«Синь очей під шовковими віями…»

Герась Соколенко

Синь очей під шовковими віями,

Ніжний смуток відбивсь на лиці.

Я не піду гуляти з повіями

Хідниками чужих вулиців.

Не схилюсь в ресторані над склянкою,

Заливаючи біль у душі,

І вікна не завішу фіранкою,

Щоб тобі прочитати вірші.

Буде в серці гроза мов у кратері,

Та ні слова про це не скажу.

Над портретом любимої матері

Одинокий всю ніч просижу.

Нагадаю дитинства привітного

Неповторну далеку весну,

І під сяйвом проміння досвітнього

На хвилину засну.

3.3.1944. На чужині