Батькам і вчителям

Софія Малильо

Минаються епохи та режими,

і майбуття в дні наші входить зримо.

Міняються герби і прапори.

Нема оновлення прикметам ліку!

«Усе тече», – казали споконвіку.

Усе живе до часу-до пори.

Та є, були завжди і будуть завжди

звання-покликання, нетлінні правди,

що не минаються в бігу часів.

Благословенні дні того дитяти,

кому день в день дбайливі батько й мати

дарують хліб і ласку добрих слів.

І серед звань, одвік благословенних,

серед покликань гідних і священних,

що споконвік торують людству путь,

найближче до покликання «родитель»

стоїть шляхетна місія – «учитель».

Відома всім зв’язку їх вища суть.

То ж дяка вам, трудівники сумлінні,

вам, друзі діток вірні й незамінні

й невтомності для них святі зразки!

Навчайте блага юні покоління!

Хвала всім вам за подвиг, за горіння

і щастя-успіхів на довгії роки!

28/IX-1991.