Правова поведінка
Шестопалова Л. М.
Поведінка – людська активність, яка має певне соціальне значення, а тому певним чином упорядковується (врегульовується) соціальними нормами.
Нормативна поведінка – поведінка людей, що регулюється будь-якими соціальними нормами (звичаями, релігійними або корпоративними нормами, нормами права тощо).
Правова поведінка – нормативна поведінка людей, що регулюється нормами права.
Правова поведінка – один з проявів нормативної поведінки, один з її видів, оскільки норми права є одним з видів соціальних норм.
Правова поведінка, з формально-юридичної точки зору, – соціальна поведінка, яка регламентується нормами права (умови й ознаки правової поведінки можуть бути прямо описані чи змодельовані в правових документах).
Основні ознаки правової поведінки:
– регламентується правовими нормами;
– виражається зовні у формі діяння суб’єкта (дії чи бездіяльності; думки й емоції не можуть регулюватися правом);
– соціально значуща поведінка.
Форми соціальної значущості як ознаки правової поведінки:
– соціальна корисність;
– соціальна шкідливість.
Сутність соціальної значущості правової поведінки – її властивість впливати на стан суспільних відносин, змінювати зв’язки між суб’єктами, сприяти нормальному процесу взаємодії між людьми чи, навпаки, гальмувати його.
Зовнішні форми правової поведінки:
– дії, що впливають на відносини між суб’єктами;
– бездіяльність.
Вимоги до суб’єктів правової поведінки:
– адекватно усвідомлювати обставини, характер поведінки;
– мати змогу здійснювати свою волю, скеровувати свої вчинки;
– усвідомлювати, що ця поведінка може породжувати юридичні наслідки (тобто виникнення, зміну або припинення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків у певних суб’єктів).
Види реакції держави (як форми правових наслідків) на результати правової поведінки:
1) щодо соціально корисних вчинків:
– заохочення;
– стимулювання;
– охорона;
2) щодо соціально шкідливих дій:
– застосування заходів юридичної відповідальності.
Юридичні факти як результат правової поведінки – конкретні життєві обставини, з якими норми права пов’язують виникнення, зміну чи припинення правових відносин, при цьому правова поведінка розглядається як підстава зміни стану правовідносин, як конкретні життєві обставини, виникнення яких залежить від волі людей і які описані в гіпотезах правових норм.
Внутрішня структура правової поведінки – певні діяння, в яких зовні виявляється ставлення суб’єкта до інших суб’єктів права.
Правові вчинки – складові правової поведінки, що моделюється в нормах права.
Правовий вчинок – діяння, що складається з певних елементів, сукупність яких утворює його склад.
Елементи (склад) правового вчинку:
– об’єкт;
– об’єктивна сторона;
– суб’єкт;
– суб’єктивна сторона.
Об’єкт правового вчинку – явища оточуючого світу, на які спрямовані діяння.
Об’єкт правового вчинку – суспільні відносини, соціальні цінності.
Об’єктивна сторона правового вчинку – складові, що характеризують форму його зовнішнього виразу.
Склад (елементи) об’єктивної сторони правового вчинку:
– діяння (дія чи бездіяльність);
– засоби;
– суспільно значущі наслідки (корисні чи шкідливі);
– причинний зв’язок між діянням і його наслідком.
Суб’єкт правового вчинку – фізична чи юридична особа (орган держави, громадське об’єднання тощо), визнані дієздатними та деліктоздатними (тобто здатними здійснювати свої права й обов’язки, нести юридичну відповідальність).
Суб’єкти правового вчинку – суб’єкти, за якими визнається здатність усвідомлювати і скеровувати свої дії (тобто правоздатні особи).
Суб’єктивна сторона правового вчинку – відображує внутрішнє ставлення суб’єкта до свого діяння та його наслідків.
Суб’єктивна сторона правового вчинку – частина правосвідомості суб’єкта, пов’язана безпосередньо з фізичною формою діяння.
Склад (елементи) суб’єктивної сторони правового вчинку:
– мета;
– мотив;
– правові установки.
Правова поведінка – сукупність соціально значущих, виражених зовні у вигляді дій чи бездіяльності вчинків, що регламентуються нормами права і зумовлюють правові наслідки.
Типи правової поведінки:
– правомірна;
– протиправна (правопорушення).