Юридична відповідальність
Шестопалова Л. М.
Юридична відповідальність – застосування до правопорушників заходів державного примусу каральної спрямованості, які приводять до перетерплювання ними втрат особистого, організаційного чи матеріального характеру (за здійснення ними правопорушень, у результаті чого виникають охоронні правовідносини, за яких держава має право вживати карних та відновлювальних заходів до правопорушників, які зобов’язані нести визначені втрати та відшкодувати потерпілому понесені ним збитки).
Види юридичної відповідальності:
– перспективна (позитивна);
– ретроспективна (негативна).
Перспективна (позитивна) юридична відповідальність – сумлінне (відповідальне) виконання суб’єктом усіх правових приписів; добросовісне виконання своїх обов’язків перед громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей і окремою особою.
Ретроспективна (негативна) юридична відповідальність – обов’язок правопорушника, закріплений у законі, перетерпіти з боку держави певні негативні наслідки (санкції) за вчинене ним правопорушення; специфічні правовідносини між державою і правопорушником, що характеризується засудженням протиправного діяння і суб’єкта правопорушення, накладанням на правопорушника обов’язку перетерпіти позбавлення і несприятливі наслідки особистого, майнового, організаційного характеру за вчинене правопорушення.
Ознаки ретроспективної юридичної відповідальності:
– негативна реакція держави на правопорушення;
– забезпечується державним примусом;
– застосовується лише до суб’єктів, які винні у вчиненні конкретного правопорушення;
– тягне застосування до правопорушника певних санкцій майнового, особистого чи організаційного характеру.
Цілі юридичної відповідальності:
1) компенсація потерпілому (в тому числі фізичним і юридичним особам, державі або іншим суб’єктам) матеріальної і моральної шкоди, яка йому заподіяна правопорушенням;
2) профілактика (попередження) правопорушень, яка полягає у такому впливі на свідомість осіб, схильних до вчинення правопорушень, який утримує їх від вчинення правопорушень у майбутньому;
3) покарання (відплата) за вчинене правопорушення.
4) міра юридичної відповідальності не може мати метою приниження людської гідності винного чи заподіяння йому фізичних страждань.
Принципи застосування юридичної відповідальності:
– адекватність – притягнення суб’єкта до юридичної відповідальності можливе тільки за певне діяння (а не виявлення наміру його вчинити);
– законність – процедури притягнення до юридичної відповідальності, її накладання і виконання повинні бути детально врегульовані у законі (неможливість безпідставного притягнення до юридичної відповідальності);
– невідворотність (будь-яке, навіть незначне правопорушення повинно тягти за собою відповідну міру відповідальності);
– індивідуальний характер (особа може притягатися до юридичної відповідальності лише за свою власну поведінку, а за дії інших осіб вона відповідати не може, крім притягнення батьків за дії неповнолітніх);
– презумпція невинуватості (особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, а тому й не може бути піддана кримінальному покаранню доти, доки її вину в цьому не буде доведено у встановленому законом порядку перед судом, який і винесе цій особі обвинувальний вирок; особа не зобов’язана доводити свою невинуватість, хоча й має на право;
– пріоритет загальнолюдських цінностей над інтересом розкриття конкретного правопорушення;
– доцільність;
– справедливість;
– процесуальна регламентованість;
– гуманність;
– своєчасність;
– відповідальність винного за діяння, а не за наміри.
Ознаки юридичної відповідальності як виду соціальної відповідальності:
а) зовнішній характер;
б) застосування лише за здійснені правопорушення;
в) зв’язок з державним примусом у формах каральних і правовідновлювальних заходів;
г) визначеність у нормах права;
д) зв’язок з правом і державним примусом.
Державний примус – державно-авторитарний вплив відповідних державних органів і посадових осіб на поведінку людей (має різні форми, які можуть бути і не пов’язані з юридичною відповідальністю за правопорушення, наприклад примусовий медичний огляд, проведення карантинних заходів).
Соціальне призначення юридичної відповідальності – охорона суспільних відносин.
Функції юридичної відповідальності – головні напрями юридичного впливу як на правопорушника, так і на інших осіб з метою захисту правопорядку і виховання суб’єктів права, які вчинили чи можуть вчинити правопорушення.
Функції юридичної відповідальності:
– правоохоронна (правовідновлювальна та каральна);
– виховна (спеціальна і загальна превенція).
Види функцій юридичної відповідальності:
– превентивна (попереджувальна);
– виховна;
– репресивна (каральна);
– компенсаційна (поновлювальна);
– сигналізаційна (інформативна);
– інші.
Етапи застосування заходів юридичної відповідальності державою:
а) заборона суспільно небезпечних вчинків і передбачення відповідних заходів у санкціях правових норм;
б) індивідуалізація санкцій та їх застосування щодо конкретних правопорушників;
в) притягнення до юридичної відповідальності на основі акта застосування норми права, в якому індивідуалізуються заходи юридичної відповідальності до конкретного правопорушника;
г) забезпечення відшкодування правопорушниками відповідних втрат.
Принципи реалізації юридичної відповідальності:
– законність;
– обгрунтованість;
– доцільність;
– невідворотність;
– справедливість.
Види юридичної відповідальності (за характеристиками видів правопорушень):
– кримінальна;
– адміністративна;
– цивільна;
– дисциплінарна;
– матеріальна.
Кримінальна відповідальність – настає за вчинення злочинів і передбачає найбільш жорсткі заходи (втрату фізичної свободи, виправні роботи тощо), передбачається Кримінальним кодексом і застосовується тільки в судовому порядку.
Адміністративна відповідальність – накладається за адміністративні правопорушення і передбачає штрафи, втрати спеціальних прав, попередження тощо, застосовується органами державного управління до осіб, які не підпорядковані їм по службі, а також у судовому порядку.
Цивільна відповідальність – застосовується за порушення обов’язків, зазначених у договорах, інших умовах, а також у разі заподіяння шкоди здоров’ю чи майну особи (відшкодування майнових втрат, відміна незаконних угод, штрафи та інші заходи), питання притягнення до цивільної відповідальності вирішується судом, адміністративними органами держави.
Дисциплінарна відповідальність – здійснюється у формі накладення адміністрацією підприємств і установ, інших організацій дисциплінарних стягнень внаслідок порушення правил внутрішнього розпорядку, накладається у порядку підлеглості, згідно з нормами трудового законодавства.
Матеріальна відповідальність – різновид ретроспективної юридичної відповідальності працівника за майнову (матеріальну) шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов’язків.