Олексі Гірнику

Софія Малильо

Композиція

Мово українська, скарбе наш прекрасний,

рідного народу ти світильник ясний,

в битві за свободу ти наш оберіг!

Скільки від сусідів ти зазнала кари,

як тебе гнітили люті яничари, –

душу твою вбити ворог наш не зміг!

Душу твою вбити ворог наш не зможе:

захист над тобою – Провидіння Боже

і любов гаряча у людських чуттях!

Вроду твою, силу нищили з корінням,

ти однак жила в наступних поколіннях,

бо тебе любили, як саме життя!

«21 січня 1978 року до могили Тараса Шевченка в Каневі піднявся чоловік, що приїхав з м.Калуша Івано-Франківської області. Коли стемніло, він розкидав по схилах Чернечої гори тисячу листівок, на яких його рукою було написано: «…Протест проти русифікації українського народу! … З приводу 60–річчя проголошення самостійної України Центральною Радою 22 січня 1918 р. – 22 січня 1978 р. на знак протесту спалився Гірник Олекса з Калуша …»

Чи багато в людства мучеників схожих,

що за рідне слово проти сил ворожих

смертний бій приймали сам на сам?

З Калуша Олексо, мужній, незабутній!

Смолоскип любові, жертви дух могутній

передав у спадщину Ти і нам!

Квітни, люба мово, від роду до роду,

скарбе невмирущий нашого народу,

що Господь Ласкавий нам у дар прирік!

З Калуша Олексо! Подвиг Твій яскравий

в Пантеоні духу, в нашім Храмі Слави,

в пам’яті народній житиме навік!

У композиції цитовано слова Олекси Гірника за газетою «Нація і держава», №45 за 6 – 14 листопада 2005 року, а також слова Юрія Гнаткевича – за тим джерелом.

7/IX.2006