Salve Regina

Богдан-Ігор Антонич

Salve Regina!

Будиться серце та б’є,

будиться людська душа із приземних пелюх,

злотоколосі жита падуть на коліна,

обрій здіймає з гір сонце, немов з голови капелюх,

на привітання Твоє.

Salve Regina!

Перед Тобою плинуть

соняшні хвилі та янгол-окличник,

перед Тобою пахощі рожі, фіалок і свіжого сіна,

перед Тобою наші серця із своєю журбою

линуть.

Salve Regina!

На неба синім плаю

їдеш трухцем золотою каруцею в чотири коні,

білі, мов сніг, мов дитяча душа, мов на морі піна,

ясноволосий візник – кучерявий янгол – тримає віжки в долоні,

срібнострунні арфи грають.

Salve Regina!

Кудою переїдеш, – велика переміна,

кудою переїдеш. – життя сміється,

а на ночівлю Ти приїдеш в небагату,

курну, прокляту

мойого серця хату.

Примітки

Вперше опубліковано: «Зібрані твори, 1967». Український заголовок упорядників: «Спасай, Царице!». Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 175).

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 88.