Liber peregrinorum, ч. 3

Богдан-Ігор Антонич

Дорога жовта під ногами,

блакитне небо понад нами.

Іду незнаними шляхами,

людина – вічний пілігрим.

Тужу за сміхом та весною,

співають птахи понад мною,

дзвінкі пісні пливуть ясою

перед паломником німим.

На плечах свій несу тягар,

у синій скрині божий дар,

хоч палить спеки лютий жар,

хоч батогом бичує злим.

І так мандрую без упину,

мов чотки, пхаю кожну днину.

І аж тоді я відпочину,

коли дійду в Єрусалим.

Неділя, 27 березня 1932

Примітки

Опубліковано: Дзвони. – 1932. – Ч. 9 (18). – С. 585 (під заголовком «Єрусалим»). Український заголовок упорядників «Зібраних творів, 1967»: «Книга прочан, 3». Рукопис зберігається у Львівська національна бібліотека (від. рукоп., ф. 10, од. зб. 175). Подаємо за публікацією у «Дзвонах».

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 102 – 103.