«Щодень із щирим каяттям встаю…»

Софія Малильо

Щодень із щирим каяттям встаю,

підношу до небес мольбу свою,

для всіх благаю щастя й супокою.

Коли душа зігріта почуттям,

вона тремтить натхненно в лад словам

і наливається життєвою снагою.

Даруй нам, Господи, піднятися з біди,

від краю нашого всі лиха відведи,

бо ж так нас вороги віками зневажали.

Твоєю ласкою, о Всеблагий,

сподобимося творчої снаги

і справдимо вселюдські ідеали.

29/XI-1993.