не було залишено жодної великої паркової зони. А в кожному мікрорайоні має бути маленька, але своя, зона для відпочинку та прогулянок. Такі зони найлегше створити навколо невеликих озер масиву.

Таким чином, вказані озера є цінними об’єктами і його необхідно зберегти для забезпеченням рекреаційних потреб мешканців південного житлового масиву „Позняки-Східні”.

Щодо озер Лебединих рішенням Київради від 12 липня 2007 зафіксовано «Надати водоймі статус озера й назву «Озеро Лебедине» і позначити на його берегах недоторкану захисну смугу». Київрада встановила площу озера з навколишньою рекреаційною зоною у межах захисних смуг – 12,2 га, вирішила створити навколо озера паркову зону, встановити й зберегти межі водного дзеркала й глибину озера. При цьому Київрада визнала такими, що втратили силу, свої рішення від 2003 р. про передачу холдинговій компанії «Київміськбуд» в оренду на 4 роки ділянки 3,96 га у цьому мікрорайоні Позняків для будівництва житлових будинків, і про передачу Дарницькій райраді ділянки 1,57 га для будівництва житлових будинків із центром відпочинку. Збереження озера Лебедине є прикладом перемоги місцевої громадської групи, озеро залишилося рекреаційним об’єктом. Проте цієї перемоги мало необхідно оголосити територію озер ландшафтним заказником місцевого значення «Озера Лебедині».

Озеро Вирлиця – проектований ландшафтний заказник місцевого значення «Вирлиця». Об’єкт являє собою штучне озеро на лівобережній заплаві зведене під час забирання піску для гідронамиву тутешніх житлових масивів (N 50.396584, E 30.660766). Незважаючи на те, що у популярній літературі часто можна прочитати про оз. Вирлицю, як природне досить глибоке озеро, картографічними матеріалами ХІХ-І пол. ХХ ст. існування цього озера не підтверджується. Перше позначення цього озера можна відшукати на мапі 1943 р., коли воно було дуже невеличким. Штучне походження, однак зовсім не знижує його сучасної природної цінності. Найціннішими є розлогі водно-болотяні угіддя в північній частині озера Вирлиця. Тут сформувалася багниста система з дрібних озер та плавнів. Вони є недоступними для людини. Зважаючи на це, на озері тримається низка видів водно-болотяних птахів, таких як бугайчик – надзвичайно рідкісна в межах міста маленька чапля, лиска та крижень. Сприятливі ці умови і для чорних крячків, що гніздують на водній рослинності. Тут також існує колонія річкового мартина, яка має бути збережена. Зважаючи на сучасне значення озера в зеленому каркасі міста та загрозу засипання озера під забудову необхідно взяти його під охорону створивши заказник.

Парк та Затока «Берковщина» – ландшафтний заказник місцевого значення «Берковщина». Сучасна затока Берковщина (N 50.407088, E 30.603023) – це поглиблена гідронамивом одна з колишніх дніпрових проток. Станом на 1799 р. село Осокорки було показане на мапі як розділене протокою, яка впадала в Дніпро приблизно в місці суч. затоки Берковщина, на дві частини: на півночі «Деревня Осокорки» на півдні «село Осокорки». Колись же урочище Берковщина відрізнялось у цій місцевості своїм пишним рослинним світом, особливо дубовими гаями, а також затоками і заплавними луками Наразі в урочищі зберігся комплекс заплавної рослинності, зокрема фрагменти галерейних вербових лісів, фрагменти старовікових осокорників з тополі чорної (Populus nigra L.). Тут також зустрічаються зарості аморфи (Amorpha fruticosa L), шелюги (Salix acutifolia Willd.) з домішкою абрикоси (Armeniaca vulgaris Lam). Поширеною також є ліана дівочий виноград (Parthenocissus inserta (A. Kern) Fritsch).

В урочищі на північ від затоки Берковщина збереглися ділянки псамофітної (пісколюбної рослинності) у складі флори яких трапляються вівсяниця Беккера (Festuca beckeri (Hack.) Trautv.), хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis L.), полин гіркий (Artemisia absinthium L.), волошка дніпровська (Centaurea borysthenica Grun.), пижмо звичайне (Tanacetum vulgare L.), козельці українські (Tragopogon ucrainicus Artemcz.), гвоздика Борбаша (Dianthus borbasii Vanadas), мильнянка звичайна (Saponaria officinalis L.), смілка татарська (Silene tatarica (L.) Pers.), звіробій продірявлений (Hypericum perforatum L.), буркун лікарський (Melilotus officinalis (L.) Pall.), холодок лікарський (Asparagus officinalis L.), в’язель різнобарвний (Securigera varia (L.) Lassen), осока лігерійська (Carex ligerica J. Gay), дивина густоквіткова (Verbascum phlomoides L.). Всі форми псамофітної рослинності чутливі до витоптування та інших форм рекреаційної діяльності, а також надмірного засипання піском та заростання наступними в ряду сукцесії рослинними угрупованнями. Вони знищуються також внаслідок добування піску та забудови місцезростань. Зважаючи на це, вони перебувають під охороною Оселищної Директиви Євросоюза. Зокрема перебувають під охороною піонерна псамофітна рослинність: угруповання костриці-келерії – код 6120 та остепнені луки – код 6210.

У складі вологолюбної та прибережно-водної рослинності виявлено вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris L.), жовтець повзучий (Ranunculus repens L.), бульбокомиш морський (Bolboschoenus maritimus (L) Pall.), ситняг болотяний (Eleocharis palustris (L.) Roem. & Schult.), рогіз широколистий (Typha latifolia L.), сусак зонтичний (Butomus umbellatus L.), стрілолист стрілолистий (Sagittaria sagittifolia L.). Тут також виявлено цікавий вид піонерної рослинності алювіальних пісків – ситник бурий (Cyperus fuscus L.). Маловідомо, що це родич славнозвісного єгипетського папірусу.

В складі водної рослинності виявлено представників раритетної фракції флори: глечики жовті (Nuphar lutea (L.) Smith) – охороняється на території Києва рішенням Київради від 23.12.2004 р. за № 880/2290 та водяний горіх плаваючий (Trapa natans L.) – занесений до Червоної книги України. відмічено також рдесник гребінчастий (Potamogeton crispus L.) та рдесник пронизанолистий (Potamogeton perfoiliatus L.).

Осокорківська заплава, на південь від озера Тягле – ландшафтний заказник місцевого значення «Високий Луг». Об`єкт являє собою останні залишки великого лівобережного заплавного масиву в межах Дарницького району м. Києва. Межі об’єкту: вул. Колекторна на півночі, правий берег озера Тягле – по краю Бортницької станції аерації, включаючи ур. Березівка, – вздовж західного берега Бортницького каналу до адміністративної межі м. Києва на півдні, далі нею, і із заходу по східному берегу оз. Худо – східному берегу оз. Мартишів, та по північному берегу оз. Небреж та Тягле. Загальна площа об’єкту – 2030 га.

В давнину усе київське лівобережжя навпроти літописних круч являло собою суцільні заплавні луки пронизані величезною кількістю проток та озер. В княжі часи лівобережжя належало Чернігівському князю і потрапило в орбіту його господарчих інтересів. Систему розташованих в південній частині київської заплави заток звали Золочею. Мабуть, тоді Золоча була значно повноводнішою. Наразі давній Золочі відповідають Русанівська протока та протока Підбірна, що починається в районі Південного мосту, впадаючи в Дніпро біля с. Вишенки.

Після закінчення спорудження Південного мосту гідронамив ховає заплаву мальовничого урочища Чорні Лози, на місці якого постали нові житлові масиви Осокорки та Позняки. Забудова поступово просувається вздовж озера Вирлиця, перетвореного на кар’єр для гідронамиву. Для гідронамиву активно використовуються також колись невеличкі заплавні озара Тягле, Небреж, Мартишів. Внаслідок цього вони значно збільшились у площі. Вздовж р. Дніпро та протоки Підбірна протягнулися суцільні городницькі товариства. Хаотичне захоплення землі тут на початку 90-х ніхто не контролював. Тож наразі від колись неозорого заплавного масиву залишився невеликий фрагмент затиснутий між міською забудовою та трансформованими ландшафтами, що негайно потребує охорони.

Вказана ділянка в наш час характеризується добрим ступенем збереженості усіх типів заплавної рослинності. Саме тут збереглися чи не найбільші в межах міста площі водної, навколоводної, лучної, болотяної рослинності та фрагменти заплавних лісів (зокрема в ур. Березівка, південніше оз. Тягле).

Водна рослинність цього заплавного масиву характеризується великим різноманіттям: ряски мала та трироздільна, жабурник звичайний є звичайними видами водних поверхонь. З занурених рослин звичайними є елодея канадська, кушир занурений, різак алоєвидний. Високу цінність мають поширені тут угруповання сальвінії плаваючої, латаття білого та глечиків жовтих. Через свою рідкість та вразливість їх занесено до Зеленої книги України, сальвінія плаваюча охороняється Червоною книгою України, а інші дві рослини рішеннями Київради. Добре розвинутою є прибережно-водна рослинність тут зростають куга озерна, плакун лозний, чистець болотяний, вовконіг європейський, чихавка звичайна, частуха подорожникова, стрілолист, сусак зонтичний, а також рідкісну наразі в Києві рослину – їжачу головку зринувшу, що охороняється рішенням Київради № 880/2290.

На вологих луках проектованого ландшафтного заказника зростають такі типово заплавні рослин, як цибуля гранчаста та жовтець їдкий, нечисленний у Києві подорожник середній. Наразі тут знаходяться популяції червонокнижної орхідеї – пальчатокорінника м’ясо-червоного, а також таких рослин, як півники сибірські та тирлич звичайний, що охороняються Рішенням Київради № 219/940. На заболочених ділянках зростають гірчак почечуйний, вербозілля звичайне та такі рідкісні види, як лепеха та півники болотяні, що охороняються рішенням Київради № 880/2290.

Значну площу займають піщані луки, на яких звичайними видами є пижмо, холодок лікарський, гвоздика Борбаша, заяча капуста звичайна та шестирядна. Фрагменти листяного лісу розташовуються головним чином вздовж проток та представлені деревостанами з тополі чорної або осокора, верби білої. Значною є участь осики та берези. Невеличкі масиви листяного лісу надзвичайно багаті на гриби, зокрема такі цінні їстівні види, як підберезники та підосичники. Великого різноманіття досягають сапротрофні та дереворуйнівні гриби. На території об’єкту також наявні значні за площею зарості верби гостролистої (шелюги) та аморфи чагарникової.

Світ тварин заплави надзвичайно розмаїтий і мало вивчений. Але можна констатувати, що різноманітність умов та велика площа проектованого ландшафтного заказника забезпечують самопідтримання усіх ланок тваринного світу природних територій. Найбільш багатим є світ комах, серед яких червонокнижні: поліксена, махаон, подалірій, джміль яскравий, стрічкарка блакитна, вусач мускусний та багато інших. В численних протоках та озерах мешкають великі популяції річкового рака, що стрімко зникає з водойм Києва внаслідок їх прогресуючого забруднення. Великим є різноманіття водних м’якунів, серед яких низка видів жабурниць та скойок. Зустрічається тут і рідкісна у Києві псевдоанадонта плоска. З дрібніших м’якунів поширені численні види ставковиків, катушок, лужанок, а також кульки та річкові чашечки. З рідкісних безхребетних у тутешніх водоймах ще досить часто трапляється червонокнижна п’явка медична.

Характер ландшафтів визначає на вказаній території земноводних – їх тут аж 10 видів. З них ропуха сіра, гостроморда жаба, деревна жаба, кумка червоночерева, а також звичайний та гребінчастий тритони охороняються на території України згідно додатків до Бернської конвенції. З плазунів на території заплавних лук мешкають вуж звичайний та прудка ящірка, що охороняється Бернською конвенцією, а також болотяна черепаха, що внесена до переліку видів, які мають охорону на території м. Києва. Зрідка на піщаних луках заплави зустрічається рідкісна червонокнижна змія – мідянка.

Надзвичайно велике значення має територія проектованого ландшафтного заказника для птахів, адже урочище розташоване уздовж Дніпровського екологічного коридору, до того ж там де міграціям птахів перешкоджає наявність великого міста. Тож великі маси перелітних птахів, головним чином коловодних (качки, гуси, кулики) на шляху своєї міграції знаходять тут довогоочікуваний перепочинок. При цьому слід нагадати, що згідно ратифікованій Україною Конвенції “Про охорону мігруючих видів птахів”, наша держава зобов’язалася сприяти охороні перелітних видів та зберігати необхідні для цього місця. Крім перелітних видів на заплаві постійно мешкають білі лелеки, сірі чаплі, бугай, вовчок, на поодиноких деревах гніздують ворон та одуд. Великим є різноманіття горобиних птахів: плиски жовта й біла, вивільга, соловейко східний, ластівки сільська, міська, берегова та багато інших. На озері Тягле існує колонія чорного та річкового крячків. Регулярно трапляються озерний та сріблястий мартини.

З ссавців на території заплавного урочища зустрічаються ондатра, водна полівка, норка американська, сірий заєць, їжак білочеревий, ласка, тхір чорний, рясоніжка звичайна, кріт. Такі рідкісні наразі тварини, як горностай та видра, занесені до Червоної книги України.

Територія проектованого ландшафтного заказника, що знаходиться впритул до житлового масиву Позняки має надзвичайно важливе значення для забезпечення рекреації мешканців новобудов. Адже кількість мешканців різко зросла, площа ж природних зелених насаджень навпаки різко скоротилася. До того ж забудова житлового масиву Позняки-Харківський велася не обдумано, внаслідок чого не було залишено жодної великої паркової зони. Такі паркові зони найлегше створити навколо озер Тягле та Небреж, щоб не повторити помилку повної забудови та освоєння берегів озера Вирлиця. Необхідно зберегти частину заплави з озером В’язки – урочище В’язки та урочище Березівка. Вони не мають повторити долі району Заплавного озера у Бортичах оточеного забудовою, та урочище Вітовець, яке віддане під забудову.

Рис. 4.4.16. Квітує тирлич звичайний – проектований заказник «Високий Луг» Рис. 4.4.17. Значна частина правобережної заплави Жукового острова не охоплена охороною

Проте всю територію Осокорківської заплави аж до південної межі міста роздано під забудову. Мешканці Осокорків не погоджуються з таким станом та виборюють створення екопарку «Осокорки».

Єдиний фрагмент непорушеної лівобережної заплави Дніпра на південь від межі Києва на Осокорках – ландшафтний заказник місцевого значення «Гнідинська заплава». На південь від межі Києва на території Бориспільського району Київської області розміщується фрагмент добре збереженої центральної та притерасної заплави (Осокорківською) з заплавними озерами: Коров`яче, Піщане, Святище, Плоське, Ревочи та ін. Тут же на південь від с. Бортничі стікає заплавна частина річки Тростяниці-Млинної, яка через оз. Млинне, Прорва та Золоче (з відгалуженням на захід – оз. Кальнухи) впадає в Дніпро у о. Покал. На місці колишньої осушувальної системи притерасної заплави на південній околиці с. Бортничі наразі постали штучні озера – Заплавне та Вітовець (від назви попереднього заплавного урочища). З півночі на південь Осокорківську заплаву перетинає штучний скидний канал Бортницької станції аерації. Навпроти о. Водників в лівий берег зайнятий дачами врізається вузька затока Млинова, а нижче (на рівні закінчення о. Ольжин) – ширша затока Шуляговка. Дана заплава знаходиться на землях Гнідинської сільради. Прогнозуючи експансію сюди міста та котеджної забудови та враховуючи унікальний статус цього об’єкту необхідно оголосити його ландшафтним заказником місцевого значення.

Острів Дикий, урочище Княже, острів Покал (Київська область) – ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Княже». Дана група заплавних урочищ являє собою один з найцінніших об’єктів, які залишилися після затоплення нижньої частини київської заплави водами Канівського водосховища. Практично не відвідувані дикі острови, наразі знаходяться під загрозою освоєння під котеджні ділянки. Так забудова через дамбу в півні нічній частині вже просунулася в урочище Княже. Наявні добре збережені клімаксні заплавні ліси за участю червонокнижних (коручка чемерникові. півники сибірські, сальвінія плаваюча, водяний горіх плаваючий) та регіонально-рідкісних видів рослин (вужачка звичайна). Острів Дикий площею 129,75 га номінально увійшов до створеного 2004 р. регіонального ландшафтного парку "Дніпровські острови". Проте через невизначеність зонування парку реальної охорони він поки не отримав.

Предыдущий раздел | Содержание | Следующий раздел

Понравилась страница? Помогите развитию нашего сайта!

© 1999 – 2019 Группа «Мысленного древа», авторы статей

Перепечатка статей с сайта приветствуется при условии
ссылки (гиперссылки) на наш сайт

Сайт живет на

Число загрузок : 830

Модифицировано : 28.04.2019

Если вы заметили ошибку набора
на этой странице, выделите
её мышкой и нажмите Ctrl+Enter.