De morte, ч. 4

Богдан-Ігор Антонич

(Смерть)

Я є спокійний, наче тиша на воді,

я маю досить, досить сили,

щоб не боятись навіть і тоді,

коли загляне в очі лилик.

Як затріпоче крилами над мною

і вжалить зір, налитий кров’ю вщерть,

і буде говорити мовою німою

одне одніське слово: смерть.

Бо навіть чорний привид смерті

душі моєї не розстроїть струн.

О Боже, дай, щоб навіть впертий

мене ніколи не зігнув бурун.

О Боже, дай, щоб я в змаганні

стояв, мов скеля, проти орд,

щоб смерть моя була – останній

гармонії акорд.

Четвер, 24 березня 1932

Примітки

Вперше опубліковано: «Зібрані твори, 1967». Український заголовок упорядників: «Про смерть IV». Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 175).

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 89 – 90.