Структура норми права

Шестопалова Л. М.

Завдання норми права:

– встановлювати певне правило поведінки шляхом закріплення прав і обов’язків суб’єктів;

– визначати умови, за яких суб’єкти можуть реалізовувати ці права та обов’язки;

– закріплювати певні засоби забезпечення приписів, що в ній містяться.

Структура норми права (складові (елементи) норми права):

– диспозиція;

– гіпотеза;

– санкція.

Диспозиція норми права – обов’язкова частина правової норми, в якій у вигляді владного припису визначається те чи інше правило поведінки (що повинен робити, або, навпаки, що не повинен робити адресат норми).

Диспозиція – серцевина норми права.

Види диспозицій норми права:

а) визначена диспозиція – закріплює однозначне правило поведінки, тобто учасники певних відносин можуть поводити себе лише так, як зазначено у нормі права, вони позбавлені можливостей для вибору іншої поведінки;

б) не повністю визначена диспозиція – вказує лише на загальні ознаки поведінки, в рамках яких суб’єкти уточнюють свої права й обов’язки самостійно;

в) відносно визначена диспозиція – вказує на права й обов’язки суб’єктів, але надає можливості для їх уточнення залежно від конкретних обставин.

Різновиди диспозицій норм права:

– проста – лише називає правило поведінки;

– описова – розкриває зміст поведінки, складу, дає визначення;

– відсильна – складається з кількох частин однієї статті, що посилаються на основну частину;

– бланкетна – відсилає до норм інших галузей права, технічних норм тощо

Гіпотеза норми права – частина норми, в якій визначаються умови, за яких наступає чинність правил, установлених у диспозиції.

Гіпотеза – елемент норми права, що відповідає на запитання: “коли?”, “де?”, “в якому разі?”, “за якої умови?” та визначає можливості застосування норми (правил поведінки, що містяться в її диспозиції) до тих чи інших умов, а також визначає межі чинності диспозиції.

Види гіпотези норми права:

а) визначена гіпотеза – вичерпно визначає ті умови, за наявності яких набуває чинності правило поведінки, що міститься у диспозиції правової норми;

б) повністю визначена гіпотеза – містить формулювання у загальній формі типу “у необхідному випадку», а наявність або відсутність цієї необхідності визначається відповідними суб’єктами;

в) відносно визначена гіпотеза – обмежує умови застосування норми певним колом формальних вимог.

Види гіпотези норм права:

– абстрактні;

– казуальні.

Абстрактна гіпотеза – умови застосування стабільної норми визначаються загальними родовими ознаками, без глибокої деталізації, що дає змогу охопити та врегулювати значну кількість однорідних випадків.

Казуальна гіпотеза – визначає умови дії норми, використовуючи більш вузькі, спеціальні родові ознаки, її дія поширюється на більш обмежене коло випадків, а сама норма має меншу стабільність, ніж за наявності абстрактної гіпотези.

Санкція норми права – частина правової норми, що містить вказівки стосовно юридичних наслідків порушення правила, зафіксованого в диспозиції, або умов, визначених у гіпотезі.

Мета санкції норми права – створити несприятливі наслідки для правопорушника у різних формах:

– примус до здійснення певних дій;

– визнання недійсними певних діянь;

– зміна правового статусу тих або інших суб’єктів тощо.

Види санкцій норми права :

– визначена санкція – вказує на конкретний засіб впливу на правопорушника;

– відносно визначена санкція – вказує на кілька можливих засобів впливу на правопорушника, а доцільність застосування конкретного засобу визначається виходячи з особливостей конкретної справи;

– альтернативна санкція – передбачає вибір на розсуд суду конкретної санкції з числа передбачених відповідно до тяжкості діяння.

Інші види санкцій в історії радянського права:

– невизначена санкція;

– абсолютно визначена санкція;

– відсильна (запозичальна з інших статей) санкція.

Триелементна структура норми права – одна з ознак, яка відрізняє норму права від інших соціальних норм і без якої норма права перестає бути сама собою.

Види норм права відповідно до їх структури:

– логічні норми – триелементні норми;

– приписові норми – двоелементні норми (гіпотеза та диспозиція або диспозиція та санкція).